ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 серпня 2022 року м. Київ № 640/5442/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Держпраці у Київській області
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10, код ЄДРПОУ 39794214), в якому просить визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу від 05.03.2019 № КВ360/1488/НП/АВ/СПТД/ФС-152 про накладення штрафу у розмірі 417 300,00 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час проведення перевірки та винесення оскаржуваного рішення порушено вимоги законодавства, а тому вважає вищевказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідач у відзиві на позов заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, оскільки позивачем безпідставно відмовлено у проведенні інспекційного відвідування, з огляду на що до неї правомірно застосовано відповідальність у вигляді накладення штрафу.
Під час судового розгляду справи судом встановлено таке.
Головне управління Держпраці у Київській області наказом від 06.02.2019 № 764 призначило провести з 08.02.2019 по 11.02.2019 інспекційне відвідування на предмет додержання законодавства про працю, не оформлення трудових відносин у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . 08.02.2019 Головне управління Держпраці у Київській області сформувало направлення на проведення інспекційного відвідування № 360.
За результатами інспекційного відвідування посадові особи Головного управління Держпраці у Київській області склали акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 11.02.2019 № КВ 360/1488/НП/АВ, яким встановлено, що інспекційне відвідування неможливо провести у зв'язку з: ненаданням інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, ненадання доступу до виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця: АДРЕСА_2 , в ТЦ «Метроград», магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Листом від 27.02.2019 № 43/2/19/3258 Головне управління Держпраці у Київській області повідомило позивача про розгляд справи 05.03.2019 об 11:40 годин щодо накладення штрафу за порушення законодавства про працю, передбаченого абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.
05.03.2019 Головне управління Держпраці у Київській області прийняло постанову № КВ 360/1488/НП/АВ/СПТД/ФС-152, якою відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України, статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", частини третьої статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 та на підставі абзацу сьомого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 417300,00 гривень.
Не погоджуючись з прийнятою відповідачем постановою, вважаючи її протиправною та такою, що прийнята всупереч нормам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси, за захистом яких позивач звернувся до суду, були порушені з огляду на наступне.
Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V, дія якого поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Частиною третьою статті 6 цього Закону визначено, що суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Зокрема, у абзаці першому та другому статті 11 вказаного Закону суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом.
Положенням про Державну службу України з питань праці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, визначено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).
Відповідно до пункту 6 Порядку під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об'єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.
Документи, отримані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, що містять інформацію про порушення об'єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Пунктом 16 Порядку визначено, що у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.
Відповідно до пункту 22 Порядку матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.
Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, підставою для винесення оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень визначено акт про неможливість інспекційного відвідування від 11.02.2019 № КВ 360/1488/НП/АВ.
Так, в цьому акті зазначено, що під час спроби проведення інспекційного відвідування працівники магазину після пред'явлення інспектором праці посвідчення та направлення на проведення інспекційного відвідування відмовилися спілкуватися, зачинили магазин і розійшлися.
Зазначені факти було зафіксовано відеокамерою, після чого було викликано поліцейських, які зафіксували факт недопуску на проведення інспекційного відвідування.
У судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_2 , який повідомив, що під час спроби інспекційної перевірки перебував в магазині, в якому здійснює діяльність позивачка, яка на той час знаходилась поза межами магазину, а сам ОСОБА_2 перебував в магазині на підставі договору комісії від 01.02.2019 № 01/02, предметом якого є зобов'язання комісіонера за дорученням комітента за комісійну винагороду укласти за рахунок комітента, але від свого імені договори купівлі-продажу товару.
Свідок стверджує, що посадові особи Головного управління Держпраці у Київській області проводили відеофіксацію перевірки та одразу пред'явили документи на підтвердження повноважень, після чого свідок попросив дочекатись прибуття позивача, після чого вийшов з магазину.
Після прибуття поліцейських для фіксації факту недопуску інспектори залишили приміщення та не дочекались прибуття ОСОБА_1 .
Суд звертає увагу, що до акту не долучено матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото-, та відеотехніки, як це передбачено пунктом 11 Порядку, хоча в акті зазначено, що перешкоджання зафіксовано засобами відеотехніки.
У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що фіксування факту недопущення до перевірки дійсно велось засобами відеотехніки, але пояснення з приводу недолучення таких доказів до матеріалів справи буде надано пізніше.
За час розгляду справи таких пояснень до суду так і не надійшло, з огляду на що суд дійшов висновку, що в акті про неможливість проведення інспекційного відвідування відсутні посилання на належні та допустимі докази, які підтверджують позицію відповідача про створення позивачем перешкод, а саме: зачинення магазину працівниками.
Крім того, суд викликав для допиту у якості свідкыв поліцейських, але їх явка до суду не була забезпечена з огляду на звільнення зі служби в поліції, про що було повідомлено листом Управління патрульної поліції у місті Києві від 15.08.2019 № 38415/41/11/3/02-2019.
Також, позивачем було долучено до матеріалів справи лист Управління патрульної поліції у місті Києві від 25.03.2019 № 357-аз/41/11/2/02-2019, в якому повідомляється, що надання відеозаписів з портативних відеореєстраторів є неможливим, оскільки з дати події пройшло понад один місяць, а тому такий відеозапис не зберігся. Водночас, Управління патрульної поліції у місті Києві звертає увагу, що відеозйомка проводилась саме посадовими особами Головного управління Держпраці у м. Києві, а не поліцейськими.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Дослідивши надані сторонами докази, а також повідомлені свідком обставини, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог, оскільки правомірність прийнято рішення відповідачем не доведена, суду не надані належні та допустимі докази, а твердження контролюючого органу про створення позивачем перешкод підтверджуються лише в акті перевірки та не є достатніми та переконливим доказами.
Суд також враховує, що відповідач здійснював фіксування порушення засобами відеотехніки, як то передбачено Пунктом 11 Порядку № 295, який би у повному обсязі підтвердив твердження перевіряючих про зачинення магазину та недопущення інспекторів до перевірки. Водночас, з невідомих суду причин доказів відеофіксації до матеріалів справи надано не було, у зв'язку з чим суд критично ставиться до аргументів відповідача щодо зачинення магазину з врахуванням свідчень ОСОБА_2 , який повідомив суду, що магазин не зачинявся, а інспекторам було висловлено прохання зачекати приїзд безпосередньо ОСОБА_1 .
Суд звертає увагу на те, що штраф у розмірі 417300 гривень, який було застосовано до позивача, фізичної особи-підприємця, оскаржуваною постановою, є досить суттєвим.
У зв'язку з цим, обставина щодо створення перешкод у проведенні інспекційного відвідування потребує чіткого доведення під час розгляду справи у суді, оскільки такі обставини є оціночними і суд повинен пересвідчитись, чи дійсно дії (бездіяльність) позивача могли спричинити неможливість проведення контролюючого заходу.
Однак, відповідачем не викладено жодних заперечень та не надано жодних належних доказів правомірності дій посадової особи та на спростування доводів, викладених в поясненнях позивача, а також на підтвердження фактів створення перешкод, а саме - зачинення магазину.
Тому суд дійшов висновку, що факт вчинення правопорушення позивачем не знайшов свого підтвердження при розгляді справи, у матеріалах справи такі підтвердження відсутні, є в наявності лише акт, але докази відеозйомки, про існування яких також зазначається в акті відсутні, що не дає достатніх підстав стверджувати про допущення позивачем порушень Кодексу законів про працю України.
З огляду на викладене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10, код ЄДРПОУ 39794214) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу від 05.03.2019 № КВ360/1488/НП/АВ/СПТД/ФС-152.
3. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області судовий збір у розмірі 4173 (чотири тисячі сто сімдесят три) гривні 00 копійок.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.П. Огурцов