Справа № 120/15980/21-а
Головуючий у І інстанції: Мультян М.Б.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
30 серпня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О.
за участю:
секретаря судового засідання: Москалюк Ю.П.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: Клименка Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Вінницької обласної прокуратури, ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,
до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до Вінницької обласної прокуратури, в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Вінницької обласної прокуратури №1454 к від 11.11.2021 про поновлення його на посаді начальника відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Вінницької області та органах прокуратури з 29.04.2020;
- поновити його у Вінницькій обласній прокуратурі та органах прокуратури на посаді, рівнозначній посаді начальника відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Вінницької області та органах прокуратури з 29.04.2020;
- стягнути з Вінницької обласної прокуратури правонаступника прокуратури Вінницької області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 11.02.2021 по дату винесення судового рішення;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та органах прокуратури, та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за весь час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуваний наказ видано відповідачем на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2020 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі № 120/2149/20-а. Проте даним наказом № 1454 к від 11.11.2021 позивача поновлено в неіснуючому органі прокуратури та на неіснуючій посаді. Відтак вважає, що наказ не ґрунтується на вимогах закону, суперечить резолютивній частині судового рішення та перешкоджає його належному виконанню, відтак він звернувся із цим позовом до суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.05.2022 позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ керівника Вінницької обласної прокуратури №1454к від 11.11.2021 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Вінницької області та органах прокуратури з 29.04.2020;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Вінницькою обласною прокуратурою подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки рішення кадрової комісії про успішне проходження ОСОБА_1 атестації не приймалось, відповідач позбавлений можливості поновити позивача на рівнозначній посаді у Вінницькій обласній прокуратурі, оскільки це буде порушенням вимог Закону №113-ІХ, та зводить нанівець сам процес атестації прокурорів. Лише після успішного проходження етапів атестації кадровою комісією буде прийнято відповідне рішення, яке скеровується до обласної прокуратури та надає можливість керівнику обласної прокуратури наказом перевести ОСОБА_1 на рівнозначну посаду у Вінницькій обласні прокуратурі.
Позивач, не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскільки у справі №120/2149/20-а, суд дійшов висновку про протиправність та скасування наказу відповідача №417к від 29.04.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади, а також рішення кадрової комісії, порушені права позивача, враховуючи вимоги ч.1 ст.40 та ч.1 ст.235 КЗпП України, підлягають відновленню шляхом поновлення на рівнозначній посаді у Вінницькій обласній прокуратурі, з дати незаконного звільнення 29.04.2020. Зазначає, що затримка у виконанні судового рішення є законною та обгрунтованою підставою для заявлення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В судовому засіданні позивач вимоги апеляційної скарги підтримав та заперечив проти апеляційної скарги відповідача.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечував, доводи апеляційної скарги Вінницької обласної прокуратури підтримав та просив її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі № 120/2149/20-а позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 10.04.2020 року № 287 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації. Визнано протиправним та скасовано наказ Прокуратури Вінницької області № 417к від 29.04.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Вінницької області та з органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 ЗУ «Про прокуратуру». Поновлено ОСОБА_1 у Вінницькій обласній прокуратурі на посаді рівнозначній посаді начальника відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Вінницької області з 29.04.2020 року. Стягнено з Вінницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.04.2020 року по 05.11.2020 року у сумі 164243 грн. 30 коп. із відрахуванням при його виплаті загальнообов'язкових платежів. Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора та Вінницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 841 грн. 00 коп. з кожного окремо. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.
Також судом видано виконавчий лист № 120/2149/20-а, в якому зазначено: Поновити ОСОБА_1 у Вінницькій обласній прокуратурі на посаді рівнозначній посаді начальника відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Вінницької області з 29.04.2020 року. Рішення підлягає негайному виконанню.
На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2020 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі № 120/2149/20-а за позовом ОСОБА_1 , керуючись статтею 11 Закону України "Про прокуратуру", Вінницькою обласною прокуратурою видано наказ №1454к від 11.11.2021, яким скасовано наказ прокурора Вінницької області від 29.04.2020 року № 417к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Вінницької області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Вінницької області та органах прокуратури з 29.04.2020.
Вважаючи оскаржуваний наказ протиправним та таким, що порушує його права, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Частково задовольняючи позов та скасовуючи оскаржуваний наказ, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2020 позивача поновлено у Вінницькій обласній прокуратурі на посаді рівнозначній посаді начальника відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Вінницької області з 29.04.2020 року.
Разом із тим, наказом №1454к від 11.11.2021 позивача поновлено на іншій посаді, ніж тій, яка вказана у судовому рішенні, а саме на посаді начальника відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Вінницької області та органах прокуратури з 29.04.2020.
Отже, зміст оскаржуваного наказу не відповідає резолютивній частині рішення суду від 05.11.2020 у справі №120/2149/20-а, на виконання якого його прийнято.
Як наслідок, наказ керівника Вінницької обласної прокуратури №1454к від 11.11.2021 про поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Вінницької області та органах прокуратури з 29.04.2020, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Що стосується вимог позивача про поновлення його у Вінницькій обласній прокуратурі та органах прокуратури на посаді, рівнозначній посаді начальника відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Вінницької області та органах прокуратури з 29.04.2020, то на думку суду, така не може бути задоволеною, адже питання поновлення ОСОБА_1 у Вінницькій обласній прокуратурі було вирішено у межах розгляду справи №120/2149/20-а.
Крім того відсутні підстави для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки судове рішення про поновлення позивача на посаді на посаді не виконано, що фактично унеможливлює встановлення періоду затримки виконання згадуваного судового рішення, а отже позовні вимоги в наведеній частині є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.
Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
За змістом статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено обов'язковість судового рішення.
Згідно з частиною 2 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Положеннями статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.
Крім того, приписами частини 1 статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення у цій справі.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2020 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі №120/2149/20-а за позовом ОСОБА_1 , керуючись статтею 11 Закону України "Про прокуратуру", Вінницькою обласною прокуратурою видано наказ №1454к від 11.11.2021, яким скасовано наказ прокурора Вінницької області від 29.04.2020 року № 417к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Вінницької області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Вінницької області та органах прокуратури з 29.04.2020.
Звертаючись до суду із адміністративним позовом у справі №120/15980/21-а, ОСОБА_1 фактично оскаржує рішення, Вінницької обласної прокуратури, що мали місце під час виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2020 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі № 120/2149/20-а.
Таким чином, оскаржуване рішення Вінницької обласної прокуратури прийняте на виконання судового рішення у вказаній справі, можуть бути оскаржені відповідно до статті 383 КАС України.
Такий порядок оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п'ятої статті 383 КАС України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В частині першій статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм слідує, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а та від 16.02.2019 у справі №816/2016/17.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Аналогічних висновків Верховний Суд дотримувався у постановах від 17.04.2019 у справі №355/1648/15-а, від 13.04.2022 у справі №826/15178/18, від 26.05.2022 у справі №520/11343/18.
За вказаних обставин, колегія суддів зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про скасування наказу, вчиненого на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він мав звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Підсумовуючи вище наведене, колегія суддів зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність часткового задоволення позову.
Отже, судом першої інстанції при вирішенні цієї справи було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
Цей спір не є публічно-правовим спором в розумінні статті 19 КАС України та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Частиною першою статті 319 КАС України встановлено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
За таких підстав колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги ОСОБА_1 , Чернівецької обласної прокуратури слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі - закрити.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційні скарги Вінницької обласної прокуратури, ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді закрити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 05 вересня 2022 року.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.