Справа № 464/9011/21 Головуючий у 1 інстанції: Горбань О.Ю.
Провадження № 22-ц/811/1789/22 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
Категорія: 41
05 вересня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Івасюти М.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16 червня 2022 року, -
у грудні 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 05 березня 2015 року, згідно з умовами якої відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт в розмірі, зазначеному в довідці про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку, який в подальшому збільшено до 45000 грн. Стверджує, що відповідач підписом в заяві підтвердив свою згоду на те, що заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на сайті банку www.privatbank.ua складає між ним і банком договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі умови договору банківського рахунку та кредитного договору. Зазначає, що АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі та надав ОСОБА_1 можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Вказує, що відповідач на надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов договору внаслідок чого станом на 10 листопада 2021 року у нього виникла заборгованість в розмірі 47723.33 грн., яка складається із: заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 42555.83 грн. та заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом в розмірі 5167.50 грн. З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 05 березня 2015 року в розмірі 47723.33 грн. та судові витрати в розмірі 2270 грн.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 16 червня 2022 рокупозов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 05 березня 2015 року в розмірі 47723.33 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 42555.83 грн. та заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 5167.50 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 2270 грн.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що, судом першої інстанції не вжито заходів, спрямованих на повне, всебічне та об'єктивне з'ясування обставин справи, оскільки позивачем не виконано ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 14 лютого 2022 року, якою витребувано в банку оригінал анкети-заяви, а також не призначено у справі почеркознавчу експертизу, незважаючи на те, що він заперечує факт підписання анкети-заяви. Зазначає, що між ним та банком відсутній укладений договір про надання банківських послуг чи позики, а анкета-заява, яку банк надав на підтвердження позовних вимог, не може братися до уваги судом, оскільки подана з порушенням порядку подання електронних доказів. Вказує, що підпис в поданій банком анкеті-заяві № б/н від 05 березня 2015 року вчинено не ним, відтак між ним та банком не виникало кредитних правовідносин. Вважає, що в анкеті-заяві відсутні умови договору щодо зобов'язання повернути грошову суму, не визначено розмір такої суми та не зазначено процентну ставку, що свідчить про відсутність підстав вважати, що сторони погодили між собою істотні умови кредитного договору. Наголошує, що «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи банку», які містяться на сайті банку повністю залежать від волевиявлення банку, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» він ознайомився та погодився з ними, а також, що вказані документи взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів, які нараховані банком. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що протягом дії кредитного договору відповідач отримував кредитні картки, користувався кредитними коштами, що свідчить про те що він погоджувався з умовами кредитного договору, однак фактично отримані та використані ним кошти в добровільному порядку банку не повернуті, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитним договором № б/н від 05 березня 2015 року в розмірі 47723.33 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 42555.83 грн. та заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 5167.50 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь банку.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець, взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно зі ст. 634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що 05 березня 2015 року з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 підписав анкету-заяву №б/н про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку», на підставі якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
В матеріалах справи міститься копія анкети-заяви про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку», яка містить анкетні дані ОСОБА_1 та підписана ним (а.с. 15).
Відповідач в анкеті-заяві підтвердив свою згоду на те, що дана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Пам'яткою клієнта» і «Тарифами Банку», які викладені на офіційному сайті банку www.privatbank.ua? складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. Ствердив, що ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згідний з його умовами. Також підтвердив, що ознайомлений та згідний з «Умовами та правилами надання банківських послуг», за змінами у яких зобов'язався регулярно самостійно ознайомлюватися на сайті банку.
На виконання умов договору банк видав відповідачу наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 від 05.03.2015 року з терміном дії до 06/18, № НОМЕР_2 від 13.03.2015 року з терміном дії до 03/19, № НОМЕР_3 від 27.02.2019 з терміном дії до 02/23, № НОМЕР_4 від 21.08.2019 року з терміном дії до 07/23 та № НОМЕР_5 від 29.08.2019 року з терміном дії до 08/23.
Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 за договором № б/н підтверджується, що 05 березня 2015 року відповідачу встановлено кредитний ліміт в розмірі 500 грн., який 03 липня 2015 року зменшено до 0 грн., 25 квітня 2017 року збільшено кредитний ліміт до 5000 грн., 19 вересня 2017 року кредитний ліміт збільшено до 10000 грн., 13 жовтня 2017 року збільшено кредитний ліміт до 21000 грн., 06 січня 2018 року кредитний ліміт збільшено до 25000 грн., 18 квітня 2018 року кредитний ліміт збільшено до 27000 грн., 12 березня 2019 року кредитний ліміт збільшено до 30000 грн., 22 квітня 2019 року кредитний ліміт збільшено до 38000 грн., 16 вересня 2019 року кредитний ліміт збільшено до 40000 грн., 25 липня 2020 року кредитний ліміт збільшено до 45000 грн., 23 лютого 2021 року кредитний ліміт зменшено до 44809.83 грн., 10 березня 2021 року кредитний ліміт зменшено до 44809.83 грн., 23 березня 2021 року кредитний ліміт зменшено до 44272.97 грн., 06 квітня 2021 року кредитний ліміт зменшено до 44272.97 грн., 20 квітня 2021 року кредитний ліміт зменшено до 44272.97 грн., 06 травня 2021 року кредитний ліміт зменшено до 0.00 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що 05 березня 2015 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Випискою по рахунку підтверджується, що ОСОБА_1 отримав та використовував кредитні кошти, розраховувався кредитними карточками при здійсненні покупок, знімав готівку в банкоматах, а також погашав заборгованість за кредитним договором, що свідчить про дії, спрямовані на виконання умов кредитного договору (а.с. 69-86).
З долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № б/н від 05 березня 2015 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 станом на 10.11.2021 року вбачається, що така становить 47723.33 грн., що складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 42555.83 грн. та заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 5167.50 грн. (а.с. 10-12).
Разом з тим вищезазначеним розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за договором № б/н від 05 березня 2015 року, який надано позивачем, підтверджується, що відповідачем також і сплачувалися кошти на погашення заборгованості за договором № б/н від 05 березня 2015 року, зокрема, сплачено 126035.51 грн. на погашення заборгованості за тілом кредиту, 3650.66 грн. - на погашення заборгованості за простроченим тілом кредиту, 382.79 грн. - на погашення заборгованості за нарахованими відсотками, 8191.72 грн. - на погашення заборгованості за простроченими відсотками.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості за нарахованими простроченими відсотками за користування кредитним коштами, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором № б/н від 05 березня 2015 року, посилався на витяг з «Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку» та витяг з «Тарифів Банку» як невід'ємні частини кредитного договору.
У витягу з «Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витягу з «Умов та правил надання банківських послуг в «ПриватБанку», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, базова процентна ставка в місяць, яка нараховується на залишок заборгованості, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань і порядок нарахування її нарахування.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим витягом з «Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку» та витягом з «Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» відповідач ознайомилася та погодилася з ними, а також те, що вказані документи станом на 05 березня 2015 року містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, зазначені в цих документах, що додані банком до позовної заяви.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, висловила правову позицію про те, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу «Умови та правила банківських послуг», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з «Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку» та витяг з «Тарифів Банку» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
З врахуванням вищенаведеного, колегія приходить до висновку про те, що умовами кредитного договору № б/н від 05 березня 2015 року не передбачено порядок нарахування відсотків за користування кредитними коштами, сторонами не погоджено розмір процентної ставки, відтак позовні вимоги банку щодо стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом у розмірі 5167.50 грн. не підлягають до задоволення.
Випискою по договору №б/н за період 05.03.2015 - 15.11.2021 станом на 15.11.2021 року ОСОБА_1 , наданого АТ КБ «ПриватБанк», підтверджується внесення коштів на погашення заборгованості за кредитним договором №б/н від 05 березня 2015 року.
Аналізуючи зазначену вище виписку, слід зазначити, що частина коштів, внесених погашення кредиту, використовувалася на списання відсотків за використання кредитного ліміту за ставкою 3.5%, незважаючи на те, що кредитним договором не передбачено сплату відсотків за користування кредитними коштами, сторонами кредитного договору не погоджено сплату відсотків за користування кредитними коштами, не визначено їх розмір чи процентну ставку для їх нарахування.
А відтак кошти, які були списані на погашення відсотків за використання кредитного ліміту, підлягали зарахуванню на погашення тіла кредиту.
Таким чином, кошти, які вносилися позичальником на погашення заборгованості за тілом кредиту, неправомірно зараховувалися банком як погашення заборгованості за відсотками, а відтак наданий банком розрахунок заборгованості ОСОБА_1 не є беззаперечним доказом наявності у нього заборгованості по тілу кредиту в розмірі 42555.83 грн., оскільки заборгованість по тілу кредиту розрахована банком без врахування внесених на погашення кредиту коштів, які були списані банком, як відсотки за користування кредитним лімітом.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, то з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 3405 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16 червня 2022 року - скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 3405 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 05.09.2022 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк