справа №756/3550/18 головуючий у І інстанції: Андрейчук Т.В.
провадження 22-ц/824/7644/2022 доповідач: Сліпченко О.І.
Іменем України
23 серпня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сліпченка О.І., суддів Сушко Л.П., Суханової Є.М.
за участю секретаря: Пітенко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 травня 2021 року в справі за первісним позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Універсал Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Універсал Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,-
У березні 2018 року Акціонерне Товариство «Універсал Банк»(АТ «Універсал Банк» та/або Банк) звернулося із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, який обґрунтовано тим, що 19 вересня 2007 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав позичальнику кредит - 50 000 доларів США на строк 240 місяців з 19 вересня 2007 року до 18 вересня 2027 року.
10 червня 2010 року, 07 липня 2010 року, 10 липня 2011 року, 02 серпня 2011 року,
13 липня 2012 року, 12 березня 2015 року та 16 березня 2016 року між Банком та позичальником було укладено додаткові угоди до кредитного договору від 19 вересня 2007 року, якими сторони погодили зміну розміру процентних ставок за користування кредитом, терміни сплати щомісячних платежів.
19 вересня 2007 року для забезпечення виконання позичальником зобов'язань, взятих за кредитним договором від 19 вересня 2007 року №06/2631к-02-07, між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно якого
ОСОБА_2 поручилася за належне виконання ОСОБА_1 зобов'язань.
У зв'язку з підписанням банком та позичальником додаткових угод до кредитного договору між позивачем та поручителем ОСОБА_2 укладались окремі договори поруки.
02 серпня 2011 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, згідно з яким ОСОБА_3 поручився за належне та своєчасне виконання ОСОБА_1 зобов'язань.
Також банк та поручитель ОСОБА_3 уклали договір поруки 13 липня 2012 року у зв'язку підписанням додаткової угоди до кредитного договору від 13 липня 2012 року.
Позивач стверджував, що ОСОБА_1 несвоєчасно сплачував щомісячні платежі, а тому він надіслав позичальнику та поручителям ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вимогу про дострокове повернення кредиту, яку відповідачі залишили без реагування.
АТ «Універсал Банк» зазначило, що заборгованість позичальника за кредитним договором становить 35 741,09 доларів США, у тому числі прострочена заборгованість за тілом кредиту у сумі 2 737,22 доларів США, неповернене тіло кредиту у сумі 28 384,36 доларів США, проценти за користування кредитом у сумі 4 362,53 доларів США, підвищені проценти - 256,98 доларів США.
Проте позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно лише тіло кредиту у сумі
27 600 доларів США.
В липні 2019 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до АТ «Універсал Банк», про визнання поруки припиненою, мотивуючи свої вимоги тим, що 10 лютого 2015 року у позичальника ОСОБА_1 виникла прострочена заборгованість за кредитом, а з позовом банк звернувся до суду 20 березня 2018 року, а тому позивачем пропущено строк для пред'явлення вимоги до поручителя, встановлений п. 4.2 договору поруки від 16 березня 2016 року.
З цих підстав поручитель ОСОБА_2 просила суд визнати припиненими правовідносини поруки за договором від 19 вересня 2007 року №06\2631дп-02-07 зі змінами, внесеними додатковими угодами.
Також, в липні 2019 року ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом до АТ «Універсал Банк».
Вказував на те, що 16 березня 2016 року між банком та ОСОБА_1 підписано додаткову угоду, якою збільшено процентну ставку за користування кредитом, збільшено строк кредитування та встановлено штраф за невиконання чи неналежне виконання позичальником взятих на себе кредитним договором зобов'язань, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності ОСОБА_3 як поручителя, проте згоди на таку зміну він не надавав.
Стверджував, що оскільки 10 лютого 2015 року у позичальника ОСОБА_1 виникла прострочена заборгованість за кредитом, а з позовом банк звернувся до суду 20 березня 2018 року, то позивачем пропущено строк для пред'явлення вимоги до поручителя, встановлений п. 4.2 договору поруки від 13 липня 2012 року б/н.
Просив суд визнати припиненими правовідносини поруки за договорами від 02 серпня 2011 року б/н та від 13 липня 2012 року б/н.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21 травня 2021 року, первісний позов АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 19 вересня 2007 року №06/2631к-02-07 у сумі 27 600 доларів США.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано припиненою поруку ОСОБА_2 за договором поруки від 19 вересня 2007 року №06\2631дп-02-07 (у редакції додаткової угоди від 07 липня 2010 року б/н), договором поруки від 02 серпня 2011 року б/н, договором поруки від 13 липня 2012 року б/н, договором поруки від 12 березня 2015 року б/н.
Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано припиненою поруку ОСОБА_3 за договором поруки від 02 серпня 2011 року б/н, договором поруки від 13 липня 2012 року б/н.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 за кредитним договором, а також в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою, остання подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначила, що судом першої інстанції помилково ототожнено визначений у договорах строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права чи законного інтересу зі строком дії поруки, який не є строком захисту порушеного права, та його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.
АТ «Універсал Банк» також подало апеляційну скаргу в частині відмови у задоволенні первісного позову до ОСОБА_3 , а також часткового задоволення зустрічних позовів.
Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції неправомірно визнав договори поруки припиненими з підстав збільшення обсягу зобов'язань.
Зазначає, що до кожної зміни умов кредитного договору викладеної в додаткових угодах підписувалися договори поруки.
Підписавши договори поруки ОСОБА_2 надала свою згоду на кожну зміну викладену у додаткових угодах.
Крім того, АТ «Універсал Банк» зазначило, що 13 липня 2012 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду, а з ОСОБА_3 укладено Договір поруки б/н.
Згідно договору поруки від 13 липня 2012 року, сторони погодили, що поручитель поручається за зобов'язаннями, що виникли з Кредитного договору в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
Крім того, додатковою угодою від 16 березня 2016 року розмір зобов'язань не збільшувався, та відсутні обставини, які можна вважати підвищенням обсягу.
Представник позивача просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову до ОСОБА_3 , а також часткового задоволення зустрічних позовів, і ухвалити в цій частині нове рішення, яким первісний позов задовольнити у повному обсязі, а у задоволенні зустрічних позовів відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу Банку, ОСОБА_2 вказує, що у зв'язку з внесенням змін до кредитного договору збільшилася базова процента ставка за користування кредитом та змінено період її нарахування, проте поручителем ОСОБА_2 такі зміни не узгоджувались, а умовами договорів не передбачено, що такі зміни проводяться без узгодження з поручителем.
ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що відповідно Додатку №2 розділу 8 додаткової угоди Основного зобов'язання від 16 березня 2016 року - сторони погодили викласти Додатки №2 до вищевказаного Кредитного договору в новій редакції згідно додатку до цієї угоди.
У разі наявності до дати укладення цієї Додаткової угоди будь-яких інших Додатків (в тому числі, але не виключно з аналогічними номерами), якими передбачено будь-які графіки погашення кредиту (та/або окремих траншів) за цим договором, такі додатки автоматично втрачають свою чинність з дати підписання сторонами цієї Додаткової угоди.
Акцентує увагу на тому, що він не підписував жодних додаткових договорів поруки після 13 липня 2012 року.
Таким чином ОСОБА_3 не підписував ніяких додаткових договорів поруки стосовно внесених змін до Кредитного договору в редакції 16 березня 2016 року.
ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що 16 червня 2021 року він подав до банку заяву про проведення реструктуризації заборгованості.
Проведення реструктуризації по кредитному договору в редакції від 16 березня 2016 року повинно здійснитися до 15 серпня 2021 року включно.
Стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за порушення зобов'язань по кредитному договору в редакції від 16 березня 2016 року є безпідставним, тому що банк відповідно зобов'язаний здійснити реструктуризацію на вимогу позичальника, що в свою чергу взагалі виключає стягнення заборгованості за невиконання зобов'язань.
Київський апеляційний суд постановою від 14 вересня 2021 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 травня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов АТ «Універсал Банк» задовольнив. Стягнув в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором 07 у розмірі 27 600,00 дол. США. В задоволенні зустрічних позовів відмовив.
Постановою Верховного Суду від 11 травня 2022 року скасовано вищевказану постанову апеляційного суду від 14 вересня 2021 року в частині позовних вимог АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 , справу в цій частині направлено на новий розгляд до апеляційного суду.
В судовому засіданні представник АТ «Універсал Банк» просив задовольнити апеляційну скаргу, ОСОБА_1 та представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 виступив проти її задоволення, просив рішення місцевого суду в частині, яка перебуває на перегляді апеляційним судом залишити в силі.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає не в повній мірі.
На розгляд апеляційного суду направлено справу в частині вирішення апеляційної скарги АТ «Універсал Банк», щодо позовних вимог до ОСОБА_3 та в частині зустрічного позову ОСОБА_3 .
Задвольняючи позов ОСОБА_3 та відмовляючи в задволенні позову Банку в оскаржуваній частині, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з внесенням змін до кредитного договору від 19 вересня 2007 року № 06/2631к-02-07 на підставі додаткової угоди від 16 березня 2016 року б/н збільшилася базова процента ставка за користування кредитом та змінено період її нарахування, проте з поручителем такі зміни не узгоджувались шляхом внесення змін до договорів поруки, а тому порука ОСОБА_3 за договорами від 02 серпня 2011 року б/н, від 13 липня 2012 року б/н припинилась на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 19 вересня 2007 року ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 06/2631к-02-07, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 50000,00 доларів США на строк 240 місяців з 19 вересня 2007 року до 18 вересня 2027 року. Процентна ставка за користування кредитом становила 13,45 % річних (т. 3, а. с. 154-160).
10 червня 2010 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору від 19 вересня 2007 року № 06/2631к-02-07 б/н, якою на період з 10 червня 2010 року до 06 липня 2010 року встановлено базову процентну ставку за користування кредитом у розмірі 3,99 % річних, підвищену - у розмірі 40,35 % річних та погоджено, що з 07 липня 2010 року до 09 червня 2011 року застосовуватиметься
базова процентна ставка у розмірі 13,45 % річних, а підвищена - у розмірі 40,35 % річних
(т. 3, а. с. 161-162).
07 липня 2010 року банком та позичальником підписано додаткову угоду до кредитного договору від 19 вересня 2007 року № 06/2631к-02-07 б/н, згідно з якою на період з 07 липня 2010 року до 09 червня 2011 року визначено, що розмір базової процентної ставки за користування кредитом становитиме 3,99 % річних, підвищеної - 11,99 % річних; встановлено, що з 10 червня 2011 року до 09 червня 2016 року базова процентна ставка складатиме 15,34 % річних, а підвищена - 23,34 % річних. Починаючи з 10 червня 2016 року базова процентна ставка визначена на рівні 13,45 % річних, а підвищена - 21,45 % річних. Також сторони продовжили строк кредитування до 10 жовтня 207 року (т. 3, а. с. 163-184).
10 липня 2011 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору від 19 вересня 2007 року № 06/2631к-02-07 б/н , якою на період з 10 липня 2011 року до 01 серпня 2011 року встановлено базову процентну ставку за користування кредитом у розмірі 3,98 % річних, підвищену - у розмірі 43,62 % річних та погоджено, що з 02 серпня 2011 року до 09 липня 2012 року застосовуватиметься базова процентна ставка у розмірі 14,54 % річних, а підвищена - у розмірі 43,62 % річних
(т. 1, а. с. 41-42).
Відповідно до додаткової угоди до кредитного договору від 02 серпня 2011 року б/н сторони визначили такі процентні ставки за кредитом: з 02 серпня 2011 року до 09 липня
2012 року базова - 3,98 % річних, підвищена - 11,98 % річних; з 10 липня 2012 року базова - 14,54 % річних, підвищена - 43,62 % річних (т. 1, а. с. 43-60).
13 липня 2012 року банком та позичальником підписано додаткову угоду до кредитного договору від 19 вересня 2007 року № 06/2631к-02-07 б/н, згідно з якою на період з 13 липня 2012 року до 09 липня 2013 року визначено, що розмір базової процентної ставки за користування кредитом становитиме 8,85 % річних, підвищеної - 16,85 % річних. Починаючи з 10 липня 2013 року базова процентна ставка визначена на рівні 14,6 % річних, а підвищена - 22,6 % річних (т. 1, а. с. 61-78).
Згідно з додатковою угодою до кредитного договору від 12 березня 2015 року б/н сторони визначили такі процентні ставки за кредитом: з 12 березня 2015 року до 09 березня 2016 року базова - 8,75 % річних, підвищена - 16,75 % річних; з 10 березня 2016 року базова - 14,39 % річних, підвищена - 22,39 % річних (т. 3, а. с. 185-202).
16 березня 2016 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору від 19 вересня 2007 року № 06/2631к-02-07 б/н, якою на період з 16 березня 2016 року до 09 березня 2017 року встановлено базову процентну ставку за користування кредитом у розмірі 9,5 % річних, підвищену - у розмірі 17,5 % річних та погоджено, що, починаючи з 10 березня 2017 року застосовуватиметься базова процентна ставка у розмірі 14,39 % річних, а підвищена - у розмірі 22,39 % річних (т. 3, а. с. 203-223).
02 серпня 2011 року був укладений договір поруки б/н між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору №06/2631к-02-07 від 19 вересня 2007 року та Додаткової угоди б/н від 02 серпня 2011 року до нього.
13 липня 2012 року був укладений договір поруки б/н між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору №06/2631к-02-07 від 19 вересня 2007 року та Додаткової угоди б/н від 13 липня 2012 року до нього.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч.1 ст. 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1-2 ст. 554 ЦК України).
Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Колегія суддів зазначає, що згідно договору поруки б/н від 13 липня 2012 року, в пункті 1.1 сторони погодили, що поручитель поручається за зобов'язаннями, що виникли з Кредитного договору №06/2631к-02-07 від 19 вересня 2007 року та додаткової угоди б/н від 13 липня 2012 року до нього в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
Згідно п.1.1.1 - 1.1.3 додаткової угоди від 13 липня 2012 року укладеної між ОСОБА_3 та АТ «Універсал Банк», максимальний розмір базової процентної ставки за яку поручився ОСОБА_3 становить 14,54%, а за користування коштами понад встановлений строк сплачуються підвищені відсотки в розмірі - 22,6%.
Згідно п.1.1.1 - 1.1.3 додаткової угоди б/н від 16 березня 2016 року до кредитного договору №06/2631к-02-07 від 19 вересня 2007 року укладеною між ОСОБА_1 та АТ «Універсал Банк» в редакції від 16 березня 2016 року максимальний розмір базової процентної ставки становить - 14,39%, а за користування коштами понад встановлений строк сплачуються підвищені відсотки в розмірі - 22,39%.
Вищевказані обставини не можна вважати підвищенням обсягу відповідальності в розумінні ч.1 ст.559 ЦК України, оскільки розмір базової процентної ставки за додатковою угодою від 13 липня 2012 року за яку поручився ОСОБА_3 більша ніж та, що передбачена додатковою угодою в редакції від 16 березня 2016 року, а зміна періоду нарахування відсоткової ставки не може співпадати в додатковій угоді від 16 березня 2016 року з періодами згідно з додатковою угодою від 13 липня 2012 року, оскільки додаткові угоди підписувались в різний час.
Зміна періоду нарахування відсоткової ставки встановлює лише числове значення в даному випадку та не являються збільшенням зобов'язань.
Крім того, періоди в додатковій угоді за 16 березня 2016 року не є більшими ніж періоди встановлені у минулих додаткових угодах.
Згідно договору поруки б/н в редакції від 13 липня 2012 року, укладеною між ОСОБА_3 та АТ «Універсал Банк» в забезпечення виконання зобов'язань кредитного договору №06/2631к-02-07 від 19 вересня 2007 року в редакції додаткової угоди від 13 липня 2012 року, в п.2.2 сторони погодили що поручитель зобов'язаний виконати свої зобов'язання за договором на користь кредитора шляхом переказу/перерахування коштів у сумі заборгованості боржника за основним договором відповідно до умов основного договору та/або на рахунки вказані кредитором.
Згідно п.2.6 додаткової угоди від 13 липня 2012 року до основного договору, сторони погодили, що позичальник зобов'язаний здійснити останню сплату щомісячного платежу (повного повернення кредиту на сплату у повному обсязі процентів за користування кредитом) не пізніше 10 жовтня 2027 року, що також міститься п.2.6 додаткової угоди від 16 березня 2016 року.
Тому вказану обставину також не можна вважати підвищенням обсягу відповідальності, оскільки сторони погодили даний пункт 2.6 в додатковій угоді від 13 липня 2012 року, забезпеченій договором поруки б/н від 13 липня 2012 року.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про збільшення обсягу відповідальності та як наслідок припинення поруки ОСОБА_3 за договором поруки від 02 серпня 2011 року б/н, договором поруки від 13 липня 2012 року б/н є таким, що не ґрунтується на матеріалах справи, що відповідає висновкам Верховного Суду визначеним в постанові від 11 травня 2022 року.
При цьому, колегія суддів зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 червня 2018 року (Справа № 408/8040/12) зазначила, що з огляду на положення другого речення ч.4 ст. 559 ЦК України можна зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Таким чином, порука ОСОБА_3 є дійсною за кожним з періодичних платежів протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням.
Заборгованість позичальника перед АТ «Універсал Банк» виникла 10 лютого 2015 року, при цьому з позовом Банк звернувся 20 березня 2018 року.
З огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку, що поручитель відповідає за зобов'язаннями позичальника в межах платежів за тілом кредиту за шість місяців, що становить 1248 доларів США, в іншій частині порука являється припиненою.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21 травня 2021 року, в частині, яка набрала законної сили стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 19 вересня 2007 року №06/2631к-02-07 у сумі 27 600 доларів США.
Таким чином, відповідальність ОСОБА_3 у вищевказанії заборгованість становить суму 1248 доларів США, та підлягає солідарному стягненню із рештою боржників - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в межах суми заборгованості 27 600 доларів США.
Відповідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перегляд рішення місцевого суду здійснювався в частині вирішення апеляційної скарги АТ «Універсал Банк», щодо позовних вимог до ОСОБА_3 та в частині зустрічного позову ОСОБА_3 , в іншій частині місцевого рішення суду постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року було скасовано та ухвалено нове рішення, яке набрало законної сили.
Відповідно до п.п. 3-4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладені висновки апеляційного суду, місцевим судом в оскаржуваній частині, яка перебуває на розгляді апеляційного суду, було невірно визначено норми матеріального права, які підлягають застосуванню, що призвело до помилковості здійснених висновків, тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, рішення суду скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3 та часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до АТ «Універсал Банк».
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» в частині вирішення позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3 та зустрічного позову ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» - задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 травня 2021 року в частині вирішення позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3 та зустрічного позову ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» - скасувати, та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» в частині позовних вимог до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ), солідарно з ОСОБА_1 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ), на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (зареєстроване місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19; код в ЄДРПОУ - 21133352) заборгованість за кредитним договором від 19 вересня 2007 року №06/2631к-02-07 у сумі 1 248(одна тисяча двісті сорок вісім) доларів США, в межах суми заборгованості в розмірі 27 600 (двадцять сім тисяч шістсот) доларів США, стягненої солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
В іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3 відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання поруки припиненою - задовольнити частково.
Визнати припиненою поруку ОСОБА_3 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) за договором поруки від 02 серпня 2011 року б/н, договором поруки від 13 липня 2012 року б/н - з 20 березня 2018 року.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «29» серпня 2022 року.
Головуючий
Судді: