05 вересня 2022 року
м. Київ
справа №640/26640/20
адміністративне провадження № К/990/22776/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у м.Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2022 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сідекс-Груп" до Головного управління Державної податкової служби України у м.Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
23.08.2022 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м.Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2022 про відмову у відкритті апеляційного провадження.
При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за вказаною касаційною скаргою судом з'ясовано такі обставини.
Зі змісту касаційної скарги та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сідекс-Груп» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15.07.2020 №1737593/42411038, прийняте комісією Головного управління ДПС у м.Києві, про відмову у реєстрації податкової накладної №3 від 17.03.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну №3 від 17.03.2020 Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання.
Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 12.07.2021 позов задоволено.
Не погоджуючись із даним рішенням, Головне управління ДПС у м.Києві звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, до якої додало клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2021 відмовлено у задоволенні вказаного клопотання та апеляційну скаргу залишено без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України з метою подання доказів сплати судового збору.
У зв'язку із неусуненням недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк (з урахуванням його продовження відповідно до ухвали суду від 04.10.2021) апеляційну скаргу відповідача було повернуто ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021.
31.05.2022 відповідач повторно подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (проте, не оплачену судовим збором), до якої додав заяви як про відстрочення його сплати, так і про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтовуючи які посилався на наявність у нього права повторного подання апеляційної скарги після її повернення як такого й вказував на неможливість сплати судового збору з огляду на обмежене фінансування.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.06.2022 визнав наведені причини пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними, а клопотання про відстрочення сплати судового збору - необґрунтованим і, як наслідок, залишив апеляційну скаргу без руху, зазначивши, що недоліки мають бути усунуті шляхом надіслання на адресу суду вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних підстав його пропуску, а також документу про сплату судового збору.
Скаржник вимоги вказаної ухвали не виконав.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2022 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою податкового органу на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, суд вказав, що у межах встановленого строку скаржник подав до суду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, у якому зазначив причини пропуску строку, яким суд апеляційної інстанції вже надавав оцінку в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху.
Так, стверджуючи про неможливість сплати судового збору при поданні первинної апеляційної скарги як підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, відповідач при цьому не надав доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі при повторному зверненні до суду апеляційної інстанції; не надано відповідних доказів й на усунення недоліків повторної скарги.
Крім того, у ситуації з пропуском строків державними органами поважною причиною такого пропуску не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів.
Інших поважних та об'єктивних причин пропуску строку апеляційного оскарження, яким судом ще не надавалося оцінки, у поданій заяві скаржником наведено не було.
Відповідно до пункту 4 частин першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Отже наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Таким чином відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен був забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.
Окрім цього, пунктом 2 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Шостий апеляційний адміністративний суд врахував вищевказані норми процесуального закону та ухвалою від 18.07.2022 відмовив у відкритті апеляційного провадження у відповідності до вимог законодавства.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м.Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2022 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сідекс-Груп" до Головного управління Державної податкової служби України у м.Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення.
2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.А. Гончарова