Справа № 761/24937/21
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/5976/2022
23 серпня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П.,
за участю секретаря судового засідання Хоменко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного м. Києва від 30 листопада 2021 року у складі судді Волошина В.О.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Національні інформаційні системи", третя особа: ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії,-
У липні 2021 року позивачка звернулася у суд із позовом, в якому просила: зобов'язати ДП «Національні інформаційні системи» внести зміни до запису від 28 вересня 2012 року 16:13:59 за № 13057528 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна про заставу рухомого майна з номером об'єкта НОМЕР_7 та номером державної реєстрації НОМЕР_6, вилучивши їх замінивши на коректні дані, а саме: об'єктом обтяження по запису № 13057528 від 28 вересня 2012 року 16:13:59 є автомобіль легковий марки «Ford» модель «Kuga Titanium» легковий (універсал), колір чорний, 2012 року випуску, номер об'єкта: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 .
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником автомобіля марки «Nissan», модель «Juke», сірого кольору, 2012 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 . Зазначений автомобіль було придбано позивачкою за кредитні кошти, та даний автомобіль був предметом застави в забезпечення виконання позивачкою зобов'язань за кредитним договором № 20/98/070812 від 07 серпня 2012 року, укладеного з АТ «БМ Банк». Після виконання позивачкою зобов'язань за зазначеним кредитним договором, 20 червня 2017 року з заявою кредитора було внесено запис до Державного реєстру обтяжень про припинення обтяження.
Під час продажу позивачкою належного їй автомобіля, вона з'ясувала, що в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна міститься запис № 13057528 від 28 вересня 2012 року щодо застави іншого автомобіля, але зазначено номер шасі та державний номерний знак її автомобіля, при цьому власником цього автомобіля зазначено третю особу, як іншого боржника АТ «БМ Банк». Тобто в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було внесено запис про обтяження, який містить помилки, які перешкоджають позивачці, як власнику автомобіля розпоряджатися належним їй автомобілем. В досудовому порядку, позивачка зверталася до ліквідатора банку та до відповідача про внесення змін до вищезазначеного запису про обтяження, проте її звернення банком було проігноровано, а відповідачем роз'яснено, що в силу наданих йому повноважень він не наділений з власної ініціативи вносити зміни до запису про обтяження.
Оскільки банк припинив свою діяльність, і вирішити спір в досудовому порядку не можливо, позивачка вимушена була звернутись до суду з вказаним позовом.
Рішенням Шевченківського районного м. Києва від 30 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що АТ «БМ-2018», який є правонаступником всіх прав та обов'язків АТ «БМ Банк», з 23.03.2021 є припиненим, про що міститься запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Таким чином, звернутися до юридичної особи з вини працівників якої було внесено помилкові відомості у Державний реєстр обтяжень рухомого майна позивач не має можливості.
Вказала, що держателем Державного реєстру обтяжень рухомого майна є ДП "Національні інформаційні системи", а тому саме до нього як до держателя Державного реєстру обтяжень рухомого майна звернулася з вимогою про внесення змін до запису від 28.09.2012 16:13:59 за № 13057528 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна про заставу рухомого майна, оскільки обтяжувач рухомого майна - юридична особа припинена, тобто, відсутній належний суб'єкт звернення.
Також зазначила, що поновити її право як власника майна, який відповідно до ст. 319 ЦК України, володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, порушене працівниками ПАТ «БМ Банк» в інший спосіб, аніж внесення змін Держателем Реєстру, неможливо. Проте, суд першої інстанції, зазначаючи, про невірно обраний спосіб захисту своїх прав, не зазначає який саме спосіб буде правильним.
Відзиву на апеляційну скаргу не найшло.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, місце та час якого, судом повідомлялися належним чином, від ОСОБА_1 через засоби електронного зв'язку надійшла заява, в якій вона підтримала вимоги поданої нею апеляційної скарги та просила розглядає ти справу без її участі, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд справи за відсутності сторін.
Колегія суддів перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.
Як убачається з матеріалів справи, що 07 серпня 2012 року між позивачкою та ПАТ «БМ Банк» було укладено кредитний договір № 30/98/070812 (а.с.11).
07 серпня 2012 року між позивачкою та ПАТ «БМ Банк» було укладено договір застави транспортного засобу № 30/98/070812, відповідно до якого позивачкою було передано в заставу автомобіль марки «Nissan», модель «Juke», сірого кольору, 2012 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 (а.с. 15).
Як убачається з повідомлення ліквідатора банку від 09 березня 2021 року, позивачка, як боржник за кредитним договором № 30/98/070812 від 07 серпня 2012 року свої зобов'язання виконала в повному обсязі, та в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна застава належного позивачці автомобіля марки «Nissan», модель «Juke», сірого кольору, 2012 року випуску, номер НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 припинена 08 серпня 2012 року за № НОМЕР_5 (а.с. 19).
Відповідно до даних, які містяться у витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 28 вересня 2012 року за № 13057528 про заставу рухомого майна по договору застави транспортного засобу, серія та номер: № 1301, виданого 27 вересня 2012 року приватним нотаріусом Стаханівського міського нотаріального округу Марченко І.Б. по кредитному договору № 30/100/270912, укладеному між АТ «БМ Банк» та третьою особою ОСОБА_2 об'єкт обтяження - номером об'єкта НОМЕР_7 та номером державної реєстрації НОМЕР_6, при цьому у листі - повідомлені банк визнав, що зазначений запис було здійснено помилково, з зазначенням даних об'єкта обтяження - автомобіля позивачки (а.с. 17-18).
Встановлено, що указаний запис було здійснено не з вини державного реєстратора, а з вини працівника банку, який подав документи реєстратору (заява про реєстрацію обтяження рухомого майна від 28 вересня 2012 року).
Відмовляючи в заколенні позову ОСОБА_1 , районний суд виходив з того, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, та пред'явлено вимоги до неналежного відповідача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Установлення відсутності у притягнутого позивачем відповідача обов'язку відповідати за позовом позивача є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем, як відповідач стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов'язком суду який виконується під час розгляду справи.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем пред'явлено позов до неналежного відповідача, оскільки запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було здійснено не з вини ДП «Національні інформаційні системи», а у зв'язку з поданням АТ «БМ Банк» заяви про припинення обтяження рухомого майна, яка містила помилкові відомості.
Таким чином, вимоги про зобов'язання внести зміни до запису від 28 вересня 2012 року 16:13:59 за № 13057528 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна про заставу рухомого майна з номером об'єкта НОМЕР_7 та номером державної реєстрації НОМЕР_6, вилучивши їх замінивши на коректні дані, а саме: об'єктом обтяження по запису № 13057528 від 28 вересня 2012 року 16:13:59 є автомобіль легковий марки «Ford» модель «Kuga Titanium» легковий (універсал), колір чорний, 2012 року випуску, номер об'єкта: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 ., позивачкою пред'явлено до ДП «Національні інформаційні системи», яке є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки саме АТ «БМ Банк» є суб'єктом, відповідальним за подання не вірної інформації державному реєстратору.
Доводи апелянта про те, що саме відповідач повинен внести зміни до запису, оскільки АТ «БМ-2018», який є правонаступником всіх прав та обов'язків АТ «БМ Банк», з 23.03.2021 є припиненим, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяження можуть реєструватися держателем або реєстратором Держреєстру тільки на підставі заяви обтяжувача або рішення суду.
Тобто відповідальність за помилково внесені дані покладено саме на обтяжувача, яким в даному випадку є правонаступник АТ «БМ Банк» - АТ «БМ-2018» та в силу Закону саме обтяжувач є суб'єктом звернення із заявою про припинення обтяжень, що є підставою для внесення відомостей реєстратором до Державного реєстру.
У матеріалах справи відсутні докази порушення відповідачем прав позивачки.
Встановлено, що на підставі наказу Міністерства юстиції України № 1059/5 від 25.06.2015 «Деякі питання щодо визначення адміністратора Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України», з 03.07.2015 ДП «НАІС» та його регіональні філії визначено реєстратором Державного реєстру, а з урахуванням змін після 07.09.2017 державне підприємство реєстратором є лише у виключних випадках.
Як убачається з долучених до справи доказів, реєстрація обтяження рухомого майна відбулася на підставі заяви обтяжувача - АТ «БМ Банк» 28.09.2012, поданої в електронній формі до ДП «Інформаційний центр» МЮ України.
Відповідно до справи, ДП «НАІС» не є правонаступником ДП «ІЦ» МЮ України, що виключає також висновки про порушення прав та законних інтересів позивачки під час вчинення реєстрації відомостей про обтяження рухомого майна.
Судова практика Верховного Суду визначає, що як правило власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні відносини.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно з вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч. 2 ст. 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відмовляючи в задоволенні позову, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375,382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного м. Києва від 30 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 01 вересня 2022 року
Суддя-доповідач:
Судді: