ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 серпня 2022 року м. Київ № 640/29383/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі-відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не зарахування до трудового стажу ОСОБА_1 періоди з 02.03.1981 по 01.08.1984, з 10.07.1985 по 24.01.1987 та з 24.01.1987 по 10.10.1991 працював у на посаді секретаря комітету комсомолу Кіровському РК ЛКСМУ в місті Донецьк, що також відноситься до роботи на посадах державної служби;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди з 02.03.1981 по 01.08.1984, з 10.07.1985 по 24.01.1987 та з 24.01.1987 по 10.10.1991 працював у на посаді секретаря комітету комсомолу Кіровському РК ЛКСМУ в місті Донецьк, що також відноситься до роботи на посадах державної служби.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся із заявою до відповідача щодо переведення з пенсії за віком по Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу». Однак, рішенням відповідача, викладеним у листі від 05.10.2021 №2600-0205-8/158955, за результатами розгляду ОСОБА_1 , заяви було відмовлено у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», у зв'язку з відсутністю станом на 01.05.2016 року стажу роботи на посадах державної служби 20 років. Позивач вважає, що в трудовій книжці містяться записи про те, що позивач в періоди з 02.03.1981 по 01.08.1984, з 10.07.1985 по 24.01.1987 та з 24.01.1987 по 10.10.1991 року працював на посаді секретаря комітету комсомолу Кіровському РК ЛКСМУ в місті Донецьк, що також відноситься до роботи на посадах державної служби. Однак, зазначені періоди роботи відповідачем протиправно не були зараховані до трудового стажу позивача, як до періодів робіт на посадах державної служби.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2021 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі та запропоновано відповідачу протягом 15 днів надати відзив на позовну заяву.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві подано відзив на позовну заяву, в якому заперечено проти задоволення позовних вимог та вказано, що у позивача відсутні підстави для призначення (переведення) пенсії за віком державного службовця, оскільки позивачем не дотримано всіх умов для призначення такого виду пенсії, а саме у позивача не достатньо стажу державного службовця, який у позивача має становити 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України №3723 -XII, станом на 1 травня 2016 року.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якій вказано, що управління на власний розсуд розтлумачило пункти 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, якими передбачено право державних службовців на призначення пенсій відповідно до статті Закону № 3723 та не врахувало стаж роботи позивача на виборних посадах в комсомолі до 11.10.1991 та строкову службу в Збройних силах, який підтверджується відповідними записами в трудовій книжці та військовому квитку, який враховувався до стажу державної служби до 01.05.2016. Позивач вказує, що загальний стаж державної служби позивача на час звільнення з державної служби 16.06.2014 складав 27 років, що підтверджується і довідкою Державного управління справами від 27.08.2021 року №17.1-739. Тобто складовою заробітної плати на останньому місці роботи на державній службі була надбавка за вислугу років в розмірі 50% посадового окладу за стаж державної служби 27 років. З нарахованої заробітної плати у позивача утримувались податки та відрахування, в тому числі і в Пенсійний фонд України.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 28.08.2021 №12320 щодо переведення з пенсії за віком по Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу»
У відповідь на звернення позивача, Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві листом від 05.10.2021 №2600-0205-8/158955 повідомило позивачу, що відповідно до записів в трудовій книжці зараховано періоди роботи на державній службі з 11.10.1991 до 28.12.1995, з 29.12.1995 до 10.10.1997, з 17.07.2002 до 04.07.2005, з 01.06.2006 до 23.11.2007, 26.11.2007 до 16.04.2010 та з 30.04.2010 до 16.06.2014 року, що складає 16 років. Станом на травень 2016 року позивач не працював на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Позивача повідомлено про відмову в переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», у зв'язку з відсутністю станом на 01.05.2016 стажу роботи на посадах державної служби 20 років.
Листом від 06.10.2021 №26458-26693/А-02/8-2600/21 Головне управління пенсійного фонду України повідомило позивачу, що згідно поданої заяви та наданих документів стаж на посадах віднесених до посад державної служби становить 18 років 11 місяців 20 днів Оскільки станом на дату набрання чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889 VIII позивач обіймав посаду директора ТОА «Вектор Консалтинг», на яку не поширюється дія зазначеного Закону, а також станом на 01.05.2016 відсутні 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби позивачу відмовлено в переведенні з пенсії за віком відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім'ї цих виплат у визначених законом випадках.
Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об'єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України "Про державну службу" №889 VIII від 10.12.2015, день набрання чинності 01.05.2016 (далі Закон №889-VІІІ).
Відповідно до пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VІІІ з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 р. (далі Закон №3723-ХІІ) крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, пунктами 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VІІІ передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статею 26 Закону № 1058-ІV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Отже, вiдповiдно до чинних законодавчих актів, пенсiї державним службовцям призначаються вiдповiдно до Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII "Про державну службу" за умов: досягнення ними пенсійного віку, наявностi вiдповiдного страхового стажу (35 pоків для чоловiкiв) тa, не менше нiж 20 pоків стажу на посадах, вiднесених до вiдповiдних категорiй посад державної служби, визначених статтею 24 Закону №3723 та актами Кабiнету Miнicтpiв Укрaїни незалежно вiд факту роботи на державнiй службi станом на 1 травня 2016 року.
Стаж державної служби, до набрання чинності Закону №889-VІІІ обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 р. № 283 (далі Порядок № 283).
Відповідно до абзацу 10 пункту 3 Порядку № 283 до стажу державної служби включається також час роботи в організаціях, передбачених абзацом четвертим пункту 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 р. №1049.
На підставі приписів абзацу 4 пункту 3 Положення про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам органів виконавчої влади та інших державних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 р. № 1049, до стажу роботи, який надає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статтею 118 Кодексом законів про працю України.
За змістом статті 118 Кодексу законів про працю України працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.
Згідно з роз'ясненнями Міністерства юстиції України від 3 червня 1994 року №45-1156, погодженими з Кабінетом Міністрів України, до стажу державної служби зараховують період роботи в цих органах лише на виборних та відповідальних посадах до припинення дії статті 6 Конституції УРСР і внесення змін до статті 7 Конституції УРСР (до 24 жовтня 1990 року). Цими статтями за партійними, профспілковими і комсомольськими органами закріплювалося право на участь у здійсненні управлінських функцій. Відповідальною вважають посаду, на яку приймають колегіальним органом (постановою конференції, зборів, комітету, бюро) партійних, комсомольських та профспілкових організацій.
Згідно з пунктом 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах, зокрема, керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.
Так, у вказаному додатку міститься перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, періоди роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби, до яких віднесено серед іншого, виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи.
Діяльність ВЛКСМ була врегульована Статутом, прийнятим XIV з'їздом ВЛКСМ, із змінами, внесеними XV, XVII и XVIII з'їздами ВЛСМ.
Пунктом 11 цього Статуту було встановлено, що одним із керівних принципів організаційної побудови комсомолу є демократичний централізм, що означає, зокрема виборність усіх керівних органів комсомолу знизу доверху.
Пунктами 13,14 цього Статуту визначено, що вищим керівним органом комсомольської організації є: загальні збори (для первинних організацій), конференція (для районних, міських, окружних, обласних, крайових організацій), з'їзд (для комсомольських організацій союзних республік, для ВЛКСМ). Загальні збори, конференція або з'їзд обирають бюро або комітет, які є їх виконавчим органом та здійснює керівництво усією поточною роботою комсомольської організації.
Пунктом 41 цього Статуту встановлено, що окружний, міський, районний комітет комсомолу обирає бюро, в тому числі секретарів комітету.
Згідно записів трудової книжки позивача: з 02.03.1984 затверджений на посаду секретяря комітету комсомола, на якій працював до 01.08.1984; з 19.07.1985 затверджений на посаду секретаря, на посаді якого працював до 24.01.1987; з 24.01.1987 обраний на посаду другого секретаря яку обіймав до 10.10.1991.
З зазначеного вбачається, що вищезазначені посади які обіймав позивач відностяться до відповідальних посад, оскільки призначення на таку приймалось колегіальним органом (постановою бюро) комсомольської організацій.
Враховуючи, спосіб призначення позивача на вищезазначені посади, а саме затвердження за рішенням колегіального органу, такі також відноситься до відповідальних, а отже повинні бути включені до стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі №822/524/18, постанові Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі №569/350/17 та постанові Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі №334/4034/16-а(2-а/334/217/16), які у відповідності до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України слід врахувати.
Суд констатує, що на момент звернення позивача до органу Пенсійного фонду із заявою про переведення на інший вид пенсії порядок призначення пенсії для державних службовців врегульований Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016 року.
На виконання статті 46 Закон України "Про державну службу" №889-VIII від 10 грудня 2015 року постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року затверджено Порядок обчислення стажу державної служби №229 ( далі Порядок №229).
Згідно пункту 6 Порядку №229 передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про державну службу.
Як вже зазначалось вище пунктом 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Тобто, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року (до моменту вступу в дію Закону України "Про державну службу" № 889-VII від 10.12.2015) здійснюється відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (далі Порядок № 283).
Відповідно до абзацу десятого пункту 3 Порядку №283 до стажу державної служби зараховуються періоди роботи в організаціях, передбачених абзацом четвертим пункту 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 р. №1049.
У зазначеному абзаці встановлено, що до стажу включається робота в організаціях (крім кооперативних та інших громадських організацій), передбачених статтею 118 Кодексу законів про працю України.
У свою чергу стаття 118 Кодексу законів про працю Українивизначає наступні організації: партійні, профспілкові та комсомольські.
Відповідно до пункту 2 Порядку призначення пенсій деяким категоріям працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 14.09.2016 №622 (далі по тексту-Порядок №622), передбачено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 року №889-/ТІІ "Про державну службу" на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ "Про державну службу" (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу": мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку №622 передбачено, що право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року №889-УІІІ "Про державну службу" не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають чоловіки, які досягли віку 62 роки.
Пунктом 4 Порядку №622 визначено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до частини 2 Положення про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам органів виконавчої влади та інших державних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 20.12.1993 №1049 передбачено, що надбавки за вислугу років виплачуються керівникам, спеціалістам і службовцям органів виконавчої влади та інших державних органів залежно від стажу роботи, а саме: понад 20 років стажу державної служби у розмірі не менше 30 % щомісячної надбавки від посадового окладу.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.08.1996 року №912 обчислення стажу державної служби належить до компетенції кадрової служби державного органу, з яким державний службовець перебував у трудових відносинах. Кадрова служба у кожному конкретному випадку на підставі чинного законодавства, вивчення записів трудової книжки, відповідних довідок чи архівних документів має самостійно прийняти рішення щодо зарахування окремих періодів роботи до стажу державної служби.
Згідно довідки Державного управління справами від 27.08.2021 №17.1-739 ОСОБА_1 виплачувалася надбавка за вислугу років (за стаж на державній службі 27 років) в розмірі 50% посадового окладу.
З зазначеної довідки вбачається, що кадрова служба за останнім місцем роботи впродовж перебування з позивачем у трудових відносинах зарахувала оспорюваний період стажу державної служби відповідно і виплачувала за вказані роки надбавку за вислугу років на державній службі (понад 20 років).
Таким чином, відповідно до вказаних нормативних актів спірні періоди роботи позивача повинні були бути зараховані до стажу державної служби, який становить понад 20 років, що спростовує твердження відповідача про правомірність його дій.
Відтак, суд приходить до переконання, що дії відповідача щодо не включення до стажу державної служби позивача періоду роботи на посаді секретаря комітету комсомолу Кіровському РК ЛКСМУ в місті Донецьк з 02.03.1981 по 01.08.1984, з 10.07.1985 по 24.01.1987 та з 24.01.1987 по 10.10.1991 є протиправними.
При цьому суд зазначає, що попри те, що на посаді секретаря комітету комсомолу Кіровському РК ЛКСМУ в місті Донецьк позивач працював з 24.01.1987 по 10.10.1991, враховуючи роз'яснення Міністерства юстиції України від 3 червня 1994 року № 4-5-1156 на думку суду, що стаж державної служби на цій посаді йому слід рахувати до 24 жовтня 1990 року (до припинення дії статті 6 Конституції УРСР і внесення змін до статті 7 Конституції УРСР).
Суд констатує, що у ході судового розгляду справи шляхом перевірки аргументів сторін доказами, встановлено, що на час звернення до відповідача із заявою про перехід із пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу" позивач досяг віку понад 62 роки, згідно записів трудової книжки понад 20 років стажу державної служби, що дає йому право на призначення пенсії в порядку встановленому відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" як особі, що набула стажу державної служби не менше 20 років на момент вступу в дію Закону України "Про державну службу" № 889 VIII від 10.12.2015.
Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не врахування до стажу державної служби ОСОБА_1 періоду роботи з 02.03.1981 по 01.08.1984, з 19.07.1985 по 24.01.1987 та з 24.01.1987 по 24.10.1990 на посаді секретаря комітету комсомолу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу роботи на державній службі період роботи на посадах секретаря комітету комсомолу з 02.03.1981 по 01.08.1984, з 19.07.1985 по 24.01.1987 та з 24.01.1987 по 24.10.1990.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім гривень) 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.