ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
26 серпня 2022 року м. Київ № 640/17151/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю
секретаря судового засідання Колодяжного В.Є., розглянувши у порядку письмового
провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Інс.Лоу Груп»»
доГоловного управління ДПС у м. Києві
третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета споруДержавна податкова служба України
проскасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Інс.Лоу Груп» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (надалі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державної податкової служби України (далі - третя особа), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 17.12.2019 № 65927/10/26-15-04-13-18 про залишення без розгляду заяви щодо застосування спрощеної системи оподаткування.
Обґрунтовуючи позов позивач зазначає, що рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 17.12.2019 № 65927/10/26-15-04-13-18, яким було залишено без розгляду заяву позивача щодо застосування спрощеної системи оподаткування, є протиправним та підлягає скасуванню. Зокрема позивач зазначає, що ТОВ «Юридична компанія «Інс.Лоу Груп» подало до ГУ ДПС у м. Києві заяву щодо застосування спрощеної системи оподаткування від 16.12.2019; 17.12.2019 відповідач своїм листом № 65927/10/26-15-04-13-18 прийняв рішення про залишення без розгляду заяви щодо застосування спрощеної системи оподаткування; позивач подав скаргу на зазначене рішення 29.01.2020 за вих. № 34570/2/ІНС.ЛОУ; відповідач рішенням від 29.04.2020 за вих. № 14807, яке було отримане позивачем 04.05.2020, залишив скаргу без задоволення, а рішення - без змін.
Позивач зазначає, що відповідач, відмовляючи у реєстрації платника податків зазначив, що у документах, доданих платником до заяви, яка передбачає перехід на спрощену систему оподаткування у 2020 році, не додано розрахунок доходу за 2019 рік; проте, з такою позицією погодитися не можна, оскільки у заяві щодо застосування спрощеної системи оподаткування, що була подана 16.12.2019, був зазначений дохід за попередній календарний рік у розмірі 0 грн., так як дохід платника за 2018 рік був саме 0 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.
03.08.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/17151/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
05.11.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній зазначає, що відповідно до п. 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою; відповідно до пп. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України суб'єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм цього Кодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу; такий суб'єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року; перехід на спрощену систему оподаткування суб'єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому цього підпункту, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб'єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу.
Відповідач акцентував увагу на тому, що до заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 16.07.2019 № 308; відтак, позивачу відмовлено у реєстрації платником єдиного податку, оскільки останнім не подано розрахунок доходу за попередній календарний рік у формі, яка передбачена чинним законодавством України.
12.11.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначає ТОВ «Інс.Лоу Груп» у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування вказана інформація про дохід за попередній календарний рік у розмірі 0 грн.; відтак, відмова у реєстрації платником єдиного податку не відповідає вимогам п. 299.6 ст. 299 Податкового кодексу України, оскільки не містить виключний випадок для відмови у реєстрації.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
16.12.2019 ТОВ «Юридична компанія «Інс.Лоу Груп» подало до ГУ ДПС у м. Києві заяву про застосування спрощеної системи оподаткування.
17.12.2019 ГУ ДПС у м. Києві листом № 65927/10/26-15-04-13-18 відмовило ТОВ «Юридична компанія «Інс.Лоу Груп» у реєстрації платником єдиного податку.
29.01.2020 ТОВ «Юридична компанія «Інс.Лоу Груп» подало скаргу за вих. № 34570/2/ІНС.ЛОУ на рішення ГУ ДПС у м. Києві від 17.12.2019 № 65927/10/26-15-04-13-18, у якій просило скасувати рішення.
29.04.2020 Державна податкова служба України прийняла рішення № 14807/6/99-00-04-02-03-06, яким скаргу залишено без задоволення, а рішення ГУ ДПС у м. Києві - без змін.
Не погоджуючись з правомірністю винесення спірного рішення від 17.12.2019 № 65927/10/26-15-04-13-18, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у його постанові від 14.04.2021 у справі № 2340/3024/18 (адміністративне провадження № К/9901/2378/19).
Статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначає Податковий кодекс України.
Відповідно до п. 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
За приписами пп. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву.
Заява подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один з таких способів: 1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; 2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; 3) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги»; 4) державному реєстратору під час державної реєстрації створення юридичної особи або державної реєстрації фізичної особи - підприємця. Відповідна заява або відомості передаються до контролюючих органів у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Відповідно до пп. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України суб'єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм цього Кодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб'єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.
Перехід на спрощену систему оподаткування суб'єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому цього підпункту, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб'єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу.
До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених цією главою.
Форма розрахунку доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Статтею 299 Податкового кодексу України регламентується порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку.
Пунктом 299.1 ст. 299 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Відповідно до п. 299.2 ст. 299 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
Пунктом 299.3 ст. 299 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку.
Відповідно до п. 299.5 ст. 299 Податкового кодексу України у разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб'єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.
Відповідно до п. 299.6 ст. 299 Податкового кодексу України підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно: 1) невідповідність такого суб'єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу; 2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації; 3) недотримання таким суб'єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.
Так, як вбачається із норм п. 299.6 ст. 299 Податкового кодексу України, підставою для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку є, зокрема, недотримання таким суб'єктом вимог, встановлених пп. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України. А як встановлено пп. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України до поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених цією главою.
Форма розрахунку доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.07.2019 «Про затвердження форм заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, розрахунку доходу за попередній календарний рік, запиту про отримання витягу з реєстру платників єдиного податку та витягу з реєстру платників єдиного податку».
Вищевказаний наказ набрав чинності 22.10.2019, відтак, на момент подачі ТОВ «Юридична компанія «Інс.Лоу Груп» заяви про застосування спрощеної системи оподаткування (16.12.2019) форма розрахунку доходу за попередній календарний рік діяла.
Отже, при подачі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування ТОВ «Юридична компанія «Інс.Лоу Груп» не було дотримано вимог пп. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України, що, в свою чергу, є підставою для відмови у реєстрації платником єдиного податку.
Поряд з цим, суд критично ставиться до тверджень представника ТОВ «Юридична компанія «Інс.Лоу Груп» про те, що ним було дотримано вимог, які встановлені пп. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України, шляхом зазначення у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування доходу у розмірі 0 грн. з огляду на таке.
Відповідно до п. 10 форми заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.07.2019 «Про затвердження форм заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, розрахунку доходу за попередній календарний рік, запиту про отримання витягу з реєстру платників єдиного податку та витягу з реєстру платників єдиного податку», у заяві вказується обсяг доходу за попередній календарний рік (пункт 5 Розрахунку доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування).
Згідно зноски 2 до форми заяви про застосування спрощеної системи оподаткування ця інформація вказується суб'єктами господарювання, які переходять на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
З самої форми заяви про застосування спрощеної системи оподаткування вбачається, що сума доходу за попередній календарний рік переноситься з п. 5 форми розрахунку доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування.
Також як вбачається із п. 11 форми заяви про застосування спрощеної системи оподаткування розрахунок доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування за попередній календарний рік, додається.
В п. 11 форми заяви про застосування спрощеної системи оподаткування варто вказати чи подається розрахунок доходу.
З матеріалів справи, зокрема із поданої ТОВ «Юридична компанія «Інс.Лоу Груп» заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 16.12.2019 вбачається, що у п. 11 форми заяви відсутня відмітка про подачу по ГУ ДПС у м. Києві розрахунку доходу за попередній календарний рік.
Відтак, суд принагідно акцентує увагу на тому, що зазначення доходу у п. 10 форми заяви про застосування спрощеної системи оподаткування не є поняттям тотожним до подачі розрахунку доходу за попередній календарний рік, оскільки розрахунок доходу за попередній календарний рік є окремою формою документа і мав подаватися позивачем до податкового органу разом із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування.
Підсумовуючи все викладене вище, з урахуванням всіх досліджених матеріалів справи, суд не вбачає протиправності у рішенні ГУ ДПС у м. Києві від 17.12.2019 № 65927/10/26-15-04-13-18 про відмову у реєстрації платником єдиного податку.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Юридична компанія «Інс.Лоу Груп» не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається із платіжного доручення № 120 від 22.07.2020, позивачем за подачу позову до Окружного адміністративного суду м. Києва сплачено судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.
З огляду на те, що суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, то відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача не підлягає судовий збір.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Інс.Лоу Груп» - відмовити повністю.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Суддя К.С. Пащенко