Справа № 560/5870/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
05 вересня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. В травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:
1.1. Визнати протиправним дії відповідача щодо застосування під час перерахунку за оновленою довідкою обмеження максимального розміру пенсії та проведення перерахунку пенсії без вказаного обмеження.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.01.2022 по справі №560/14436/21 йому проведений перерахунок пенсії з 01.04.2019. Як вбачається з перерахунку, відповідач обмежив пенсію максимальним розміром, що, на думку позивача, є неправомірним.
3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2022 року адміністративний позов задоволено.
3.1. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром під час перерахунку з 01.04.2019.
3.2. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 80% грошового забезпечення, зазначеного у довідці, виданій Хмельницьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки від 23.09.2021 за № ХС47487 (включаючи усі вказані у ній додаткові види грошового забезпечення, премію) з 01.04.2019 року, без обмеження пенсії максимальним розміром десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (з урахуванням раніше виплачених коштів)
4. Апелянт ГУ ПФУ в Хмельницькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
5. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на ч.7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", де зазначено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Вважає, що підстав для зобов'язання перерахувати пенсію без обмеження максимальним розміром немає, відтак просить у задоволенні позову відмовити.
ІІ. ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
6. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 2002 року призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" у розмірі 80% сум грошового забезпечення, що підтверджується Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у повідомленні від 08.09.2021.
7. На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.01.2022 по справі №560/14436/21 позивачу був проведений перерахунок пенсії, під час якого нарахований розмір пенсії ( 20889,76 грн.) був обмежений десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність ( 19340,00 грн.)
8. Не погоджуючись з проведеним перерахунком, позивач звернувся до суду.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
9. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
10. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
11. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року (далі Закон №2262-ХІІ), відповідно до якого держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
12. Згідно з положеннями статті 43 Закону №2262-XII (в редакції Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
13. Відповідно до частини другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
14. Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
15. Вирішуючи питання обґрунтованості апеляційної скарги колегія суддів виходить з такого.
16. Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (набрав чинності 01.01.2016 року) у Законі України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” частину п'яту статті 43 доповнено реченням такого змісту: “Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень”.
17. В свою чергу, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
18. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
19. Згідно із п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, зокрема, частина сьома статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
20. Таким чином, з 20 грудня 2016 відсутня частина сьома статті 43 в Законі України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
21. Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII внесені зміни до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та у ч. 7 ст. 43 слова і цифри “у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року” замінено словами і цифрами “по 31 грудня 2017 року”.
22. У той же час, на момент набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, а саме станом на 01.01.2017 року ч. 7 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, до якої вносилися вказані зміни, була визнана 20.12.2016 року Конституційним Судом України неконституційною, тому повністю втратила чинність, відтак зазначені зміни не можуть створювати будь-яких правових наслідків.
23. Набуття чинності з 1 січня 2017 Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06 грудня 2016 № 1774-VIII не спричиняє автоматичне відновлення дії ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII.
24. Зважаючи на це, положення ч. 7 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з 20.12.2016 є такими, що втратили чинність. Це означає, що стаття 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” не передбачає положень про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
25. Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування норм законодавства, що регулюють аналогічні правовідносини, викладеним зокрема, у постановах від 17 жовтня 2019 у справі № 348/190/17, від 05 лютого 2020 у справі № 815/357/18, від 16 квітня 2020 у справі № 620/1285/19, від 30 жовтня 2020 у справі № 522/16881/17 та інших.
26. Зважаючи на це, відповідач повинен провести перерахунок пенсії позивачу без застосування вказаного обмеження її максимальним розміром десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
27. Отже, оскільки апелянт протиправно обмежив розмір пенсії позивача її максимальним розміром, тому його необхідно зобов'язати здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
28. Тому, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
V. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
29. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
30. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
31. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
32. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
33. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
34. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Хмельницькій області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.