справа №369/15355/21 головуючий у І інстанції: Ковальчук Л.М. провадження 22-ц/824/5128/2022 доповідач: Сліпченко О.І.
Іменем України
30 серпня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сліпченка О.І., суддів Сушко Л.П., Олійника В.І.
за участю секретаря: Пітенко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києва-Святошинського районного суду Київської області від 08 грудня 2021 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,-
В листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернувся із вищевказаним позовом.
Просив стягнути із відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 3 255 139,68 грн.
Крім того, позивач подав заяву про забезпечення позову, яку обґрунтовано тим, що відповідач є єдиним власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та транспортних засобів.
Вказував, що беручи до уваги ту обставину, що зазначений будинок може бути відчужений відповідачем, оскільки йому стало відомо про те, він виставив його на продаж, невжиття заходів забезпечення позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в частині стягнення з відповідача грошових коштів.
Просив накласти заборону ОСОБА_1 на відчуження вищевказаного будинку, а також накласти заборону на відчуження транспортних засобів - автомобіля ГАЗ 2402, та автомобіля DACIA LOGAN MCV.
Ухвалою Києва-Святошинського районного суду Київської області від 08 грудня 2021 року заяву задоволено частково.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що висновки суду, щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову ґрунтуються на припущеннях.
Зазначає, що позивач подав завідомо безпідставний позов, що має очевидно штучний характер, а тому його забезпечення є недоцільним.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судовому засіданні представник позивача виступив проти задоволення апеляційної скарги, інші належним чином повідомлені учасники справи не з'явились.
У відповідності до вимог ст.ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Частково задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що неприйняття заходів забезпечення позову, може утруднити або унеможливити виконання рішення суду, вказане є достатнім заходом щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, забезпечення позову визначеним судом шляхом є співмірним предмету позову.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
За змістом п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або)грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 2 грудня 2006 року, міститься роз'яснення, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Як зазначено в п. 4 Рішення Конституційного Суду від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011, інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Разом з тим у Кодексі встановлено систему захисту прав особою, щодо якої застосовано заходи забезпечення позову. Складовими такої системи є: співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; можливість суду вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою; відшкодування особі збитків, завданих забезпеченням позову; право на апеляційне оскарження ухвали суду щодо забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові від 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).
Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу грошових коштів, які на думку позивача відповідач набув недобросовісним шляхом.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначав, існує реальна можливість вільно розпорядитися власним майном на власний розсуд, що може утруднити виконання майбутнього можливого рішення суду, враховуючи значний розмір коштів, які являються предметом спору.
Колегія суддів зазначає, що єдиною підставою для забезпечення позову відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України є наявність обставин, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або забезпечити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також з огляду на те, що невжиття заходів по забезпеченню позову може зробити неможливим або утруднити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог позивача.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, та враховуючи можливий негативний вплив і наслідки на відновлення порушеного права позивача в разі встановлення неправомірних дій відповідача, колегія суддів приходить до висновку, що що місцевий суд прийшов до вірного висновку про необхідність забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 відчужувати будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ., оскільки між сторонами дійсно виник спір з приводу повернення грошових коштів в розмірі 3 255 139,68 грн., відсутність заходу забезпечення позову може значно утруднити можливість виконання рішення суду, визначений захід є співмірний з ціною позову та крім того, кошти з приводу яких виник спір у відповідності до доводів позивача були витрачені ним в ремонт вказаного будинку та придбання меблів і побутової техніки, тобто вказаний будинок опосередковано відноситься до предмету доказування у справі.
Доводи апеляційної скарги спрямовані на те, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не впливають на вирішення питання, щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вказаним обставинам буде надана відповідна оцінка при розгляді спору по суті.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку.
Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Києва-Святошинського районного суду Київської області від 08 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «31» серпня 2022 року.
Головуючий
Судді: