ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 серпня 2022 року м. Київ № 640/29516/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Військової служби правопорядку Збройних сил України
про визнання дій протиправним, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до військової Головного управління Військової служби правопорядку Збройних сил України (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості неотриманого речового майна у розмірі 11 941, 50 грн. згідно довідки Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України №47 від 29.12.2014 про вартість належного до видачі речового майна.
- зобов'язати Головне управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна у розмірі 11 941, 50 грн. згідно довідки Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України №47 від 29.12.2014 про вартість належного до видачі речового майна.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що позивача виключено із списків частини і видів забезпечення 29.12.2014, протк на час звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу Головного управління Військової служби позивачу не було виплачено грошову компенсацію вартості речового майна у розмірі 11 941, 50 грн., згідно довідки Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України №47 від 29.12.2014 про вартість належного до видачі речового майна.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2021 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останні просив залишити позовну заяву без задоволення, вказавши, що позивач звернувся до суду з порушенням строків, визначених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а також зазначено, що Головне управління діяло на підставі, в межах та у спосіб визначений законодавством.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва
Як вбачається із матеріалів даної справи, ОСОБА_1 проходив військову службу в Головному управлінні Військової служби правопорядку Збройних сил України та відповідно до наказу Начальника Військової служби правопорядку Збройних сил України (по стройовій частині) від 29.12.2014 позивача звільненого наказом (по особовому складу) від 23.12.2014 №835 у запас за пунктом «г» ( у зв'язку з проведенням організаційних заходів) частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з правом носіння військової форми одягу, вважати таким, що справи і посаду здав і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1, з 29.12.2014 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Під час проходження військової служби до дня звільнення у відставку позивач перебував на речовому забезпеченні в Головному управлінні Військової служби правопорядку Збройних сил України.
Згідно із довідкою про вартість речового майна від 29.12.2014 №47 компенсація за неотримане речове майно складала 11 941, 50 грн.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 30.08.2021 в якій просив виплатити останньому грошову компенсацію вартості неотриманого під час проходження військової служби речового майна у розмірі 11 941, 50 грн.
Листом Головного управління Військової служби правопорядку Збройних сил України від 20.09.2021 №306/МТ3/14104 позивача повідомлено, що на момент звільнення позивача із військової служби порядок виплати грошової компенсації вартості не отриманого під час проходження військової служби речового майна (далі - грошова компенсація) визначений не був, в наслідок чого зазначена грошова компенсація виплачена не була. В той же час постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно (далі - Порядок). Здійснити виплату грошової компенсації на теперішній час немає можливості, оскільки позивач не являється військовослужбовцем, а зазначений Порядок розроблений на підставі частини першої статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Сфера дії цього закону відповідно до статті 3 розповсюджується на військовослужбовців і не розповсюджується на осіб звільнених з військової служби. Також вказано, що питання виплати грошової компенсації не належить до компетенції Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України.
Вважаючи, що відповідачем протиправно не виплачена грошова компенсація вартості неотриманого під час проходження військової служби речового майна у розмірі 11 941, 50 грн, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Згідно зі статтею 1 Закону №2011-XIІ соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Статтею1-2 Закону №2011-XII встановлено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону №2011-XII).
Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за не отримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за не отримане речове майно (далі - Порядок №178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
На підставі пунктів 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 №475, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.06.2017 за №797/30665 (далі - Інструкція № 475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно». Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.
Аналіз вищенаведених нормативно-правових актів свідчить, що в разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Застосування в пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу). Отже військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
На користь вказаного висновку свідчить і те, що в пункті 4 Порядку №178 виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 03.10.2018 у справі № 803/756/17.
Згідно з абзацами 1 та 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, (дія якого відповідно до частини 3 Указу поширюється і на військовослужбовців Національної гвардії України) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Матеріали справи свідчать, що позивача виключено зі списків особового складу військової частини з 29.12.2014, проте, при звільненні зі служби компенсація за неотримане речове майно позивачу не виплачена.
Відповідно до пункту 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
У зв'язку з цим, у позивача наявне право на отримання компенсації за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня року звільнення з військової служби.
В цій частині судом враховані правові висновки щодо застосування норм права, що викладені в пункті 54 Постанови Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №815/5826/16, у якому зазначено, що з боку військової частини порушено право позивача на отримання компенсації за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня року, в якому проведено виплату, і аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 23.08.2019 по справі №2040/7697/18 та в постанові Верховного Суду від 14.11.2018 по справі №809/1488/16.
Таким чином, суд доходить до висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу в нарахуванні та виплаті грошової компенсації за неотримане речове майно.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що наявні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за речове майно, яке не було отримано ним під час проходження військової служби.
Як встановлено матеріалами справи, відповідач відмовив позивачу у компенсації вартість неотриманого речового майна, оскільки він на час звільнення позивача з військової служби порядок виплати грошової компенсації вартості не отриманого під час проходження військової служби речового майна визначений не був.
Однак, суд звертає увагу, що нормами чинного законодавства України не передбачено, що військовослужбовець втрачає своє набуте право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у зв'язку зі звільненням зі служби та у зв'язку із відсутністю порядку.
В свою чергу, суд зазначає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 23.08.2019 року в адміністративній справі №2040/7697/18.
При цьому, суд звертає увагу, що чинним законодавством чітко визначено підставу для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, а саме: подання відповідної заяви або рапорту про отримання компенсації за неотримання речового майна при звільненні з військової служби.
При цьому, чинним законодавством не визначений строк протягом якого військовослужбовці після звільнення повинні звернутися за отриманням грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
З урахуванням вищевикладеного, слід дійти висновку, що до моменту подання військовослужбовцем рапорту або заяви про проведення грошової компенсації право на отримання компенсації за неотримане речове майно не є порушеним.
Встановлені обставини справи свідчать, що позивач із заявою про отримання компенсації за неотримане речове майно звернувся після звільнення з військової служби, а саме: 30.08.2021. Листом Головного управління Військової служби правопорядку Збройних сил України від 20.09.2021 №306/МТ3/14104, позивачу відмовлено в виплаті грошової компенсації, а з позовом звернувся до суду позивач звернувся 19.10.2021, тобто в межах строку звернення до суду визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, який обліковується з моменту коли особа дізналась про порушення своїх прав та законних інтересів.
На думку суду, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майна згідно довідки Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України від 29.12.2014 №47.
Зобов'язати Головне управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України (03113, м. Київ, проспект Перемоги, 55/2, код ЄДРПОУ 24978880) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна згідно довідки Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України від 29.12.2014 №47.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.