06 вересня 2022 року
м. Київ
справа №120/906/21-а
адміністративне провадження № К/9901/24189/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 120/906/21-а
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28.04.2021, постановлену у складі головуючої судді Дмитришиної Р.М., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2021, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Сторчака В.Ю., суддів Граб Л.С., Іваненко Т.В.,
І. РУХ СПРАВИ
1. 05.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ) щодо перерахунку йому пенсії з 03.08.2014 відповідно до вимог статті 50 та частини четвертої статті 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) у редакції, що діяла до 28.12.2007, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1986 році першої категорії, особі з інвалідністю другої групи внаслідок захворювань отриманих під час виконання службових обов'язків по ліквідації Чорнобильської катастрофи; зобов'язати ГУ ПФУ здійснити такий перерахунок.
При цьому позивач послався на постанови Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 646/6250/17 та від 19.03.2019 у справі 806/1952/18, за змістом яких адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсій за минулий час, може бути подано без обмеження будь-яким строком.
2. Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 28.04.2021, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2021, адміністративний позов ОСОБА_1 залишив без розгляду.
3. 29.06.2021 ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, а також наявність передбачених абзацом 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставин, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
4. Верховний Суд ухвалою від 14.07.2021 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Суди встановили, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, інвалідом другої групи, захворювання якого пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Із 14.12.2010 позивач перебуває на пенсійному обліку; пенсію отримує відповідно до Закону № 796-XII.
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 07.04.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.04.2013, у справі № 2-а-1485/2011 позовну заяву ОСОБА_1 про визнання дій Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії задоволено.
На виконання цих судових рішень відповідачем проведено перерахунок пенсії позивачу згідно зі статтею 54 Закону № 796-XII у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії згідно зі статтею 50 цього Закону в розмірі 75% мінімальної пенсії, починаючи з 14.12.2010 по листопад 2011 року.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2014 у справі № 127/9587/14-а зобов'язано Управління ПФУ перерахувати та привести у відповідність розмір державної та щомісячної додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог статей 50, 54, 67 Закону № 796-XII у редакції, яка діяла до 28.12.2007, починаючи з 01.01.2014, здійснивши виплату сум пенсій з урахуванням проведених раніше виплат, врахувавши при цьому, що розмір державної пенсії ОСОБА_1 не може бути нижчим восьми мінімальних пенсій за віком, а розмір його щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, становить 75% мінімальної пенсії за віком, застосувавши при цьому показник мінімальної пенсії за віком у розмірі мінімальної пенсії за віком, передбаченої частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.09.2014 постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2014 скасовано в частині задоволення позовних вимог про перерахунок та приведення у відповідність пенсії ОСОБА_1 за період із 13.11.2013 по 31.12.2013, у цій частині відмовлено в задоволенні позовних вимог; у решті постанову суду залишено без змін.
У подальшому відбулися зміни в законодавчому регулюванні порядку нарахування пенсій відповідно до Закону України від 31.07.2014 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набрав чинності 03.08.2014.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.04.2015, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015, у справі № 127/3439/15-а відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання дій Управління ПФУ протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону № 796-XII із 03.08.2014, із урахуванням проведених виплат.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.07.2015 відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 08.04.2015 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015.
Постановою Вінницького міського суду від 12.05.2016, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07.06.2016, у справі № 127/5448/16-а відмовлено в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 щодо протиправності дій пенсійного органу щодо відмови у перерахунку йому пенсії з 01.01.2016 відповідно до статей 50, 54, 67 Закону № 796-XII.
У 2018 позивач також звертався до органів пенсійного фонду щодо перерахунку його пенсії з 15.11.2017 у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, а в травні 2018 року - до Вінницького окружного адміністративного суду, який постановою від 23.06.2018, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2018, у справі № 802/1252/18-а у задоволені позову відмовив.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29.03.2019 у справі № 120/4643/18-а у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.03.2019, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду внаслідок пропуску строку звернення до суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16.08.2019 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019.
18.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом про визнання протиправними дій ГУ ПФУ щодо відмови у перерахунку пенсії, починаючи з 17.11.2008 з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 № 894 «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 № 1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22.01.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2020, у справі № 120/4267/19-а відмовлено в задоволені вимог ОСОБА_1 .
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12.08.2020 у справі № 120/2576/20-а відмовлено в задоволені вимог ОСОБА_1 щодо перерахунку його пенсії з 01.10.2017 по 25.04.2019 відповідно до частини третьої статті 59 Закон № 796-XII із застосуванням формули, використаної у постанові Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 року № 851).
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.06.2019 заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23.06.2018 у справі №802/1252/18-а задоволено; рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23.06.2018 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 до Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задоволено частково: зобов'язано Вінницьке приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області здійснити з 25.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до положень частини третьої статті 59 Закону № 796-XII.
23.12.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок його пенсії з 03.08.2014.
Листом від 15.01.2020 ГУ ПФУ відмовило ОСОБА_1 у перерахунку, посилаючись на те, що Законом України від 31.07.2014 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набрав чинності 03.08.2014, доповнено Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», зокрема пунктом 67 установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Також листом від 30.03.2020 відповідач на звернення позивача від 17.03.2020 повторно вказав на відсутність підстав для перерахунку пенсії з 03.08.2014 та послався на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 08.04.2015 у справі № 127/3439/15-а; у листі від 04.01.2021 відповідач втретє зазначив про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивачу з 03.08.2014.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Залишаючи без розгляду адміністративний позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивачем пропущено строк звернення до суду і не заявлено клопотання про його поновлення.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
7. У касаційній скарзі позивач посилається на те, що суди попередніх інстанцій помилково не врахували, що позов із заявленими ним вимогами, може бути подано без обмеження будь-яким строком.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, виходить із наступного.
10. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
11. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
12. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
13. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
14. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
15. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
16. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
17. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
18. Питання застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у соціальних спорах було предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 240/12017/19 (постанова від 31.03.2021).
19. Так, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
20. Колегія суддів не знаходить правових підстав відступати від запропонованого Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав підходу до розуміння положень 122 КАС України у справах з питань обчислення та перерахунку пенсій.
21. За таких обставин, отримання позивачем листів Управління ПФУ від 15.01.2020, 30.03.2020 та 04.01.2021 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, і не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
22. Щодо посилань скаржника на те, що позов із заявленими ним вимогами, може бути подано без обмеження будь-яким строком, то такі є безпідставними, оскільки строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.
23. Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
24. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги позивача, колегія суддів дійшла висновку про те, що зазначеним вимогам ці судові рішення у цій справі відповідають.
25. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28.04.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2021 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
СуддіА.І. Рибачук А.Ю. Бучик С.Г. Стеценко