про залишення касаційної скарги без руху
06 вересня 2022 року
м. Київ
справа №160/3853/21
адміністративне провадження №К/990/23006/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Верховного Суду 25 серпня 2022 року надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку про те, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої та третьої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Відповідно до відомостей на сайті поштових відстежень АТ «Укрпошта» (штрихкодовий ідентифікатор 0318632089805) касаційна скарга направлена до Верховного Суду 22 серпня 2022 року, тобто із пропуском строку на касаційне оскарження.
Скаржником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що оскаржувану постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року отримано представником позивача 16 лютого 2022 року, а також з посиланням на рішення Ради Суддів України від 02 березня 2022 року вказує, що у зв'язку із запровадження воєнного стану на території України процесуальні строки по можливості продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.
Розглянувши вказане клопотання, Суд зазначає, що постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року представник позивача отримав 16 лютого 2022 року (штрихкодовий ідентифікатор 4900095761670), а тому останнім днем для подання касаційної скарги було 18 березня 2022 року, однак дану касаційну скаргу було подано 22 серпня 2022 року, тобто через шість місяців після закінчення строку касаційного оскарження.
У зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, яка розпочалась 24 лютого 2022 року, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» на території України запроваджено воєнний стан, дія якого була в подальшому продовжена відповідними указами.
Однак, колегія суддів критично оцінює доводи скаржника щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження у зв'язку із запровадженням воєнного стану, оскільки скаржником не зазначено, які саме обставини, зумовлені введенням воєнного стану, перешкоджали позивачу звернутись до суду з касаційною скаргою у встановлений законодавством строк.
З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Таким чином, наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, а тому йому слід навести інші поважні підстави пропуску строку на касаційне оскарження та надати докази на їх підтвердження.
Крім того, згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із бездіяльністю відповідача щодо не розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 19 листопада 2020 року.
Справу в суді першої інстанції розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно із частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої цієї статті передбачено, що судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, судові рішення, які прийняті в порядку спрощеного позовного провадження, можуть бути оскаржені у виняткових випадках, доведення яких покладається на скаржника.
Разом з тим, приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Колегія суддів зазначає, що оскарження судових рішень, розглянутих судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, має відбуватися із наведенням підстав, передбачених частиною п'ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у системному взаємозв'язку із частиною четвертою цієї статті.
Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої та підпункти «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вважає, що дана справа має виняткове значення для позивача, оскільки підставою звернення до суду стало порушення його права на пенсію, захист якого гарантовано як діючим національним законодавством, так і Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Також скаржник вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норму права без урахування висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №537/3480/17, від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17, від 16 грудня 2021 року у справі №500/1879/20.
Посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30 травня 2018 року у справі №537/3480/17, від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17, від 16 грудня 2021 року у справі №500/1879/20, колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки такі висновки стосуються інших обставин у справі, а саме подання позивачем заяви про призначення пенсії в довільній формі, а не встановленого законом зразка (№748/696/17, №500/1879/20), а також подання довідки для перерахунку пенсії у формі, яка не відповідає встановленому зразку (№537/3480/17). При цьому, у даній справі №160/3853/21 спірним є порядок подання заяви про призначення пенсії, а саме правомірність подання заяви засобами поштового зв'язку.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
З урахуванням вищевикладеного, скаржнику слід уточнити підстави касаційного оскарження, з урахуванням предмету спору, зазначивши більш детальні обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених частинами четвертою та п'ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим, згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За змістом пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021рік» станом на 01 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2270,00 грн.
Отже, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, становить 1816,00 грн (2270*0,4*200%).
Натомість скаржником не надано доказу сплати судового збору у зв'язку із чим вказаний недолік підлягає усуненню.
Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без руху та встановити десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та надання доказів, які підтверджують поважні причини такого пропуску; зазначення обґрунтувань підстав касаційного оскарження відповідно до частини четвертої та п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України; подання документа про сплату судового збору.
Керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Визнати неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року.
2. Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
3. Надати ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначено в мотивувальній частині ухвали.
4. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя Т.Г. Стрелець
Суддя В.М. Шарапа