05 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 300/877/21
адміністративне провадження № К/990/22782/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2022 у справі №300/877/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перфект Пак» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій ревізорів-інспекторів, визнання протиправними і скасування наказу та податкових повідомлень-рішень,
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.11.2021 відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Перфект Пак» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій ревізорів-інспекторів, визнання протиправними і скасування наказу та податкових повідомлень-рішень
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2022 частково задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перфект Пак», скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.11.2021 в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №003901/0701, №003903/0701 та №003904/0701 від 01.12.2020 та прийнято нову постанову в цій частині, якою визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення; у решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.11.2021 у справі №300/877/21 залишено без змін.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2022 у справі №300/877/21.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Касаційну скаргу подано вдруге, раніше подану касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 09.082022 через відсутність належного викладення підстав касаційного оскарження. Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України.
Контролюючим органом вказано підставою касаційного оскарження пункти 1 та 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про відсутність висновку Верховного Суду з приводу способу підтвердження фактичної наявності придбаних товарів, які перебувають на залишку у платника податків по оборотно-сальдовій відомості під час проведення перевірки, щодо підтвердження наявності придбаних товарів, які перебувають по обліку на залишку у платника податків за умови відмови платника на проведення інвентаризації, відсутності первинних документів щодо подальшої реалізації/списання тощо та застування наслідку - нарахування компенсуючого ПДВ «умовний продаж» (підпункт «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України). Також скаржником вказано про неправильне застосування судом апеляційної інстанції частини 1 статті 10 Закону України від 16.07.99 №996 - XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 5 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 02.09.2014 №879.
Податковим органом зазначено, що суд апеляційної інстанції застосував норму права (підпункт 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, Положення «Про інвентаризацію активів та зобов'язань», затверджене Наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014) без урахування висновку щодо застосування права у подібних правовідносинах , викладеного у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №640/5213/19, від 05.08.2021 у справі №2040/6315/18.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Верховний Суд зазначає, що у випадку посилання скаржника на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно зазначити конкретну норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Оцінивши доводи контролюючого органу, Верховний Суд зауважує, що аналіз висновків суду апеляційної інстанції у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, скаржником не доведено подібність правовідносин у справах
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України, наведення окремих цитат з судових рішень, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, переоцінки доказів, що не є належним викладенням заявлених підстав касаційного оскарження.
Податковим органом не обґрунтовано, в чому полягало неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, як такі норми мають застосовуватись, в чому висновки судів попередніх інстанцій суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Скаржником не наведено спростування висновків Восьмого апеляційного адміністративного суду, що скаржником була проведена інвентаризація та у матеріалах справи містяться копії інвентаризаційних описів, які складені та оформлені відповідно до Положення №879, і їх аналіз спростовує висновки суду першої інстанції про неприйняття їх до уваги; матеріалами справи підтверджується перелік копій документів наданих до перевірки. У контролюючого органу не було підстав для висновку про не підтвердження наявних у позивача товарно-матеріальних цінностей та використання останніх у господарській діяльності, і як, наслідок, для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень; контролюючий орган не вжив достатніх заходів для того, щоб конкретно та із дотриманням чинного законодавства повідомити позивача про те, які документи необхідні контролюючому органу, а також не надав належної оцінки повноті наданих позивачем документів.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Скаржником не враховані роз'яснення Верховного Суду щодо того, як мають бути викладені підстави касаційного оскарження, наведені в ухвалі по даній справі. Повторно подана касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків.
Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2022 у справі №300/877/21 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяІ.А. Васильєва