Справа № 757/27712/20-ц Головуючий 1 інстанція - Ільєва Т.Г.
Провадження №22-ц/824/3511/2021 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М.
25 серпня 2022 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді: Суханової Є.М.,
суддів: Олійника В.І., Сушко Л.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса 32» на додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2021 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса 32» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, втрат від інфляційних процесів, 3 % річних,-
У провадженні Печерського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса 32» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, втрат від інфляційних процесів, 3 % річних.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28.04. 2021 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово- експлуатаційне підприємство «ІЦорса 32» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, втрат від інфляційних процесів, 3 % річних було відмовлено.
06 травня 2021 року від представника відповідача до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 33 000, 00 грн.
Додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2021 року заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово- експлуатаційне підприємство «ІЦорса 32» витрати на правову допомогу у розмірі 33 000 (тридцять три тисячі) грн..
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса 32» подало апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині його оскарження та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Частина перша статті 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Разом з тим, вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов'язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від встановленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
У відповідності до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 у справі № 757/60277/18-ц (провадження № 61-15924св20).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність ОСОБА_1 понесених ним витрат за надану правничу допомогу. На виконання вимог ст.. 173 ЦПК України позивач надав суду договір про надання професійної правничої допомоги від 19.03.2021 року, акт передачі-приймання виконаних робіт від 30 квітня 2021 року, квитанція до прибуткового касового ордеру № 3004/21 від 30.04.2021 року.
Відтак, викладені у апеляції доводи, суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 10-13, 77-82, 263, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса 32» - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції.
Повна постанова виготовлена 25.08.2022 року
Головуючий Є.М. Суханова
Судді: Л.П. Сушко
В.І. Олійник