Справа 761/20290/16-к Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/38/2022 Доповідач в 2 інстанції - ОСОБА_2
04 серпня 2022 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючого), ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаряОСОБА_5
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року,-
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого та засудженого вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2014 року за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 гривень, вироком Подільського районного суду м. Києва від 10 червня 2016 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 рік, 27 липня 2017 року звільненого від покарання на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва,
засуджено за ч.3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;
на підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю в 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України.
Відповідно до вироку, 30 січня 2016 року, приблизно о 02 годині, ОСОБА_10 , за попередньою змовою з невстановленою особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження на повторне відкрите викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, проникли до приміщення під'їзду № 2 будинку АДРЕСА_2 , де, піднявшись до квартири АДРЕСА_3 , невстановлена особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, діючи згідно розподілених з ОСОБА_11 злочинних ролей, смикнув за ручку вхідних дверей вищевказаної квартири та виявив, що вони відчинені.
Проникнувши до приміщення вказаної квартири, невстановлена особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, та ОСОБА_10 , були помічені власником зазначеної квартири, після чого, діючи відкрито, нанесли потерпілому ОСОБА_12 тілесні ушкодження та користуючись безпорадним станом останнього, діючи відкрито, заволоділи майном потерпілого на загальну суму 14 749 грн, чим заподіяли останньому матеріальної шкоди на вищевказану суму.
В апеляційній скарзі прокурора указано на незаконність вироку у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. В обґрунтування доводів скарги указав на те, що судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_8 покарання з випробуванням не було належним чином враховано тяжкість вчиненого злочину, а також дані про підвищену суспільну небезпеку особи ОСОБА_8 , який раніше засуджувався за вчинення корисливих злочинів та маючи не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість повторно вчинив злочин. Крім цього, прокурор звернув увагу на те, що ОСОБА_8 у ході провадження у суді першої інстанції не визнавав вину у пред'явленому обвинуваченні, поки суд не дослідив усі докази обвинувачення. Вважав, що у ході судового розгляду у суді першої інстанції не було здобуто жодного доказу, який би обґрунтовано вказував на можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства. На думку прокурора, лише реальне відбування покарання призведе до наслідків у виді виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення ним нових злочинів. Просив вирок скасувати в частині застосування до ОСОБА_8 положень статей 75, 76 КК України та ухвалити новий вирок, яким не застосовувати до ОСОБА_8 положень статей 75, 76 КК України, виключивши із резолютивної частини вироку відповідні абзаци.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
прокурора, який апеляційну скаргу прокурора підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити;
обвинуваченого та його захисника, які апеляційну скаргу прокурора вважали необґрунтованою, просили залишити її без задоволення, а вирок без зміни;
вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення з огляду на таке.
За правилами ч.1 ст. 404 КПК України вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 рокущодо ОСОБА_8 переглядається в межах апеляційної скарги. Підстав для виходу за межі апеляційної скарги в порядку ч.2 ст. 404 КПК України колегія суддів не знаходить.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про незаконність вироку в частині призначеного ОСОБА_8 покарання з випробуванням, то вони не ґрунтуються як на матеріалах кримінального провадження, так і на вимогах закону. Аналіз положень частини першої ст. 75 КК України дає підстави стверджувати те, що умовами звільнення обвинуваченого від відбування покарання із випробуванням є:
призначення покарання певного виду та розміру в тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років,
переконання суду про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, до якого суд може дійти, врахувавши дані про тяжкість злочину, особу винного та інших обставинах справи, які можуть вплинути на прийняття зазначеного рішення. На думку колегії суддів, до інших обставин врахування яких передбачається при вирішенні питання про застосування положень ст. 75 КК України необхідно відносити: обставини вчинення злочину, відношення обвинуваченого до злочину та його наслідків, дії обвинуваченого, спрямовані на усунення негативних наслідків злочину, процесуальна та етична поведінка обвинуваченого у ході досудового розслідування та судового провадження, правова позиція потерпілих щодо покарання та можливості звільнення обвинуваченого від його відбування.
Як вбачається із мотивувальної частини вироку, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, суд врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу обвинуваченого, вік та стан його здоров'я, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання. Зокрема, судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_8 є раніше судимою особою, за місцем проживання характеризується задовільно, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, працевлаштований, відшкодував потерпілому ОСОБА_12 завдані матеріальні збитки, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, з моменту скоєння кримінального правопорушення сплинуло більше п'яти років, у зв'язку з чим суспільна поведінка обвинуваченого та вчиненого суттєво зменшилася.
У якості обставини, яка згідно ст. 66 КК України, пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_8 суд врахував його щире каяття. При цьому, суд констатував відсутність обставин, які згідно ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 .
Врахувавши вищезазначені дані про особу обвинуваченого, а також позицію потерпілого, який просив не позбавляти волі обвинуваченого, суд прийшов до висновку про можливість перевиховання і виправлення ОСОБА_8 без ізоляції від суспільства, у зв'язку із чим призначив йому покарання з випробуванням.
Дослідивши у ході апеляційного розгляду дані про особу ОСОБА_8 , перевіривши мотиви, враховані судом при призначенні йому покарання, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання. Висновки суду першої інстанції у цій частині є належним чином мотивовані.
На переконання колегії суддів, таке покарання стосовно ОСОБА_8 є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
У якості обставини, яка свідчить про обґрунтованість призначеного ОСОБА_8 покарання з випробуванням, колегія суддів враховує позицію потерпілого ОСОБА_12 , який просив суд не позбавляти волі обвинуваченого. Крім цього, ОСОБА_8 у ході апеляційного розгляду фактично підтвердив своє щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні.
Апеляційна скарга прокурора не містить належних доводів, які указують на незаконність ухваленого суддею рішення.
Доводи апеляційної скарги про неврахування судом під час призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 тяжкості кримінального правопорушення, а також даних про його особу, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, із яких вбачається те, що вказані прокурором обставини, були враховані судом при призначенні покарання та цим обставинам була надана належна правова оцінка. При призначенні покарання обвинуваченому тяжкість злочину та обставини його вчинення враховані із належною повнотою. Дані про особу обвинуваченого у тому числі і попередня судимість обвинуваченого судом першої інстанції враховані із належною повнотою.
Колегія суддів враховує те, що прокурором у апеляційній скарзі не наведено належних доводів, які би спростовували висновки суду першої інстанції та указували на те, що за наведених апеляційним судом обставин виправлення обвинуваченого не можливе без відбування ним покарання.
Наведене указує на необґрунтованість доводів апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року щодо ОСОБА_8 відповідає вимогам закону, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, у зв'язку із чим залишає цей вирок без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців із моменту проголошення.
___________________ ________________________ ________________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4