Справа № 462/3411/20 Головуючий у 1 інстанції: Колодяжний С.Ю.
Провадження № 22-ц/811/940/22 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.
25 серпня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мельничук О.Я.,
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.,
при секретарі Назар Х.Б.
з участю державного виконавця Марщівської І.П., представника боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , представника ОСОБА_4 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 24 березня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_4 на дії та бездіяльність старшого державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Марщівської Ірини Петрівни під час виконання судового рішення,-
09 грудня 2021 року ОСОБА_4 через свого представника звернулася до суду зі скаргою в порядку ст.447 ЦПК України, в якій, уточнивши 15.02.2022 року вимоги, просила визнати дії та бездіяльність старшого державного виконавця Залізничного ВДВС у місті Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) Марщівської І.П. щодо самовільної зміни способу та порядку виконання судового наказу №462/3411/20 від 15.07.2020 року, виданого Залізничним районним судом м. Львова, неправомірними та зобов'язати цього державного виконавця усунути порушення, допущені в процесі виконання судового наказу №462/3411/20 шляхом стягнення з ОСОБА_1 суми аліментів, які недотримано скаржником за період з червня 2020 року по лютий 2022 року в розмірі 428349 грн.
В обґрунтування заяви посилається на те, що 15.07.2020 року Залізничним районним судом м. Львова видано судовий наказ № 462/3411/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку боржника, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно до повноліття дитини, починаючи з 15.06.2020 року. 10.09.2020 року старшим державним виконавцем Залізничного ВДВС у місті Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) Марщівською І.П. відкрито виконавче провадження №62986513 з примусового виконання вказаного судового наказу. Оскільки боржник є фізичною особою-підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування, то державний виконавець, посилаючись на ч.2 ст.195 СК України, проводить стягнення аліментів в розмірі 25% від середньої заробітної плати працівника відповідної місцевості, що відображено у складених нею розрахунках заборгованості. Вважає такі дії державного виконавця неправомірними, що свідчать про самовільну зміну нею способу та порядку виконання судового наказу, оскільки боржник отримує дохід як підприємець, відповідно розмір аліментів, який підлягає стягненню, має визначатися, як встановлено в судовому наказі, щомісячно з фактичного заробітку (доходу) боржника як підприємця. Крім цього, державний виконавець визначала та продовжує визначати не розмір аліментів, що підлягає стягненню щомісячно з оформленням відповідних розрахунків, а заборгованість за аліментами, виходячи із середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості, безпідставно ототожнюючи ці поняття. Також стягувач вказує на непроведення державним виконавцем жодних дій для встановлення усіх видів заробітку боржника, необхідних для належного розрахунку розміру аліментів відповідно до вимог виконавчого документа, а також на ненаправлення їй документів у виконавчому провадженні та ігнорування її звернень, що свідчить про бездіяльність державного виконавця щодо виконання судового наказу. За наведених обставин, посилаючись на невідповідність порядку розрахунку вимогам закону, просить зобов'язати старшого державного виконавця Залізничного ВДВС у місті Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) Марщівську І.П. усунути вказані порушення шляхом стягнення з ОСОБА_1 суми аліментів, які недотримано стягувачем за період з червня 2020 року по лютий 2022 року в розмірі 428349 грн.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 24 березня 2022 року в задоволенні скарги стягувача ОСОБА_4 на дії та бездіяльність старшого державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Марщівської Ірини Петрівни щодо самовільної зміни способу та порядку виконання судового наказу № 462/4311/20 від 15.07.2020 року, виданого Залізничним районним судом м.Львова, та невчинення дій, передбачених чинним законодавством України, на належне виконання такого судового наказу - відмовлено.
Ухвалу суду в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_3 представник ОСОБА_4 .
Вважає ухвалу суду незаконною і необгрунтованою. Вважає дії державного виконавця неправомірними з огляду на те, що державний виконавець зменшила розмір аліментів, що підлягають стягненню з боржника, неправильно застосувала норми ч. 2 ст. 195 СК України, проводила стягнення аліментів в розмірі 25 % від середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості, у зв'язку з чим сума нарахованих аліментів становила від 1 278,87 грн. до 3 231,50 грн. в місяць. Однак вважає, що державний виконавець не врахувала, що дохід боржника у 2020 році складав 120 308,23 грн. на місяць, а у 2021 році дохід складав 129 059, 29 грн. на місяць, у зв'язку з чим скаржник за період з червня 2020 року по лютий 2022 року недоотримала аліменти на суму 428 349 грн.
Просить ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 24 березня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити вимоги скаржника.
27 травня 2022 року від представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , представника ОСОБА_4 , просить залишити її без задоволення, а ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 24 березня 2022 року залишити без змін. Вважає доводи скаржника необгрунтованими, безпідставними, а державний виконавець здійснює обчислення та стягнення аліментів у відповідності до норм чинного законодавства.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення державного виконавця Марщівської І.П., представника боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 , представника ОСОБА_4 не підлягає до задоволенню із наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції таким вимогам відповідає.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд виходив з тих підстав, що дії старшого державного виконавця Залізничного ВДВС у місті Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) Марщівської І.П. щодо здійснення розрахунку заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів за період з червня 2020 року по лютий 2022 року на підставі ч.2 ст.195 СК України є законними, оскільки боржник є фізичною особою-підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування, стягнення аліментів здійснюється належно відповідно до судового наказу №462/3411/20 від 15.07.2020 року, виданого Залізничним районним судом м. Львова.
З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.
Судом встановлено, що у провадженні Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебуває виконавче провадження № 562986513 з примусового виконання судового наказу № 462/3411/20 від 15.07.2020 року, виданого Залізничним районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку боржника, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно до повноліття дитини, починаючи з 15.06.2020 року.
Старшим державним виконавцем Залізничного ВДВС у місті Львові ЗМУ МЮ (м.Львів) Марщівською І.П. в межах виконавчого провадження № 562986513 встановлено, що боржник ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування 3 групи платника зі ставкою 5 %.
Держаним виконавцем здійснено розрахунки заборгованості зі сплати аліментів, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Станом на 12.01.2022 року заборгованість у боржника ОСОБА_1 по сплаті аліментів відсутня.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання.
Примусове виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів законом покладено на державну виконавчу службу. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) закріплені у Законі України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Статтею 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частиною першою та третьою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.
Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у Постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 521/260/20, системний аналіз ст. 195 СК України дозволяє дійти висновку, що розмір заборгованості зі сплати аліментів обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Здійснення розрахунку заборгованості за аліментами платника аліментів, який є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, державний виконавець має проводити відповідно до вимог частини другої статті 195 СК України, тобто виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а не виходячи з повного доходу боржника як фізичної особи - підприємця.
Аналогічний правовий висновок викладений в Постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 464/6206/18 (провадження № 61-18142св19), від 05 серпня 2021 року у справі № 757/35562/18-ц (провадження № 61-19631св20).
У Постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 464/6206/18 (провадження № 61-18142св19) зазначено, що розмір заборгованості зі сплати аліментів обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Державний виконавець не взяв до уваги те, що розрахунок заборгованості за аліментами платника аліментів, який є ФОП і перебуває на спрощеній системі оподаткування, необхідно проводити відповідно до вимог частини другої статті 195 СК України, тобто виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. За таких обставин суди дійшли правильного висновку про те, що визначена державним виконавцем заборгованість зі сплати аліментів, виходячи з повного доходу боржника як ФОП, здійснена з порушенням вимог законодавства (частини другої статті 195 СК України).
Встановлено, що ОСОБА_4 є фізичною особою - підприємцем та перебуває на перебуває на спрощеній системі оподаткування.
З огляду на викладене, оскільки боржник є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, державний виконавець правомірно розрахував заборгованість за аліментами відповідно до вимог ч.2 статті 195 СК України, тобто виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а не виходячи з повного доходу боржника як фізичної особи - підприємця, а тому висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги на рішення державного виконавця є обґрунтованим.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В той же час, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 , представника ОСОБА_4 фактично дублюють доводи і твердження, які містяться у поданій ним скарзі на дії державного виконавця, та не містять доводів стосовно того, в чому саме полягає незаконність і (або) необґрунтованість ухвали; які обставини та (чи) докази судом встановлені, досліджені чи оцінені неправильно; які нові обставини та (чи) докази необхідно дослідити в ході апеляційного розгляду справи, тощо.
Повторне викладення скаржником в апеляційній скарзі обставин, норм матеріального права, на які він посилався в скарзі на дії державного виконавця, не становить підставу для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції заявник не був позбавлений можливості доводити перед судом переконливість своїх доводів, надавши до скарги відповідні докази, однак зазначеною процесуальною можливістю не скористався.
Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що оскаржувана ухвала постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права, в зв"язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 представника ОСОБА_4 слід залишити без задоволення, а ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 24 березня 2022 року - слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 представника ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 24 березня 2022 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 05 вересня 2022 року.
Головуючий: О.Я. Мельничук
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк