Житомирський апеляційний суд
Справа №296/4624/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
31 серпня 2022 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу прокурора відділу Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 05.08.2022,
Зазначеною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та до підозрюваного ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у вигляді особистої поруки із покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Прокурор ОСОБА_6 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів в межах визначеного строку досудового розслідування. При цьому, зазначає, що не оспорює висновків про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення та існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, однак не погоджується з висновком слідчого судді про можливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу. ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні умисних тяжких та особливо тяжких злочинів, максимальна відповідальність за які передбачена санкцією ч.2 ст.187 КК України у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна та за санкцією ч.2 ст.203-2 КК України у виді штрафу від сорока тисяч до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на три роки, що слід брати до уваги при застосуванні запобіжного заходу. Наголошує, що підозрюваний ОСОБА_8 може вчиняти спроби протиправного впливу на учасників кримінального провадження будь-яким шляхом для зміни (відмови) від показів останніх, у тому числі на потерпілого. Звертає увагу, що ОСОБА_8 у минулому потрапляв в поле зору правоохоронних органів за вчинення корисливого злочину пов'язаного із застосуванням насильства чи погрозою застосування насильства, проте рахується несудимим у відповідності до ст.89 КК України, крім того, Богунським районним судом м. Житомира наразі розглядається кримінальне провадження №12020060000000205 за ч.2 ст. 189 КК України відносно ОСОБА_10 , що свідчить про можливість вчинення останнім інших корисливих злочинів. Підсумовуючи свої вимоги, наголошує, що враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 , з метою запобігання наявних вищевказаних ризиків неможливо застосувати до останнього більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, з метою виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора на підтримку поданої апеляційної скарги, заперечення підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених, ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.6 ст.22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. В ході судового провадження сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд вправі обрати підозрюваній менш суворий запобіжний захід.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку Глави 18 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування такого запобіжного заходу, або відмови у його задоволенні.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слідчий суддя, суд, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, згідно із ст.178 КПК України та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній особі у разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.
При цьому, ч.1 ст.183 КПК України передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу.
В свою чергу, у відповідності до чю1 ст.180 КПК України, особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, відмовляючи у застосуванні щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обранні запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, з покладанням відповідних обов'язків, дотримався вказаних вимог кримінально-процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів провадження №296/4624/22, в провадженні СУ ГУНП в Житомирській області перебувають матеріали досудового розслідування №12021240000000163, відомості про яке внесені до ЄРДР 13 квітня 2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.203-2, ч.2 ст.187 КК України.
31.07.2022 у відповідності до вимог ст.ст.40, 42, 276-278 КПК України ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.203-2, ч.2 ст.187 КК України.
02.08.2022 старший слідчий в ОВС слідчого управління ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 звернувся до відповідного слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 . За результатами розгляду цього клопотання, слідчим суддею постановлено оскаржуване рішення.
При вирішенні вказаного клопотання, слідчим суддею встановлено, що докази, надані слідчим, свідчать про існування обґрунтованої підозри в даному кримінальному провадженні, яка дає підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_8 може бути причетний до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.203-2, ч.2 ст.187 КК України.
Наявні у провадженні докази, також на думку апеляційного суду, вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушень, у об'ємі, як того вимагає закон, на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу, виходячи із критеріїв «розумної підозри», тобто наявності фактів і іншої інформації, яка могла б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_8 міг вчинити вище зазначені кримінальні правопорушення
В свою чергу, як вважає апеляційний суд, в даному випадку, слідчим суддею правильно встановлено доведеність прокурором, процесуального ризику можливості підозрюваного ОСОБА_8 переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, обумовлений тим, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років із конфіскацією майна та покарання у виді штрафу від 40 000 до 50 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на 3 роки.
Відповідно до позиції ЄСПЛ, викладеної в рішенні «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Разом із тим, в п. 58 рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови» («Becciev v. Moldova») ЄСПЛ зазначив, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Є доведеним в даному випадку і процесуальний ризик незаконного впливу з боку підозрюваного на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні. При встановленні наявності вказаного ризику, апеляційний суд враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від учасників кримінального провадження під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею, крім того, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на свідків, потерпілу та інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілих та дослідження їх судом.
Водночас, що стосується посилань сторони обвинувачення в апеляційній скарзі на наявність в даному провадженні інших процесуальних ризиків передбачених, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає їх безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження у наданих стороною обвинувачення матеріалах.
Апеляційний суд наголошує на тому, що підозрюваний ОСОБА_8 одружений, має неповнолітніх утриманців (що у своїй сукупності свідчить про наявність у ОСОБА_8 міцних соціальних зв'язків, а.п.212-214), має постійне місце проживання та реєстрації, в силу ст.89 КК України - раніше не судимий.
В даному випадку, апеляційний суд враховує, що згідно до матеріалів провадження №296/4624/22, підозрюваний ОСОБА_8 перебуває на службі за контрактом (доброволець, а.п.136-139), приймає безпосередню участь в захисті України від російського військового нападу (а.п.140-142), є засновником і головою ГО «ЖИТОМИР-ЩИТ», перераховує кошти на потреби ЗСУ, займається активною волонтерською діяльністю, власним коштом придбав та передав військовій частині автомобілі та іншу техніку, забезпечує пальним та мастильними матеріалами військову частину, безкоштовно проводить технічне обслуговування та ремонт пошкодженої техніки військовим підрозділам на власній автостанції технічного обслуговування, має військові відзнаки та подяки (а.п.142-206), що переконливо свідчить на даний час про виключно позитивні характеристики підозрюваного та його вагомий внесок в захист України.
Таким чином, під час розгляду клопотання слідчий суддя обґрунтовано застосував щодо підозрюваного ОСОБА_8 саме запобіжний захід у вигляді у вигляді особистої поруки, що в сукупності із встановленими конкретними обставинами кримінального провадження в повній мірі відповідає практиці Європейського суду з прав людини та статті 5 Конвенції, положення якої вказують, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
За наведених обставин, а також матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, слід прийти до висновку, що запобіжний захід у вигляді у вигляді особистої поруки є обґрунтованим та зможе повною мірою гарантувати належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі прокурор, на думку суду апеляційної інстанції є непереконливими, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує застосування запобіжних заходів, в тому числі і у вигляді тримання під вартою, при цьому вислухавши та врахувавши пояснення всіх учасників судового розгляду дійшов висновку про необхідність застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки та належним чином мотивував своє рішення.
Водночас, погоджуючись із висновками слідчого судді, апеляційний суд зауважує на тому, що особа, яка висловила бажання взяти підозрюваного ОСОБА_8 на поруки - т.в.о. командира добровольчого формування Житомирської міської територіальної громади №2 «Полісся» ОСОБА_11 вочевидь заслуговує на довіру. Вважати на даний час, що цей поручитель не гарантуватиме виконання підозрюваним ОСОБА_8 покладених на нього під час застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки зобов'язань, є безпідставними, докази протилежного стороною обвинувачення суду апеляційної інстанції не надані.
Знову ж таки, апеляційний суд звертає увагу і на те, що прокурором не надано жодних доказів, які б свідчили про порушення ОСОБА_8 умов обраного йому запобіжного заходу у вигляді особистої поруки з моменту його застосування 05.08.2022, зокрема, останній з'явився до суду для участі в апеляційному розгляді апеляційної скарги прокурора, в якій ставиться питання про погіршення її становища. В судовому засіданні апеляційного суду прокурор підтвердила про належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_8 під час досудового розслідування кримінального провадження.
Зазначені обставини свідчать про те, що застосований стосовно ОСОБА_8 слідчим суддею запобіжний захід у вигляді особистої поруки в достатній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного під час проведення досудового розслідування та здатний буде запобігти наявному в кримінальному провадженні ризику.
За таких обставин апеляційний суд не вбачає процесуальних та фактичних підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.
При цьому, апеляційна скарга не містить та прокурором не наведено обставин, які дають підстави для висновків, що з урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення та особи підозрюваного, запобіжний захід у виді особистої поруки не зможе запобігти встановленим у кримінальному провадженні ризикам.
Натомість, сама лише тяжкість інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак в даному випадку не може бути достатньою підставою для задоволення апеляційної скарги прокурора з наведених підстав, у тому числі, й найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Разом з цим, належить взяти до уваги, що при виявленні обставин, які будуть свідчити про фактичну неефективність застосованого запобіжного заходу (особиста порука) прокурор разом зі слідчим не позбавлений процесуальної можливості звернутись з відповідним клопотанням до слідчого судді, щодо зміни запобіжного заходу на більш суворий.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі прокурора, не вбачається.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 05.08.2022, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистої поруки із покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: