Справа № 161/11583/22
Провадження № 1-кс/161/4807/22
про відмову в арешті майна
м. Луцьк 05 вересня 2022 року
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 , слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 , власника майна - ОСОБА_5 , представника власника - ОСОБА_6 , розглянувши клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 про арешт майна, вилученого в ході огляду місця події 22.08.2022,
Слідчий СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, вилученого 22.08.2022 на ґрунтовій дорозі із села Клепачів до села Озерце в лісовому насаджені Ківерцівського Національного парку «Цуманська Пуща», а саме: автомобіля марки «Урал» д.н.з. « НОМЕР_1 » з кабіною зеленого кольору, обладнаного кузовним пристосуванням для перевезення деревини та маніпулятором марки «HIRB» чорного кольору; вантажного транспортного засобу марки «DAF» з кабіною білого кольору д.н.з. НОМЕР_2 , ключі від нього та свідоцтво про його реєстрацію на ім'я ОСОБА_8 серії НОМЕР_3 ; напівпричіпа марки «KRONE» білого кольору з каркасним корпусом д.н.з. НОМЕР_4 та свідоцтва про його реєстрацію на ім'я ОСОБА_5 серії НОМЕР_5 , з забороною відчуження, розпорядження та користування.
Клопотання мотивує тим, що СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12022030580001423 від 20.08.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
Під час проведення огляду місця події 22.08.2022 було вилучено майно, перелік якого вказаний в клопотанні, яке постановою слідчого від 23.08.2022 визнано речовими доказами, оскільки воно є засобом та предметом вчинення злочину і зберігає на собі його сліди.
Оскільки вищевказане майно, на думку слідчого та прокурора, має важливе значення у кримінальному провадженні, з метою його дослідження органом досудового розслідування та в зв'язку з тим, що воно відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України, тому звернулися з даним клопотанням до суду.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши додані докази, заслухавши думку прокурора та слідчого, які, кожен зокрема, підтримали подане клопотання, думку власника майна та його представника, які, кожен зокрема, заперечували щодо накладення арешту на тимчасово вилучене майно, оскільки це призведе до зупинення господарської діяльності через неможливість виконання укладених договорів з іншими суб'єктами господарювання, приходжу до висновку, що клопотання про арешт майна до задоволення не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч.2 цієї ж статті арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами, згідно з ст.98 КПК України, є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Постановою слідчого від 23.08.2022 вказані в клопотанні транспортні засоби визнано речовими доказами,однак вказана постанова є формальною, не містить чітких посилань та критеріїв, визначених ст.98 КПК України. У постанові не вказано, що дані транспортні засоби є предметами або ж знаряддями вчинення кримінального правопорушення.
Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений своєї власності.
Відповідно до ст.2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Встановлено, що ні ОСОБА_5 , який здійснює підприємницьку діяльність на підставі відповідних документів (доданих до матеріалів клопотання), ні посадовим особам СГП ТзОВ «Деметра» як на момент проведення огляду, так і на момент подання клопотання та його розгляду не набули статусу підозрюваного у межах даного провадження. Матеріалами клопотання не наведено достатніх підстав вважати, що транспортні засоби, ключі до них, свідоцтва про їх реєстрацію є предметами або ж засобами вчинення кримінального правопорушення та мають значення речового доказу у даному провадженні.
Ст.171 КПК України передбачено, що до клопотання мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання, зокрема і документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати.
На виконання вказаної вимоги закону до клопотання не додано жодного документу, який би підтверджував право власності, зокрема на автомобілі, які пропонується арештувати.
Як вбачається з пояснень ОСОБА_5 автомобілі, на які пропонується накласти арешт,належать йому та використовуються для здійснення підприємницької діяльності по наданню транспортних послуг, лісосічних робіт та трелювання лісу на підставі відповідних дозволів та укладених договорів з іншими суб'єктами господарювання. Окрім договору з СГП ТзОВ «Дементра», яке виконувало на момент вилучення вказаних засобів, роботи по відновленню с/г угідь на земельній ділянці, що є у їх постійному користуванні, ним укладено і інші договори, він має кілька найманих робітників (які виконують роботу та отримують заробітну плату), а тому накладення на них арешту призведе до порушення, а згодом і взагалі - зупинення господарської діяльності, невиконання укладених договорів та ін. негативні наслідки.
Таким чином, на думку суду, накладення арешту на вказані у клопотанні речі буде порушувати права власника на мирне володіння майном, законність походження якого та, невідповідність вилученого майна вимогам ст.98 КПК України, доведена в ході судового розгляду.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited проти України», будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
В зв'язку з наведеним, суд не вбачає правових підстав для накладення арешту на дане майно, в зв'язку з чим у клопотанні слідчого слід відмовити.
Відмова у задоволенні клопотання про арешт майна, згідно ч.3 ст.173 КПК України, тягне за собою негайне повернення особі вилученого майна.
На підставі викладеного, керуючись ст.170-173 КПК України, суд,
У клопотанні слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 про арешт майна, вилученого 22.08.2022 в лісовому насаджені Ківерцівського Національного парку «Цуманська Пуща» - відмовити.
Відмова у задоволенні клопотання про арешт майна, згідно ч.3 ст.173 КПК України, тягне за собою негайне повернення особі вилученого майна.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1