Запорізької області
06.07.10 Справа № 17/137/10
Суддя
за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Шиссль”, 03062, м. Київ, пр-т Перемоги, 67
до відповідача: приватного підприємства “Дорол”, 69039, м. Запоріжжя, вул. Академічна, 22
про стягнення 63 516,27 грн.
суддя Корсун В.Л.
У засіданні приймали участь представники:
від позивача: Євтушенко В.В., довіреність від 16.04.10 № 19
Латій В.В., довіреність від 16.04.10 № 19
від відповідача: не з'явився
06.05.10 до господарського суду Запорізької області звернулось товариства з обмеженою відповідальністю “Шиссль” (надалі ТОВ “Шиссль”) до приватного підприємства “Дорол” про стягнення з відповідача 63 516,27 грн., з яких: 50 276,60 грн. основного боргу за отриманий товар згідно накладних, 3% річних в розмірі - 466,95 гри., збитки від інфляції в розмірі 2 312,72 грн. та суму додаткових витрат, понесених в зв'язку з відновленням своїх порушених прав у розмірі 10 460,00 грн., у т.ч.: 10 395,00 грн. на підставі договору від 11.12.09 № 1 про надання юридичних послуг і 65,00 грн. - витрат, пов'язаних з отриманням витягу з ЄДРПОУ щодо місцезнаходження відповідача.
Ухвалою від 06.05.10 судом порушено провадження в справі № 17/137/10, у сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 16.06.10.
В судовому засіданні 16.06.10 оголошено перерву до 24.06.10.
Ухвалою від 24.06.10 розгляд справи відкладено на 06.07.10.
У засіданні суду 06.07.10, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог посилається на видаткові накладні згідно яких відповідачу поставлено холодильне обладнання (продукція) на загальну суму 70 687,04 грн. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати продукції виконав частково в сумі 20 410,44 грн. У зв'язку з чим, 24.12.09 позивачем на адресу відповідача направлено вимога від 20.12.09 № 162, яка останнім залишена без задоволення. Також, за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховано 2 312,72 грн. інфляції за період січень-березень 2010 р. та 3% річних в сумі 466,95 грн. за період з 08.01.10 по 30.04.10. Враховуючи зазначене, позивач просить суд на підставі ст. ст. 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України стягнути з відповідача 53 056,27 грн. заборгованості за отриману продукцію. В засіданні 06.07.10 позивач надав заяву, в якій зазначив, що після звернення з позовом до суду відповідач здійснив часткове погашення боргу за отриману продукцію в сумі 3 670,56 грн. Крім того, позивач вказує, що з метою отримання правової допомоги між позивачем та ТОВ “Юридична компанія “ЮС НОВІТАС” 11.12.09 укладено договір про надання юридичних послуг № 1. Таким чином, позивачем понесено додаткові витрати у вигляді оплати юридичних послуг ТОВ “Юридична компанія “ЮС НОВІТАС” в розмірі 10 395,00 грн. Також, додаткові витрати в сумі 65,00 грн. були понесені в зв'язку з отриманням в Печерській у м. Києві районній державній адміністрації витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України щодо місцезнаходження відповідача. Отже, всього позивачем понесено додаткових витрат для відновлення своїх прав в розмірі 10 460,00 грн. У зв'язку з чим, просить суд на підставі ст. ст. 16, 611 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, стягнути з відповідача суму додаткових витрат у розмірі 10 460,00 грн.
Відповідач заявлені позовні вимоги не спростували, представник відповідача в судове засідання 06.07.10 не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про дату, місце та час судового засідання відповідачів повідомлено належним чином.
Оскільки нез'явлення сторони у справі не є перешкодою для розгляду справи по суті, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне розглянути спір за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).
Із змісту ст. 207 ЦК України вбачається, що правочин у простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.
Заявляючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач посилається на видаткові накладні від 26.01.09 № ШС-0000020, від 29.02.09 № ШС-0000072, від 25.03.09 № ШС-0000091, від 15.04.09 № ШС-0000137, рахунки-фактури від 19.01.09 № ШС-0000032, від 27.02.09 № ШС-0000107, від 20.03.09 № ШС-0000154, від 15.04.09 № ШС-0000219, відповідно до яких відповідачу було поставлено продукцію на загальну суму 70 687,04 грн. (копії зазначених документів містяться у матеріалах справи). Факт отримання продукції ПП “Дорол” підтверджується довіреностями серії ЯПК № 414030 від 19.01.09, ЯПК № 414043 від 27.02.09, № 103 від 25.03.09 та № 110 від 15.04.09.
Надані до суду документи в сукупності свідчить про наявність між сторонами угоди (правочину), який за своєю правовою природою є угодою поставки.
У відповідності з нормами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця (…), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.
Із змісту цієї статті вбачається, що істотними умовами договору поставки є предмет і ціна. Законодавством не передбачено обов'язковість письмової форми договору поставки.
Як вбачається з наданих суду документів, між сторонами склались господарські відносини, що породили взаємні обов'язки. Обов'язки позивача виразились у поставці товару, а обов'язки відповідача - в оплаті отриманого товару.
З матеріалів справи слідує, що за видатковими накладними від 26.01.09 № ШС-0000020, від 29.02.09 № ШС-0000072, від 25.03.09 № ШС-0000091, від 15.04.09 № ШС-0000137 на підставі рахунків-фактури від 19.01.09 № ШС-0000032, від 27.02.09 № ШС-0000107, від 20.03.09 № ШС-0000154, від 15.04.09 № ШС-0000219 відповідачу поставлено продукцію на загальну суму 70 687,04 грн.
Про прийняття ПП “Дорол” запропонованих умов поставки свідчать самі видаткові накладні та рахунки-фактури і довіреності, що видані уповноваженій особі відповідача, які підтверджують факт отримання продукції.
Виходячи з цього, у відповідача виник обов'язок оплатити отриману ним продукцію.
Отже, суд приходить до висновку, що між сторонами відбулась угода поставки в виду досягнення сторонами згоди по усім істотним умовам, необхідним для зазначених угод.
Згідно із ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Матеріали справи свідчать, що вартість отриманої продукції відповідачем сплачено частково в сумі 20 410,44 грн., зокрема, за рахунком-фактурою від 19.01.09 № ШС-0000032 ПП “Дорол” 26.03.09 сплачено 1 500,00 грн., 15.04.09 - 3 200,00 грн., 08.05.09 - 4 420,00 грн., 22.05.09 - 5 500,00 грн., 14.09.09 - 3 000,44 грн., 16.11.09 - 2 790,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками. Рахунки - фактури від 27.02.09 № ШС-0000107, від 20.03.09 № ШС-0000154, від 15.04.09 № ШС-0000219 відповідачем не сплачено.
У відповідності з п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки строк виконання відповідачем його зобов'язання щодо оплати продукції не був визначений, 24.12.09 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу від 20.12.09 № 162 про виконання грошового зобов'язання на суму 50 276,60 грн. Вимога отримана відповідачем 30.12.09, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 1345426, копія якого міститься в матеріалах справи.
Відповідач зазначену вимогу залишив без відповіді та задоволення.
Встановлено, що в зв'язку з несплатою вартості отриманою продукції відповідачем у повному обсязі, на момент звернення з позовом до суду ПП “Дорол” мало перед позивачем заборгованість у розмірі 50 276,60 грн.
Між тим, після звернення позивача до суду, відповідач сплатив на користь позивача 3 670,56 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 07.06.10 на суму 2 025,00 грн. та на суму 1 645,56 грн. Таким чином, в цій частині позовних вимог, предмет спору відсутній.
Згідно із п. 11 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Отже, провадження у справі, в частині стягнення 3 670,56 грн. основного боргу, підлягає припиненню на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України, у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Заборгованість за отриману продукцію в сумі 46 606,04 грн. на час розгляду справи в суді відповідачем не сплачена, внаслідок чого суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 46 606,04 грн.
Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.
Враховуючи розрахунок позивача розмір інфляційних витрат за січень-березень 2010 року складає 2 312,72 грн., 3% річних за період з 08.01.10 по 30.04.10 становить 466,95 грн. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 10 395,00 грн. додаткових витрат у вигляді оплати юридичних послуг, понесених у зв'язку з отриманням правовою допомоги (складання та направлення на адресу відповідача вимоги про виконання грошового зобов'язання та позовної заяви) на підставі укладеного між ТОВ “Шиссль” та ТОВ “Юридична компанія “ЮС НОВІТАС” договору про надання юридичних послуг від 11.12.09 № 1
Вимоги позивача ґрунтуються на нормах ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України і в цій частині задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 225 цього Кодексу, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Застосування відповідальності у вигляді відшкодування, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань, збитків, що встановлена вказаною нормою, можливе лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: вина, протиправна поведінка, причинний зв'язок тощо.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд вважає, що позивач не довів належним чином ті обставини, на які він посилається як на підставу вимог про стягнення додаткових витрат.
Так, у ст. 59 Конституції України гарантується можливість отримання правової допомоги, що пов'язується з вільним вибором “захисника своїх прав”.
Позивач вказує, що витрати в розмірі 10 395,00 грн., які понесені ним внаслідок оплати юридичних послуг за договором від 11.12.09 № 1, є додатковими витратами, що заподіяні з вини відповідача.
Однак, суд не погоджується з такою позицією позивача, оскільки витрати позивача на юридичні послуги не мають обов'язкового характеру і факт наявності цих витрат і розмір не знаходиться у необхідному зв'язку із заборгованістю, яка стягується з відповідача за порушення зобов'язання з оплати за отриману продукцію.
З наведеного вбачається, що витрати на оплату юридичної допомоги у суді не мають необхідних ознак шкоди (її грошового вираження у формі збитків) відповідно до вимог чинного законодавства. Витрати, пов'язані із сплатою юридичних послуг не можна розцінювати як додаткові витрати у розумінні ст. 225 Господарського кодексу України.
Крім цього, подібні витрати на юридичну допомогу не знаходяться у причинному зв'язку щодо заборгованості за основною вимогою.
Оскільки судом не встановлено наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, за яке встановлена відповідальність у вигляді зобов'язання відшкодовувати додаткові витрати, у задоволені вимоги щодо стягнення 10 395,00 грн. слід відмовити.
Також, суд відмовляє в задоволені вимоги про стягнення з відповідача 65,00 грн. за отримання витягу з ЄДРПОУ щодо місцезнаходження відповідача, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити найменування сторін, їх поштові адреси, найменування і номери рахунків сторін у банківських установах. З викладеного вбачається відсутність вини відповідача, що звільняє останнього від цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 530,56 грн. державного мита та 197,13 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відносяться на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 22, 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємства “Дорол” (69039, м. Запоріжжя, вул. Академічна, 22, код ЄДРПОУ 22155128, р/р 26001030701 в філії ВАТ “Банк Кіпру” у м. Запоріжжя, МФО 313407) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Шиссль” (03062, м. Київ, пр-т Перемоги, 67, код ЄДРПОУ 33237722, р/р 26008001304000 в АТ “ОТП Банк” в м. Київ, МФО 300528) - 46 606 (сорок шість тисяч шістсот шість) грн. 04 коп. основного боргу, 466 (чотириста шістдесят шість) грн. 95 коп. - 3% річних, 2 312 (дві тисячі триста дванадцять) грн. 72 коп. - інфляційних витрат, 530 (п'ятсот тридцять) грн. 56 коп. державного мита та 197 (сто дев'яносто сім) грн. 13 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення 3 670,56 грн. основного боргу провадження у справі припинити.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя В.Л. Корсун
Рішення суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.
Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 12.07.2010