05.09.22
22-ц/812/708/22
Єдиний унікальний номер судової справи: 484/4807/21
Провадження №22-ц/812/708/22
Постанова
Іменем України
05 вересня 2022 року м. Миколаїв Справа №484/4807/21
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Самчишиної Н.В.,
суддів: Локтіонової О.В., Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання - Ковальським Є.В.,
без участі учасників справи, належним чином повідомлених про день, час і місце судового засідання
переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» про розірвання договору оренди земельної частки (паю) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 травня 2022 року, ухвалене у складі головуючого судді Мельничука О.В., в приміщенні цього ж суду, повний текст рішення складено того ж дня,
установив:
У грудні 2022 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Сотську С.О., звернувся з позовом до ТОВ «Агрофірма Корнацьких» про розірвання договору оренди земельної частки (паю).
Позов мотивований тим, що позивач ОСОБА_1 має право на земельну частку (пай) площею 4,78 умовних кадастрових га на підставі розпорядження Первомайської райдержадміністрації від 27 червня1996 року № 170 згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії МК №0035330, виданого 10 червня 1996 року, номер реєстрації 1258.
Земельна частка (пай) перебуває у користуванні відповідача на підставі договору оренди земельної частки (паю), що укладений між сторонами 28 грудня 2009 року строком на 50 років.
За умовами договору орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі в розмірі 3% від грошової оцінки земельної частки (паю), що в грошовому еквіваленті на день укладення договору складає 1 211 грн. 77 коп. в строк до 26 грудня року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі. Натомість в порушення умов Договору відповідач виплачує орендну плату сільськогосподарською продукцією в натуральній формі, без її погодження в кількісному вигляді з орендодавцем як передбачено договором.
Посилаючись на систематичну несплату орендної плати відповідачем, позивач просив достроково розірвати договір оренди земельної частки (паю) та стягнути судовий збір.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 травня 2022 року позов задоволено.
Розірвано договір оренди земельної частки (паю), укладений 26 грудня 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» та зареєстрований 02 березня 2010 року у Книзі реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) по Кам'янобалківській сільській раді за № 90.
Стягнуто з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на користь ОСОБА_1 суму понесених судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 908 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з досліджених судом доказів вбачається, що між сторонами укладено договір оренди земельної частки (паю), умови якого щодо виплати орендної плати у період з 2017 року по 2021 рік відповідачем належним чином не виконувались, що свідчить про систематичність. Розрахунок по орендній платі у грошовій формі проводився з позивачем не в повному розмірі. Доказів щодо узгодження з орендодавцем інших розмірів розрахунку по орендній платі відповідачем не надано.
В апеляційній скарзі ТОВ «Агрофірма Корнацьких», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції безпідставно не враховано розрахунків з ОСОБА_1 , що свідчить про належне виконання відповідачем ТОВ «Агрофірма Корнацьких» свого обов'язку щодо сплати орендної плати. Крім того, відповідач просив витребувати у позивача довідку про нарахування та отримання ним доходів за 2017-2021 роки, яка видається Первомайською ДПІ Южноукраїнського управління ГУ ДФС у Миколаївській області.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Сотська С.О., посилаючись на безпідставність її доводів, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Клопотання відповідача про витребування у позивача вищезазначеної довідки, представник вважав таким, що воно не заслуговує на увагу, оскільки такі дані є у відповідача та він надав суду довідку про виплату орендної плати та відповідні відомості на отримання орендної плати у 2017-2021 роках.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Сотська С.О. та у заяві представник відповідача - адвоката Іванченка О.О. просили розглядати справу без участі позивача і його представника та представника відповідача відповідно.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що 28 грудня 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» укладений Договір оренди земельної частки (паю) строком на 50 років з 01 січня 2010 року до 31 грудня 2059 року, який зареєстрований 02 березня 2010 року у Книзі реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) по Кам'янобалківській сільській раді за № 90 (а.с. 6).
На виконання умов вказаного Договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду земельну частку (пай) розміром 4,78 умовних кадастрових га, вартістю 40392 грн. 33 коп., яка розміщена в межах земельної ділянки, закріпленої кадастровим планом земельних часток (паїв).
Обґрунтовуючи підставність позову позивач посилався на те, що відповідачем неналежно виконувалися умови договору оренди земельної частки (паю), а саме сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором.
Відповідно до п.2.2 Договору за користування вказаною в Договорі земельною часткою орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі (в розрахунку на одну земельну частку) у розмірі 3 (три) відсотки від грошової оцінки земельної частки (паю), яка передається орендодавцем в користування орендарю, що в грошовому вигляді складає 1211 грн. 77 коп. Орендна плата має сплачуватись протягом дії Договору, але не пізніш як до 26 грудня року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі. Форма оплати і розмір платежів можуть щороку погоджуватись між сторонами шляхом внесення змін або доповнень до цього Договору.
Розділом 3 цього ж договору передбачено, що сторони мають право вносити зміни та доповнення у договір за згодою обох сторін у письмовій формі.
Так, згідно наданої відповідачем довідки (а.с.34-35) щодо нарахування та виплату орендної плати ОСОБА_1 було нараховано таку орендну плату з урахуванням утриманих податків:
у 2017 році - 5837,99 грн.; отримано - 400 кг пшениці на суму 1125,35 грн., 400 кг ячменю на суму 1719,98 грн., 200 кг кукурудзи на суму 808,01 грн., 100 кг соняшника на суму 1046,24 грн;
у 2018 році - 7914,65 грн.; отримано 332 грн., 400 кг пшениці на суму 2232 грн., 400 кг ячменю на суму 2299,97 грн., 200 кг кукурудзи на суму 880,01 грн., 60 кг соняшника на суму 627,30 грн.;
у 2019 році - 6685,74 грн; отримано 830 грн., 400 кг пшениці на суму 1884 грн., 400 кг ячменю на суму 1868,02 грн., 200 кг кукурудзи на суму 799,99 грн.;
у 2020 році - 6285,71 грн.; отримано 400 кг пшениці на суму 2720 грн., 400 кг ячменю на суму 2340 грн.
Вказане також підтверджується відомостями на виплату готівки та відомостями на видачу сільськогосподарської продукції (а.с.36-65).
За 2021 рік нараховано орендну плату в розмірі 10 223,60 грн., проте на час розгляду справи позивачу її не сплачено.
Між тим, як встановлено судом та не заперечувалася сторонами, ніяких змін або доповнень до Договору у письмовій формі стосовно розміру платежів та форм оплати, внесено або укладено не було.
Зазначене свідчить про те, що Орендар всупереч умовам Договору в односторонньому порядку без погодження Орендодавця змінив спосіб та форму орендної плати.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (пункт 1 частини першої статті 611 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі: є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Частинами першою-третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
У пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду зробила правовий висновок щодо поняття систематичності несплати орендної плати, що є підставою для розірвання договору. Так, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).
При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 є правильним, оскільки дослідженими доказами доведено факт систематичного неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо сплати орендної плати.
Доводи відповідача стосовно того, що ним належним чином були виконані умови договору оренди земельної ділянки колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази виконання умов договору щодо виплати орендної плати в грошовій формі або в натуральній формі з дотриманням умов цього договору. Навпаки, матеріали справи свідчать про систематичне недоотримання позивачем орендної плати.
Судом першої інстанції правильно зазначено, що у пункті п.2.2 спірного договору сторони погодили щороку орендну плату у грошовій формі (в розрахунку на одну земельну частку) у розмірі 3 (три) відсотки від грошової оцінки земельної частки (паю), яка передається орендодавцем в користування орендарю, що в грошовому вигляді складає 1211 грн. 77 коп.
При цьому сторони передбачили, що форма оплати і розмір платежів можуть щороку погоджуватись між сторонами шляхом внесення змін або доповнень до цього Договору.
Як встановлено з матеріалів справи позивач щорічних заяв на отримання орендної плати в натуральній формі орендарю не подавав, та не узгоджував, проте не заперечував отримання орендної плати сільськогосподарською продукцією без її погодження в кількісному вигляді.
За такого колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що сплата орендної плати шляхом видачі сільськогосподарської продукції не свідчить про належне виконання умов Договору щодо сплати орендної плати в повному обсязі у грошовому вигляді, оскільки за 2017 рік несплата грошима становить - 5837,99 грн.; за 2018 рік - 7 582,65 грн.; за 2019 рік - 5 855,74 грн.; за 2020 рік - 6285,71 грн, за 2021 рік - 10223,60 грн без утримання податків.
Виплачуючи орендну плату у натуральній формі, що може бути складовими орендної плати, ТОВ «Агрофірма Корнацьких» не надало відповідних письмових доказів, що такі умови були погоджені сторонами шляхом укладення відповідних змін або доповнень до укладеного сторонами Договору оренди земльної частки (паю) від 28 грудня 2009 року.
Між тим, за обставинами справи позивач заперечував такі обставини, стверджуючи, що орендна плата виплачувалася йому в натуральній формі без його узгодження та не в повному обсязі.
Доводи ТОВ «Агрофірма Корнацьких» про те, що орендна плата виплачувалася позивачу у більшому розмірі ніж це передбачено умовами договору, не заслуговують на увагу, оскільки виплата орендної плати в натуральній формі не відповідає визначеному договором оренди розміру грошової форми орендної плати.
Також відповідачем не надано доказів узгодження між сторонами вартості сільськогосподарської продукції, яка застосовувалася відповідачем при розрахунках з орендодавцем, а тому такі аргументи апеляційної скарги є неприйнятними.
Крім того, не погоджується колегія суддів апеляційного суду з доводами представника відповідача, що позивач купував у відповідача сільськогосподарську продукцію за кошти, які йому нараховувалися як орендна плата, але не виплачувалися, а видавалася сільськогосподарська продукція з огляду на таке.
По-перше, відповідач не надав до суду доказів про існування такої домовленості між сторонами договору. По- друге, в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про бажання позивача саме купувати у відповідача сільськогосподарську продукцію, з визначеною кількістю та відповідною ціною. По - третє, зміст відомостей на видачу певних зернових культур свідчить про те, що ця продукція є натуральною формою виплати орендної плати.
Отже, з огляду на зазначене, факт невиплати орендної плати в грошовій формі, а тільки її нарахування у грошовій формі, та видача на цю суму сільськогосподарської продукції свідчить про виплату орендної плати в натуральній формі, проте без дотримання порядку виплати у натуральній формі, визначеної умовами договору оренди землі від 28 грудня 2009 року. З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду вважає правильним висновок суду, що у порушення умов вказаного договору, орендарем протягом 2017-2020 років здійснювалася орендна плата в натуральній формі без дотримання визначеної укладеним Договором оренди земельної частки (паю) від 28 грудня 2009 року порядку її узгодження, що свідчить про систематичну несплату у цій частині орендної плати, визначеної договором.
Твердження в апеляційній скарзі на те, що у момент реалізації сільськогосподарської продукції позивачу щоразу робилась усна заява про зарахування його обов'язку зі сплати вартості придбаної ним сільськогосподарської продукції в рахунок орендної плати за Договором, що також підтверджується підписом позивача у відомості з отримання цієї продукції, з посиланням на договір оренди є безпідставними, оскільки будь-які зміни чи доповнення до укладеного сторонами договору від 28 грудня 2009 року відповідно до статті 654 ЦК України та умовам укладеного договору вимагають дотримання письмової форми.
Не є слушними посилання в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції висновків зазначених в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 серпня 2019 року по справі № 910/21683/17, оскільки в цій постанові зроблено правові висновки щодо інших правових ситуацій.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи аналогічні доводам відзиву на позов були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який з дотриманням вимог цивільно-процесуального закону перевірив їх та спростував відповідними висновками. При цьому клопотання відповідача про витребування у позивача довідки про нарахування та отримання ним доходів за 2017-2021 роки, яка видається Первомайською ДПІ Южноукраїнського управління ГУ ДФС у Миколаївській області, не підлягає задоволенню, оскільки згідно приписів частини першої статті 84 ЦПК України, відповідачем необґрунтована неможливість самостійно надати таку довідку. Більш того, відповідачем були надані наявні у нього докази щодо орендної плати, яким судом надана належна оцінка.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки воно є законним та обґрунтованим.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга по суті спору залишена без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374,375,382 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 травня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Н.В. Самчишина
Судді: О.В. Локтіонова
Т.В. Серебрякова
Повний текст постанови складено 05 вересня 2022 року.