Справа №758/10445/20 Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3270/2022
Категорія: ст. 331 КПК України
22 серпня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 2 ст. 301, ч. 4 ст. 301, ч. 5 ст. 301, ч. 3 ст. 303 КК України,ОСОБА_6 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 09 серпня 2022 року,
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 09 серпня 2022 року продовжено строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 07 жовтня 2022 року включно.
Таке рішення суд мотивував тим, що в провадженні є обґрунтована підозра вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому злочинів та існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, тому достатньо підстав вважати, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків, перешкоджати судовому провадженню іншим чином та вчиняти інші кримінальні правопорушення.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить притягнути до кримінальної відповідальності за вчинення низки злочинів прокурора у кримінальному провадженні та суддю Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , а ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 09 серпня 2022 року про продовження тримання під вартою скасувати.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, обвинувачений посилається на те, що під час судового розгляду він заявив клопотання про притягнення до кримінальної відповідальності прокурора, який не виконує ухвалу Київського апеляційного суду від 18 січня 2021 року про зобов'язання прокурора забезпечити додержання прав ОСОБА_6 на належну медичну допомогу, зокрема в частині проведення медичного обстеження. Але таке клопотання суд проігнорував та безпідставно і необґрунтовано, не надавши йому можливості висловити свою думку щодо сфабрикованої відносно нього справи, продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, водночас невиконання судового рішення суду апеляційної інстанції протягом тривалого часу призвело до тяжкого погіршення стану його здоров'я, оскільки він до цього часу залишається без постійної медичної допомоги та необхідних для життя реабілітаційних і оздоровчих дій.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
За відсутності відповідних клопотань обвинуваченого та інших учасників провадження, колегія суддів відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України здійснює апеляційний розгляд без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв'язку з вимогами ст. 331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини її життя, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має обґрунтувати свій висновок про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Як убачається з оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, в провадженні Подільського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 2, ч. 4, ч .5 ст. 301, ч. 3 ст. 303 КК України.
Суд першої інстанції, поставивши в судовому засіданні на обговорення питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою та заслухавши з цього приводу позиції сторони обвинувачення і сторони захисту, дійшов висновку, що продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, і лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду, впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, тому продовжив ОСОБА_6 строк тримання під вартою до 07 жовтня 2022 року включно.
Враховуючи характер висунутого ОСОБА_6 обвинувачення, тяжкість покарання, яка загрожує у разі визнання винуватим в інкримінованих кримінальних правопорушеннях та всі наявні в матеріалах провадження дані про особу обвинуваченого, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що обвинувачений може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, такі ризики не зменшилися від часу обрання йому запобіжного заходу і виправдовують подальше його тримання під вартою.
З огляду на те, що потерпілі та свідки у цьому кримінальному провадженні, показання яких суд має сприймати безпосередньо, ще не допитуватися, з великою ймовірністю також існує ризик незаконного на них впливу.
За таких обставин колегія суддів погоджується з тим, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
В апеляційній скарзі обвинувачений не наводить жодних обставин, які б, на його думку, не врахував суд під час вирішення питання доцільності тримання під вартою, водночас відомості про те, що за станом здоров'я ОСОБА_6 не може утримуватися під вартою в матеріалах справи відсутні.
Таким чином висновок суду про наявність достатніх підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який не спростований доводами апеляційної скарги, є законним та обґрунтованим.
Що стосується доводів обвинуваченого, які зводяться до того, що кримінальне провадження стосовно нього сфабриковано, а суд не бажає надати оцінку його поясненням в цій частині, то колегія суддів зауважує, що розглядаючи питання щодо запобіжного заходу, суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті за результатами дослідження згідно з вимогами ст. 23 КПК України усіх наданих сторонами доказів, в тому числі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення.
Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_6 , згідно яких він просить притягнути до кримінальної відповідальності за вчинення низки злочинів прокурора у кримінальному провадженні та суддю Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_1 взагалі не підлягають розгляду, оскільки не віднесені до повноважень суду апеляційної інстанції, визначених ст. 407 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при прийнятті судом рішення про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою колегією суддів не встановлено.
За відсутності достатніх підстав, принаймні на цій стадії судового розгляду, для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на менш суворий, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 09 серпня 2022 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 09 жовтня 2022 року включно - без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня оголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_________________ __________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4