ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
18 серпня 2022 року № 640/30166/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши у порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРАФЕТ ХОУМ»
до Київської митниці Держмитслужби
про визнання протиправними дій та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРАФЕТ ХОУМ" (02105, м. Київ, вул. Тампере, 5, офіс 301, код ЄДРПОУ 40148778) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8а, код ЄДРПОУ 43337359), в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 02.11.2020 № UA100020/2020/000087/2.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що для митного оформлення товару позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження митної вартості, а подані документи не містять розбіжностей, з огляду на що дії та рішення відповідача щодо коригування митної вартості імпортованого товару є протиправними.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні, оскільки надані позивачем до митного оформлення документи не є достатніми для визначення митної вартості поставленого товару за ціною договору, оскільки до митного оформлення не надано договір про перевезення, на платіжному дорученні відсутні відмітки уповноваженого банку, а згідно автотранспортної накладної перевізником товару є одна компанія, тоді як довідка про вартість транспортування видана іншим підприємством.
Під час судового розгляду справи судом встановлено наступне.
06.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРАФЕТ ХОУМ" та Компанією "Biochimica SpA" (Італія) укладено Контракт № 3, на підставі якого протягом строку дії вказаного Контракту продавець здійснює поставку товару на умовах (EXW) зі складу Biochimica SpA в Zola Predosa (Болонья, Італія) відповідно до умов Інкотермс 2010.
У жовтні 2020 року Biochimica SpА здійснив поставку товарів, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR від 30.10.2020 № 331874.
02.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Марафет Хоум" подало до митного оформлення митну декларацію № UA100020/2020/048427 на поставку мийних засобів та засобів для чищення розфасовані для роздрібної торгівлі (не в аерозольній упаковці).
Митна вартість товарів визначена позивачем за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - 9958,88 євро.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем разом з митною декларацією подано, зокрема: контракт (код документу 4104); інвойс (код документа 3105); міжнародна товарно-транспортна накладна CMR (код товару 2730); сертифікат походження товарів (код товару 7011); сертифікат перевезення (походження) товарів форми EUR.1 (код товару 7003); документи на перевезення товарів (код товару 2950); інші некласифіковані документи (код документа 9000); платіжне доручення на оплату товарів.
У відповідь, митним органом позивачу запропоновано протягом 10 календарних днів подати додаткові документи, визначені статтею 53 Митного кодексу України, зокрема: 1) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 2) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 3) завірений належним чином банківський платіжний документ; 4) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 5) виписки з бухгалтерської документації; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Позивачем направлено до митного органу лист від 02.11.2020 № 02/11-2, в якому повідомляється про неможливість надати додаткових документів, крім раніше наданих. У зазначеному листі позивач зазначає, що ним було надано всі передбачені чинним законодавством документи на підтвердження митної вартості імпортованого товару.
За результатами розгляду митної декларації з доданими документами відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 02.11.2020 № UA100020/2020/000087/2, відповідно до якого вартість задекларованого товару збільшено з 9958,88 євро до 20119,43 євро.
Оскаржуване рішення мотивоване тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: не надано договір про перевезення, на платіжному дорученні відсутні відмітки уповноваженого банку, а згідно автотранспортної накладної перевізником товару є одна компанія, тоді як довідка про вартість транспортування видана іншим підприємством. Митна вартість товару визначена за резервним методом.
Позивач, вважаючи, що дії та рішення відповідача щодо коригування митної вартості є протиправними, звернувся до суду з цим позовом.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною першою статті 257 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина четверта статті 52 Митного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини друга та третя статті 57 Митного кодексу України).
Відповідно до положень частини четвертої та п'ятої статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина дев'ята 9 статті 58 Митного Кодексу України).
Відповідно до приписів частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до частини другої, третьої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 57 цього Кодексу).
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Ці норми кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відтак, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару висловлена Верховним Судом в постанові від 04.04.2018 у справі № 826/27058/15.
Наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару слугували висновки відповідача про те, що документи, подані для визначення митної вартості товару відповідно до статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зокрема, зазначено, що надане до митного оформлення платіжне доручення від 15.10.2020 № 57 не містить відмітку уповноваженого банку.
Суд критично ставиться до зазначених доводів контролюючого органу та звертає увагу відповідача, що проведення платежу відбулось за допомогою Міжнародної міжбанківської системи передачі інформації та здійснення платежів (SWIFT), за межі території України та у валюті, відмінній від національної валюти України, на цей електронний розрахунковий документ накладались електронні підписи відповідних осіб, тоді як відповідні печатки та підписи на платіжному документі відповідно до Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, проставляються виключно у разі його подання не в електронному вигляді. У даному випадку, всі документи на підтвердження митної вартості, в тому числі платіжне доручення в іноземній валюті від 15.10.2020 № 57, подавались в електронній формі, а тому платіжне доручення не містить відповідних печаток та підписів, а також інших відміток банку.
Щодо доводів відповідача з приводу неналежного підтвердження позивачем транспортних витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів позивачем було надано відповідачу договір про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом від 29.10.2019 № 291019, укладений між ТОВ "Марафет Хоум" (замовник) та ТОВ "Даора" (виконавець), відповідно до якого виконавець зобов'язується за замовленням замовника (позивача) здійснити транспортно-експедиційне обслуговування і організацію перевезень вантажу замовника в міжміському і міжнародному сполучення, а також доставку довіреного йому експортного, імпортного та транзитного вантажу автомобільним вантажним транспортом в пункт призначення, а замовник зобов'язується оплатити послуги виконавця (пункт 1.1 договору). Виконавець має право залучати для виконання своїх зобов'язань за цим договором третіх осіб (перевізників) залишаючись при цьому відповідальним за дії цих осіб як за свої власні (пункт 1.2 договору).
Оскільки відповідно до умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом від 29.10.2019 № 291019 ТОВ "ДАОРА" наділено правом саме організовувати перевезення, отже залучення підрядника, на думку суду, не ставить під сумнів заявлену позивачем вартість транспортування товару.
Митним законодавством не визначено вид доказів, яким повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом підтвердження розміру витрат на перевезення імпортованих товарів і суд не встановив жодних суперечностей в наданих позивачем документах на підтвердження транспортних витрат.
У зв'язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем в оскаржуваному рішенні, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. У свою чергу, судом встановлено, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.
Таким чином, у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
При цьому, факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.
Приймаючи до уваги, що неподання позивачем витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, а наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 810/1479/16.
Таким чином, враховуючи той факт, що для митного оформлення товару позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження митної вартості, а документи не містять розбіжностей, суд дійшов висновку, що митним органом спірне рішення прийнято за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару.
Разом з тим, суд зазначає, що для ефективного захисту прав позивача позовні вимоги необхідно задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару. У свою чергу, визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття такого рішення є недоцільним, оскільки за своєю суттю такі позовні вимоги дублюють вимоги щодо скасування оскаржуваного рішення та жодним чином не вплинуть на права та інтереси позивача.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРАФЕТ ХОУМ" (02105, м. Київ, вул. Тампере, 5, офіс 301, код ЄДРПОУ 40148778) до Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8а, код ЄДРПОУ 43337359) про визнання протиправними дій та скасування рішення - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 02.11.2020 № UA100020/2020/000087/2.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРАФЕТ ХОУМ" за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.П. Огурцов