Запорізької області
09.07.10 Справа № 22/143/09-8/137/10
Суддя
За позовом Заступника прокурора Запорізької області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29-а) діючий в інтересах держави, орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах: Фонд державного майна України (01133, м. Київ-133, вул. Кутузова, 18/9)
до відповідача відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72)
Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Запорізька міська рада, (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206)
Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_2 (69002, АДРЕСА_1)
Третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 (АДРЕСА_2)
про вилучення майна з незаконного володіння та визнання права власності.
Суддя І. А. Попова
Представники:
Позивача - Прохода І.В., довіреність № 584 від 03.11.2009 р.
Відповідача -Селезень Г.Ю., довіреність № 20-54 від 13.01.2010 р.
Третьої особи-1 -не з'явився
Третьої особи-2 -ОСОБА_2
ОСОБА_6, довіреність б/н від 27.05.2010 р.
Третьої особи-3 -ОСОБА_7, довіреність б/н від 02.02.2010 р.
Прокуратури -ОСОБА_8, посвідчення № 261 від 08.08.2006 р.
ОСОБА_9, посвідчення від 09.02.2010 р. (в засіданні 09.07.2010р.)
Заявлено позовні вимоги про вилучення майна з незаконного володіння ВАТ “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” гуртожитків за адресою м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 23; вул. 40 років Радянської України, 21; вул. Добролюбова, 25, пр. Металургів, 2 та 11; вул. Лахтинська, 10-б, вул. Фінальна, 4, вул. Українська, 2 та визнання права власності на вказані гуртожитки за державою, зобов'язання відповідача передати гуртожитки у відання Запорізької міської ради.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2010 р. скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 28.05.2009 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19.11.2009 р. по справі № 22/143/09, справу передано на новий розгляд господарському суду Запорізької області.
Розпорядженням в.о. голови господарського суду Запорізької області від 05.05.2010 р. справу № 22/143/09 передано на розгляд судді Поповій І.А. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.05.2010 р. справа № 22/143/09 прийнята до провадження, справі присвоєний номер № 22/143/09-8/137/10, призначено судове засідання.
Розгляд справи, призначений на 31.05.2010 р. відкладався до 17.06.2010 р., в судовому засідання оголошувалися перерви до 01.07.2010 р., 09.07.2010 р.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 09.07.2010 р.
В судовому засідання 01.07.2010 р. відповідно до постанови ВГСУ від 25.02.2010 р. прокурором заявлено клопотання про уточнення позовних вимог. У відповідності до ст. 22 ГПК України клопотання задоволено судом.
Розглядаються позовні вимоги про вилучення з незаконного володіння ВАТ “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” гуртожитків за адресою м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 23; вул. 40 років Радянської України, 21;, вул. Добролюбова, 25, вул. Лахтинська, 10-б, вул. Фінальна, 4, вул. Українська, 2, пр. Металургів 11; пр. Металургів, 2 в розмірі 63/100 частки, визнання права власності на вказані гуртожитки за державою, зобов'язання відповідача передати гуртожитки у відання Запорізької міської ради.
Позовні вимоги заявлені з посиланням на ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру” та обґрунтовані наступним:
Наказом № 17-ПП від 18.10.1996 р. ФДМ України затверджено План приватизації Запорізького металургійного комбінату “Запоріжсталь”. Згідно з наказом ФДМ України № 79-АТ від 30.10.21996 р. Запорізький металургійний комбінат ім.. С.Орджонікідзе перетворено у Відкрите акціонерне товариство “Запоріжсталь”. В подальшому, розпорядженням Запорізької міської ради № 1 від 04.01.1997 р. здійснено перереєстрацію державного підприємства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” ім.. С.Орджонікідзе у Відкрите акціонерне товариство “Запорізький металургійний комбінат”, яке є правонаступником державного підприємства. Приватизація підприємства здійснювалась відповідно до вимог Закону України “Про приватизацію державного майна” від 04.03.1992 р. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного майна», державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна», рішення щодо приватизації об'єкта приймають органи приватизації, а у разі відмови в приватизації відповідний орган повідомляє заявника про причину відмови.
Відповідно до вказаного плану приватизації, гуртожитки, розташовані за адресою: м. Запоріжжя бул. Шевченка, 23; вул. 40 років Радянської України, 21; вул. Добролюбова, 25; прі Металургів, 2 та 11; вул. Лахтинська, 10-6; вул. Фінальна, 4; вул. Українська, 2, які перебували на балансі підприємства, увійшли до статутного фонду ВАТ «Запоріжсталь».
За інформацією ОП ЗМБТІ (лист від 26.02.09) вищезазначені гуртожитки на підставі наказу ФДМУ № 79-АТ від 30.10.96 та переліку нерухомого майна від 26.12.2000 перебувають у власності ВАТ «Запоріжсталь».
Разом з тим, ст. 4 Житлового кодексу Української РСР визначено, що до складу житлового фонду входять жилі будинки, а також приміщення в інших будівлях. Жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі, становлять державний житловий фонд.
Статтями 127 - 131 Житлового кодексу Української РСР та п. З примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.86 № 208, передбачено, що гуртожитки - це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети житлові будинки. Враховуючи, що такі житлові будинки належали підприємствам на праві повного господарського відання, то їх слід відносити до об'єктів державного житлового фонду.
Спеціальним законодавством, яке регулює приватизацію державного житлового фонду, є Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду». Згідно з роз'ясненнями ФДМУ від 30.12.2005 р. гуртожитки, як об'єкти державного житлового фонду, не підлягали приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна».
Таким чином, включення гуртожитків у м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 23; л. 40 років Радянської України, 21; вул. Добролюбова, 25; пр. Металургів, 2 та 11; л. Лахтинська, 10-б; вул. Фінальна, 4; вул. Українська, 2, як об'єктів державного житлового фонду, до статутного фонду ВАТ «Запоріжсталь»при його приватизації суперечить вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ст. 387, 1212, 1213 ЦК України позивач та прокурор просять вилучити майно з незаконного володіння ВАТ “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” гуртожитки за адресою м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 23; вул. 40 років Радянської України, 21;, вул. Добролюбова, 25, вул. Лахтинська, 10-б, вул. Фінальна, 4, вул. Українська, 2, пр. Металургів, 11 та пр. Металургів, 2 в розмірі 63/100 частки, визнати право власності на вказані гуртожитки за державою, зобов'язати відповідача передати гуртожитки у відання Запорізької міської ради.
Відповідач позовні вимоги вважає необґрунтованими. У запереченнях на позов зазначає, що статтею 2 Закону України “Про приватизацію державного майна” передбачено, що приватизація здійснюється на підставі законності, державного регулювання та контролю, забезпечення соціальної захищеності та рівності прав участі громадян України у процесі приватизації, згідно до законодавчої бази, що діяла на той час, тобто на момент приватизації комбінату. Як вбачалось з п. 2 ст. 3 Закону України “Про приватизацію державного майна”, в редакції 1997 року, дія цього закону не поширювалась, в тому числі, на об'єкти житлового фонду. Таке обмеження встановлювалось з метою реалізації гарантованих Конституцією України прав громадян на житло та можливості його приватизації. Приватизація об'єктів житлового фонду здійснюється на підставі Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” від 19.06.1992 р. № 2482-ХІІ. Відповідно до п.2 ст. 2 зазначеного Закону, в редакції 1997 р. чітко було зазначено, що кімнати в гуртожитках приватизації громадянами не підлягали. Тому законодавство, діюче на той час, не передбачало обмежень щодо можливості включення гуртожитків до складу цілісного майнового комплексу підприємств і їхньої приватизації. Таким чином, саме включення гуртожитків до Плану приватизації, стало законною підставою для набуття ВАТ “Запоріжсталь” права власності на зазначені об'єкти. Перелік об'єктів, що не підлягали приватизації, визначений ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна України», серед яких гуртожитки не значаться. Оскільки обмежень щодо можливості приватизації гуртожитків у складі цілісного майнового комплексу підприємств діючим на той час законодавством не встановлювалось, комісія з приватизації правомірно, на законних підставах, включила їх до переліку об'єктів соціальної інфраструктури як такі, що підлягають приватизації у складі цілісного майнового комплексу із включенням їх залишкової вартості до статутного фонду підприємства п.3 Плану приватизації державного підприємства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу. Той факт, що гуртожитки правомірно включались до статутних фондів підприємств під час приватизації визнається сьогодні самою державою. Це підтверджується положеннями Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” від 04.09.2008 р. №500-VI (набрав чинності 01.01.2009 року) статтею 14 якого передбачено, що гуртожитки, не віднесені до державного житлового фонду, в тому числі ті, що перебувають у власності господарюючих суб'єктів, утворених у результаті корпоратизації чи приватизації колишніх державних підприємств, можуть (а не зобов'язані) підлягати передачі, але виключно за рішенням власника та лише на компенсаційній основі. Таким чином, законодавчий орган державної влади визнав, що гуртожитки могли та й правомірно включались до складу цілісних майнових комплексів у процесі приватизації підприємств. ВАТ «Запоріжсталь», добросовісно, на законних підставах набув право власності на гуртожитки, які увійшли до статутного фонду комбінату в складі цілісного майнового комплексу. Відповідно до п. 9 Листа Вищого арбітражного суду України «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом»від 31.01.2001 року №01-8/98, вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності чи усуненням перешкод у користуванні майном, арбітражні суди повинні мати на увазі, що підтвердженням наявності такого права можуть бути насамперед правовстановлювальні документи. Перелік таких документів наведено у додатку №1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5. Зокрема, до переліку правовстановлювальних документів, як визначено у п.12 Тимчасового положення, відносяться рішення засновника про створення відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації (корпоратизації), та акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником або державним органом приватизації. В даній ситуації, рішенням засновника є 1) наказ Фонду Державного майна України від 30.10.1996 року №79-АТ «Про затвердження статуту ВАТ «Запоріжсталь». Окрім цього, ФДМУ видав комбінату; 2) Переліки нерухомого майна (до складу якого увійшли й гуртожитки), що передається у власність ВАТ «Запоріжсталь». Переліки направлялись супровідними листами ФДМУ за №10-21-12078 від 25.11.1999 року та за №10-21-16180 від 27.12.2000 року. На підставі наданих документів ОП «ЗМБТІ»було проведено реєстрацію права власності на гуртожитки за ВАТ «Запоріжсталь»та видано відповідні реєстрові посвідчення. Заступник прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі ФДМУ у своєму позові ставить питання про вилучення з незаконного володіння ВАТ «Запоріжсталь»гуртожитків та визнання на них право власності за державою в особі ФДМУ. Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідно правової підстави заволоділа ним. При цьому, як вбачається з п. 6.2. Листа ВГСУ від 31.01.2001 року №01-8/98 власник має довести, що майно вибуло з володіння поза його волею. Майно від добросовісного набувача може бути витребуване лише за наявності підстав, передбачених у ч. 1 ст. 388 ЦК України. В процесі розгляду справи позивач не надав доказів поважності причин вибуття гуртожитків з державної власності. В той же час, як вбачається з матеріалів справи, саме ФДМУ, який наразі виступає позивачем в справі про витребування гуртожитків з незаконного володіння ВАТ «Запоріжсталь», видавав правові акти, на підставі яких зазначені об'єкти були передані у власність комбінату. Згідно з ч. 1 ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Однак, станом на сьогоднішній день, ані наказ ФДМУ від 30.10.1996 року №79-АТ «Про затвердження Статуту. ВАТ «Запоріжсталь», ані Переліки нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Запоріжсталь», на підставі яких проводилась реєстрація права власності комбінату на гуртожитки, ані реєстраційні посвідчення ОП «ЗМБТІ»про право власності ВАТ «Запоріжсталь»на гуртожитки не скасовані, не визнані в судовому порядку недійсними, тому є чинними. Тому визнання права власності за одним суб'єктом, не припиняючи при цьому право власності на ці самі об'єкти за іншим суб'єктом цивільно-правових правовідносин є неприпустимим та незаконним. Крім того, пунктом 6.4. Листа ВАСУ від 31.01.2001 р. №01-8/98 передбачено, що стосовно вимог про повернення майна з чужого незаконного володіння застосовується трирічний строк позовної давності, що відповідає загальному строку позовної давності, зазначеному у ст. 257 ЦК України. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив строку позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі, є підставою для відмові у позові. Як вбачається з матеріалів справи, приватизація ВАТ «Запоріжсталь» відбулась на підставі наказу ФДМУ від 30.10.1996 року. Перелік нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Запоріжсталь», наданий ФДМУ 27.12.2000 р„ втім позов про вилучення гуртожитків ФДМУ заявив лише у 2009 році, тобто в строк понад три роки від дня, коли позивач довідався (чи принаймні міг довідатись) про порушення свого права. Про причину пропуску строку позовної давності позивач суд не повідомив, поважність її не обґрунтував та не довів. За таких умов за приписами ст. ст. 266, 267 ЦК України, суд має застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Третя особа -Запорізька міська рада свого представника в судове засідання не направила, письмові пояснення по суті спору не надала.
Третя особа -ОСОБА_2 в письмових поясненнях по спору зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу придбав у власність Ѕ частини приміщення № V першого поверху літ. А-4 по пр. Металургів, 2 в м. Запоріжжя. Згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно -05.05.2005 р. ОП ЗМБТІ зареєструвало за ОСОБА_2 відповідне право власності на вказану частину не житлового приміщення. В зв'язку з реконструкцією належного власнику приміщення 21.06.2006 р. розпорядженням міського голови № 813 затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, із визначенням -зуботехнічна лабораторія по пр. Металургів, 2 після реконструкції нежитлового приміщення V (літ. А-4). ОСОБА_2Б зазначає, що не мав взаємовідносин з ФДМ України та ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” , а придбав відповідний об'єкт нерухомості на підставі договору купівлі-продажу у іншої фізичної особи.
Третя особа ОСОБА_3 в пояснення по суті спору зазначає, що нежитлове приміщення № 1 в інв. № 0101115 загальною площею 2244,6 кв.м. за адресою м. Запоріжжя, пр. Металургів, 2 належить йому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 01.06.2006 р. та договору купівлі-продажу від 16.09.2008 р.
Заслухавши представників, дослідивши додані матеріали, суд встановив:
Постановою ВГС України від 25.02.2010 р. скасовано рішення попередніх судових інстанцій у даній справі. При цьому зазначено, що судами не надано правову оцінку визначеним законом документам з метою з'ясування осіб, які на даний час визначені як володільці спірного майна. На виконання постанови ВГС України від 25.02.2010 р. по даній справі судом залучено до участі у справі в якості третіх осіб Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичну особу ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Як встановлено, на запит прокуратури Запорізької області ОП ЗМБТІ листом № 7558 від 09.06.2010 р. надало інформацію, відповідно до якої право власності на об'єкти нерухомості за адресою пр. Металургів, 2 в м. Запоріжжя зареєстровано: 63/100 гуртожитку інв. № 0101115 за ВАТ “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” на підстав наказу ФДМ України від 30.10.1996 р. за № 79-АТ, приміщення 1 в інв. № 0101115 -728/10000 частини та 9272/10000 частини -за ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу від 01.06.2006 р., приміщення V першого поверху літ. А-4 Ѕ частина за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу та Ѕ частина за ОСОБА_13 на підставі угоди про розподіл спадкового майна. Прокурором надано клопотання про зменшення позовних вимог в частині спору щодо майна, яке належить на даний час на праві власності третім особам. З урахуванням встановленого, судом розглядаються вимоги щодо 63/100 часток об'єкту нерухомості по пр. Металургів, 2 в м. Запоріжжя, право власності на які зареєстровано за ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь”.
Судом встановлено, що18.10.1996 р. наказом № 17-ПП Фонду державного майна України затверджено План приватизації Запорізького металургійного комбіната “Запоріжсталь” ім.. С.Орджонікідзе.
Згідно з наказом ФДМ України № 79-АТ від 30.10.1996 р. Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” ім.. С.Орджонікідзе перетворено у Відкрите акціонерне товариство “Запоріжсталь”. Розпорядженням Запорізької міської ради № 1 від 04.01.1997 р. здійснено перереєстрацію ДП “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” ім.. С.Орджонікідзе у Відкрите акціонерне товариство “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, яке є правонаступником державного підприємства.
Приватизація підприємства здійснювалась відповідно до вимог Закону України “Про приватизацію державного мана. Відповідно до ст.ст. 13, 14 вказаного Закону комісією з приватизації Запорізького металургійного комбінату ім.. С.Орджонікідзе “Запоріжсталь”, з урахуванням оцінки вартості майна розроблено проект плану приватизації, погоджений з Кабінетом Міністрів України та затверджено Наказом Фонду державного майна України № 17-ПП від 18.10.1996 р. Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу затверджений Головою ФДМУ 28 грудня 1995 р. Згідно даного акту у вартість цілісного майнового комплексу ввійшла вартість спірних гуртожитків, як об'єктів соціально-побутової інфраструктури (розділ 3 Плану).
Відповідно до п. 1.10 плану приватизації ДП “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” не підлягає приватизації і, відповідно, не входить до статутного фонду акціонерного товариства, що створюється в процесі приватизації, зокрема державний житловий фонд. В пункті 3 Плану приватизації “Запоріжсталь” має в своєму складі об'єкти соціально-побутової інфраструктури, до яких відносяться гуртожитки, дитячі садки, палац культури “Металург”, легкоатлетичний манеж, бази відпочинку, профілакторії, оздоровчі табори, гуртожитки, будинки для малосімейних та інші об'єкти.
Наказом Фонду державного майна України № 1450 від 22.07.1998 р. затверджено Порядок підтвердження права власності на нерухоме майно, відповідно до п. 2.2 якого Фондом державного майна України складено Перелік нерухомого майна, що передається у власність ВАТ “Запоріжсталь”. До вказаного Переліку увійшли об'єкти, що передані у власність ВАТ “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” згідно з наказом ФДМ України № 79-АТ від 30.06.1996 р., в тому числі гуртожитки, зазначені в переліку за № 84, 85, 86, 87, 88, 89, 91, 93.
Як вказує прокурор та позивач, спірні гуртожитки, як об'єкти державного житлового фонду, не підлягали приватизації згідно з Законом України “Про приватизацію державного майна” і включення їх, як об'єктів державного житлового фонду до статутного фонду відповідача при його приватизації суперечить вимогам чинного законодавства.
Що стосується факту включення будівель гуртожитків до майна цілісного майнового комплексу, який приватизовано ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь”, суд не знаходить його таким, що суперечив законодавству, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно Примірного положення про гуртожитки (затв. Постановою Ради Міністрів Української РСР від 03.06.1986 р. № 208) гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання. Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Порядок виселення з гуртожитку встановлений п. 40 Положення, а саме: сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням. Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку у зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.
Таким чином, оскільки гуртожитки використовувались як тимчасове житло, виключно для проживання робітників підприємства, мали спеціальний статус надання у користування та виселення, у період відсутності певних нормативних актів (1990-1995 р.р.), гуртожитки згідно чинного законодавства включалися до майна цілісного майнового комплексу державного підприємства у разі прийняття рішення відповідним органом про його приватизацію.
Також, як свідчать вивчені матеріали -довідка ОП ЗМБТІ на даний час ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” є власником будівель гуртожитків за адресою м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 23; вул. 40 років Радянської України, 21;, вул. Добролюбова, 25, вул. Лахтинська, 10-б, вул. Фінальна, 4, вул. Українська, 2 пр. Металургів 11 та пр. Металургів, 2 в розмірі 63/100 частки.
Враховуючи відсутність чітких актів законодавства щодо обов'язкової передачі гуртожитків, інших об'єктів державного житлового фонду, що належали державним підприємствам, у комунальну власність, керуючись роз'ясненнями Міністерства юстиції України від 20.03.98 N 11-8-1122, Мінекономіки України від 17.03.98 N 23-23/378 та Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.03.98 N 5-79, органи приватизації включали вартість гуртожитків (коридорного типу, тобто такі, на які не видавалися ордери міських або районних адміністрацій на постійне проживання і вони не могли бути приватизовані) до вартості цілісних майнових комплексів підприємств, що підлягали приватизації. На підставі вищевикладеного, акти органів приватизації щодо включення вартості гуртожитків до вартості ЦМК, що підлягають приватизації, можуть бути визнані недійсними в судовому порядку. При цьому, у разі наявності підстав визнання цих актів недійсними, Фонд державного майна України (згідно листа ФДМ Украйни від 30.12.2005 р. № 10-25-21463) вважає за доцільне в кожному конкретному випадку розглядати можливість визнання таких позовів із подальшим виключенням вартості гуртожитків із статутних фондів за рішенням суду та передачі їх до комунальної власності. У разі, якщо в статутних фондах господарських товариств, створених у процесі приватизації, органам приватизації належить 100 % акцій, необхідно терміново розглянути питання прийняття рішення про виключення гуртожитків із вартості статутних фондів таких товариств та передачі їх до комунальної власності. Якщо органам приватизації належить більше ніж 25 % акцій статутних фондів господарських товариств, необхідно ініціювати проведення загальних зборів акціонерів для розгляду питання виключення гуртожитків із статутних фондів та передачі їх до комунальної власності.
В статутному фонді ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” органу приватизації не належить будь-якої кількості акцій.
Наявні матеріали свідчать, що акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Металургійного комбінат “Запоріжсталь”, затверджений ФДМ України 28.12.1995 р., та Наказ ФДМ України № 17-ПП від 18.10.1993 р., яким затверджено план приватизації не визнано недійсними.
Також прокурором заявлено вимоги про вилучення з незаконного володіння ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” гуртожитків відповідно до ст.. 1212 ЦК України, оскільки це майно безпідставно включено до статутного фонду ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь”.
Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
За приписами зазначеної статті умовою виникнення зобов'язань внаслідок безпідставного набуття є: 1) збільшення майна у однієї особи; 2) втрата майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за р
ахунок іншої особи.
Одночасно, позивач обґрунтовує вимоги про витребування майна і приписами ст.. 387 ЦК України, обґрунтовуючи повернення майна безпідставним набуттям.
Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання віндикаційного позову. Це речово-правовий позов, що може бути пред'явлений лише у випадку відсутності між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин. Незаконність володіння майном відповідача повинна бути доведена позивачем у суді, оскільки законодавство презюмує добросовісне володіння чужим майном, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Відповідно до приписів ст.. 387 ЦК України під незаконним володінням слід розуміти усяке фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави; або правова підстава якого відпала; або правова підстава якого недійсна. Власник може вимагати повернення свого майна за віндикаційним позовом лише в тому випадку, якщо інша особа володіє його майном незаконно. Якщо ж володілець володіє чужим майном на законних підставах, то власник не може витребувати свою річ з такого володіння шляхом пред'явлення віндикаційного позову. Жодної із перелічених підстав незаконного володіння відповідачем спірним майном позивачем не доведено.
Крім того, суд зазначає, що 11.02.2010 р. Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження № 318-р “Деякі питання збереження об'єктів державної власності”, яким зобов'язано центральні органи виконавчої влади, інших суб'єктів управління об'єктами державної власності вжити заходи по поверненню об'єктів державної власності, якими незаконно заволоділи та забезпечити в установленому порядку представництво інтересів держави в судах у разі виявлення таких фактів. На виконання вказаного розпорядження Наказом Фонду державного майна України вносилися зміни до Переліків об'єктів приватизації, які підлягають поверненню в державну власність. На час розгляду спору по даній справі та прийняття рішення судом не встановлення включення ФДМ України спірних об'єктів до вказаних Переліків, що підтвердили і сторони по даній справі.
Таким чином, вимоги про витребування гуртожитків за адресою м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 23; вул. 40 років Радянської України, 21; вул. Добролюбова, 25, вул. Лахтинська, 10-б, вул. Фінальна, 4, вул. Українська, 2, пр. Металургів 11; пр. Металургів, 2 в розмірі 63/100 частки, визнання права власності на вказані гуртожитки за державою в особі Фонду державного майна України також не підлягають задоволенню.
Вимоги про зобов'язання відповідача передати у відання Запорізької міської ради спірні гуртожитки задоволенню не підлягають, оскільки, по-перше, зазначена юридична особа не була залученою до участі у справі в якості відповідача, по-друге, судом не встановлено правових підстав для спонукання відповідача до здійснення зазначених правових дій.
В позові відмовляється в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, суд
В позові відмовити.
Суддя І.А. Попова
Рішення підписано 14 липня 2010 року.