Справа № 438/1539/19 Головуючий у 1 інстанції: Слиш А.Т.
Провадження № 22-ц/811/1327/22 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
Категорія: 70
05 вересня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Колич Х.Б.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 19 травня 2022 року, -
у грудні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 , про стягнення аліментів.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що між нею та відповідачем укладено шлюб, який розірвано рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 12 листопада 2019 року. У шлюбі у них народився син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стверджує, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, однак дитина перебуває на повному її утриманні, а відповідач ухиляється від своїх прямих обов'язків, належним чином не допомагає у вихованні та забезпеченні дитини. Зазначає, що дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, який в будь-якому випадку не повинен бути менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вважає, що відповідач є здоровим та працездатним, має нерухоме майно, а стан його здоров'я дозволяє працювати, тому, на її думку, він зможе сплачувати аліменти в розмірі 3000 грн. З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 3000 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20 грудня 2019 року і до повноліття дитини.
Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 19 травня 2022 рокупозов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн., починаючи з 02 червня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць піддано негайному виконанню.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 992.40 грн. до спеціального фонду державного бюджету України.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що на спростування позовних вимог ним надано достатньо доказів, які підтверджують, що після розірвання шлюбу місце проживання дитини було визначено як з батьком, так і з матір'ю. Зазначає, що оскільки місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , носить спірний характер, фактично дитина після закінчення строку дії рішення органу опіки та піклування про тимчасове визначення її місця проживання по черзі проживає з обома батьками, у позивача не виникало право на стягнення аліментів. Вказує, що він є платником аліментів на іншу дитину в розмірі 1/3 частини від його заробітку (доходу), відтак стягнення ще 2000 грн. щомісячно на утримання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призведе до стягнення з нього понад половину його заробітку, сума якого після відрахувань буде меншою за прожитковий мінімум на працездатну особу. Вважає, що судом не взято до уваги його доходи, зазнасені у відзиві на позовну заяву, в тому числі і щодо обмеження розміру можливих відрахувань. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 21 червня 2022 року про відкриття апеляційного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 19 травня 2022 року вирішено розглядати без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 19 травня 2022 року призначено на 17 год. 00 хв. 29 серпня 2022 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки текст постанови складено 05 вересня 2022 року, то незважаючи на те, що розгляд справи призначено на 29 серпня 2022 року, датою ухвалення постанови є саме 05 вересня 2022 року.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходивз того, що неповнолітній син сторін, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за місцем реєстрації позивачки та фактично проживає разом з нею, відтак з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 2000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 червня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття, зважаючи на те, що з 10 лютого 2020 року і до 01 червня 2020 року дитина проживала почергово з позивачем та відповідачем.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789Х11 від 27.02.1991 р. та набула чинності для України 27.09.1991 р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За приписами зазначених правових норм на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.
За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які платник аліментів зобов'язаний сплачувати щомісячно, з метою матеріального утримання дитини.
Стаття 184 СК України передбачає, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності володіння та /або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у том числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платник аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частиною 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 12 листопада 2019 року.
Випискою зі свідоцтва про народження, виданого управлінням соціального стану в м. Перемишль, Підкарпатське воєводство, Республіка Польща, підтверджується, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а.с. 7,8).
Довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 21 січня 2020 року № 164, виданою Відділом реєстрації Бориславської міської ради Львівської області, підтверджується, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 09 жовтня 2019 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 23 вересня 2020 року № 2277, виданою Відділом реєстрації Бориславської міської ради Львівської області (т. 1, а.с.81).
Актом фактичного проживання №1 від 13 січня 2020 року, складеним комісією у складі: голови ОСББ «Європейський квартал» Чередніченко О.Л., члена правління ОСББ «Європейський квартал» Журавель Н.С. та мешканця ОСББ «Європейський квартал» ОСОБА_7 , підтверджується, що з ОСОБА_1 періодично проживає його малолітній син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а.с. 44).
Рішенням комісії з питань захисту прав дитини Пустомитівської районної державної адміністрації № 29 від 05 лютого 2020 року «Про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » визначено тимчасово місце проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: тиждень (з понеділка по неділю) разом з батьком, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , тиждень (з понеділка по неділю) разом з матір'ю, ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_3 , і так почергово, починаючи з 10 лютого 2020 року до 01 червня 2020 року.
Розпорядженням Пустомитівської районної державної адміністрації № 82 від 19 лютого 2020 року «Про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » визначено тимчасово місце проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: тиждень (з понеділка по неділю) разом з батьком, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , тиждень (з понеділка по неділю) разом з матір'ю, ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_3 , і так почергово, починаючи з 10 лютого 2020 року до 01 червня 2020 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 182 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Таким чином, право на стягнення аліментів на утримання дитини виникає у того з батьків, з ким проживає дитина.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 покликається на те, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з нею і вона несе витрати на утримання дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З клопотання ОСОБА_2 про об'єднання справ в одне провадження (т.1 а.с.57-58) вбачається, що сама позивач зазначає про те, що між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди щодо місця проживання їх спільної дитини, дитина однакову кількість часу проживає з матір'ю та батьком.
Як вбачається з матеріалів справи і ОСОБА_2 , і ОСОБА_1 несуть витрати на утримання дитини, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями та платіжними дорученнями (т. 1, а.с. 82-91, 108-127 158-160).
На підставі розпорядження Пустомитівської районної державної адміністрації № 82 від 19 лютого 2020 року «Про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », починаючи з 10 лютого 2020 року до 01 червня 2020 року малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , почергово проживав тиждень разом з батьком, тиждень разом з матір'ю.
Однак, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що після 01 червня 2020 року малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав виключно з нею.
Разом з тим, актами фактичного проживання від 25 травня 2021 року та від 21 жовтня 2021 року, складеними комісією у складі: голови ОСББ «Європейський квартал» Чередніченко О.Л., члена правління ОСББ «Європейський квартал» Журавель Н.С. та мешканки ОСББ «Європейський квартал» ОСОБА_9 , підтверджується, що періодично малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з батьком, ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 27-28).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем існує спір щодо визначення місця проживання дитини, оскільки в провадженні Бориславського міського суду Львівської області перебуває цивільна справа № 438/433/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Пустомитівської районної державної адміністрації, Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Львівської районної державної адміністрації Львівської області, про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_10 , треті особи: Служба у справах дітей Пустомитівської районної державної адміністрації, Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області про встановлення місця проживання дитини.
На думку колегії суддів, звернення ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини свідчить про те, що між батьками існує спір щодо місця проживання дитини, який судом не вирішено, та спростовує твердження позивачки, що син сторін, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживає разом з матір'ю.
Матеріалами справи підтверджується, що дитини сторін поживає, як з матір'ю, так і з батьком, і що батько дитини не ухиляється від її матеріального утримання.
Позивач, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, на надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження проживання дитини лише з нею, а також її тверджень про те, що лише вона утримує дитину матеріально, а відповідач, як батько дитини, матеріального утримання для дитини не надає.
Враховуючи те, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періодично проживає як з позивачем, так і з відповідачем, і батько, і мати дитини несуть витрати на її утримання, в залежності від того, з ким проживає дитина, а позивачем не надано беззаперечних належних та допустимих доказів на підтвердження факту постійного проживання дитини виключно лише з нею, крім цього судом вирішується спір щодо визначення місця проживання дитини, відтак, колегія суддів приходить до висновку про те, що у ОСОБА_2 на час звернення до суду з позовом відсутні підстави для стягнення аліментів на утримання дитини, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 19 травня 2022 року- скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 05.09.2022 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк