Справа № 466/8456/21 Головуючий у 1 інстанції: Баєва О.І.
Провадження № 22-ц/811/881/22 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.
05 вересня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мельничук О.Я.,
суддів: Крайник Н.П., Ванівського О.М.,
без участі сторін,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 на Шевченківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів,-
В вересні 2021 року позивачка звернулася до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь пеню за несвоєчасну сплату аліментів відповідно до виконавчого листа №466/2759/16-ц від 17.05.2021 року в сумі 43931,01 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 15.04.2016 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу) відповідача щомісячно до досягнення старшою дитиною повноліття, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку. 23.05.2016 року Шевченківським відділом державної виконавчої служби м.Львова ГТУЮ у Львівській області відкрито виконавче провадження №51178098.
Позивачка стверджує, що відповідач спершу справно сплачував аліменти, проте згодом у нього утворилася заборгованість, яка станом на 01.08.2021 року становить 43931,01 грн.
Позивачка двічі зверталася до поліції із заявами про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КК України. Проте, дані заяви не були внесені до ЄРДР у зв'язку із відсутністю даних, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_3 кримінального правопорушення.
Позивачка вважає, що за період з 01.10.2018 року по 25.08.2021 року пеня за несвоєчасну сплату аліментів відповідача становить 194048,49 грн., а враховуючи ст.196 Сімейного кодексу України розмір пені складає 43931,01 грн. У зв'язку із чим змушена звернутися до суду.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів за період з вересня 2018 року по вересень 2021 року у розмірі 9899,56 грн. (дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять гривень п'ятдесят шість копійок).
Стягнуно з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Рішення суду 11 квітня 2022 року оскаржила ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 . Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Звертає увагу, що судом неправильно взято до уваги період для обчисленні пені, а саме 01.10.2021 замість 01.08.2021. Стверджує, що розмір заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.08.2021 становить 43931,01 грн., в зв'язку з чим саме в такому розмірі підлягає стягненню з відповідача пеня. Також звертає увагу на відсутність доказів наданих з сторони відповідача в підтвердження важкого матеріального становища чи доказів того, що у відповідача були перешкоди у працевлаштуванні та отриманні офіційних доходів, які могли бути підставою для зменшення розміру стягуваної пені.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 25 серпня 2022 року, є дата складення повного судового рішення - 05 вересня 2022 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 підлягаєдо часткового задоволення із наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд виходив з тих обставин, що згідно здійсненого судом розрахунку, розмір пені за несвоєчасну сплату аліментів за період з вересня 2018 року по вересень 2021 року становить 9899,56 грн.
З таким висновком колегія суддів не погоджується з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 15.04.2016 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу) відповідача щомісячно до досягнення старшою дитиною повноліття, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку.
На виконання вказаного рішення 17.05.2016 року Шевченківським районним судом м.Львова видано виконавчий лист.
Постановою від 23.05.2016 року старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС міста Львова ГТУЮ у Львівській області відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу) відповідача щомісячно до досягнення старшою дитиною повноліття, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку.
07.08.2020 року заступником начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові ЗМУ МЮ (м.Львів) Сеньківим А.М. винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України. З вказаної постанови вбачається, що після винесення постанови про відкриття провадження у ОСОБА_3 утворилася заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно з розрахунком від 07.08.2020 року за період з 01.09.2018 року по 31.07.2020 року складає 22042,67 грн., що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.
Окрім того, 07.08.2020 року заступником начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові ЗМУ МЮ (м.Львів) Сеньківим А.М. винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_3 у праві полювання, постанову про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_3 у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, а також постанову про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_3 у праві керування транспортними засобами.
11.12.2020 року заступником начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові ЗМУ МЮ (м.Львів) Сеньківим А.М. у зв'язку із допущенням ОСОБА_3 заборгованості, яка станом на 11.11.2020 року становила 37922,35 винесено постанову про арешт майна ОСОБА_3 та постанову про арешт коштів ОСОБА_3 .
Згідно наданих ОСОБА_2 розрахунків розміру пені за несвоєчасну сплату аліментів, здійснених на підставі розрахунків заступника начальника Шевченківського ВДВС у місті Львові ЗМУ МЮ (м.Львів) від 03.08.2021 року, пеня за несвоєчасну сплату ОСОБА_3 аліментів за період з вересня 2018 року по липень 2021 року складає 194048,89 грн., а розмір пені за цей період, який на думку позивача підлягає стягненню - складає 43931,01 грн.
Відповідно до Розрахунку від 19.10.2021 року, виданому заступником начальника Шевченківського ВДВС у місті Львові ЗМУ МЮ (м.Львів) Сеньківим А.М. заборгованість боржника ОСОБА_3 зі сплати аліментів станом на 01.10.2021 року становить 31018,68 грн. В той же час спірним періодом є вересень 2018 - липень 2021, в зв'язку з чим, заборгованість боржника ОСОБА_3 зі сплати аліментів станом на липень 2021 року становить 24580 грн.
З наявних в матеріалах справи розрахунків вбачається, що відповідач регулярно здійснював оплату аліментів, однак в недостатньому розмірі.
Якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин (стаття 8 СК України).
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (частина друга статті 181 СК України).
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України).
Грошове зобов'язання представляє собою зобов'язання по сплаті грошових коштів. Воно може бути, зокрема: як договірним, так і недоговірним; готівковим і безготівковим та ін. У грошових зобов'язаннях предметом виконання виступає певна грошова сума, що має бути сплачена. Причому сплата коштів може відбуватися як готівкою, шляхом передачі коштів, так і в безготівковому порядку.
У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу (стаття 534 ЦК України).
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (частина третя статті 195 СК України).
Аналіз вказаних норм свідчить, що:
загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії;
положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин;
в СК України не передбачено як відбувається погашення вимог за грошовим зобов'язанням. Тому в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства, а саме стаття 534 ЦК України;
при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць.
Що розуміється під формулюванням «не більше 100 відсотків заборгованості»
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України)
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (пункт 2 частини другої статті 49 ЦПК України).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу (частина перша статті 15 СК України).
Якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейного обов'язку, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання (частина третя статті 15 СК України).
Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості (абзац 1 частини першої статті 196 СК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта статті 263 ЦПК України).
У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що:
«правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)».
Тлумачення вказаних норм свідчить, що:
загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства;
учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб'єктивні сімейні обов'язки. Свої обов'язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов'язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов'язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов'язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов'язку за допомогою інших суб'єктів.
невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов'язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов'язаної особи;
стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів;
розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %;
при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред'явлення позову чи на інший момент), то при пред'явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред'явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред'явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.
У справі, що переглядається:
позивачка в позові просила про стягнення пені за період з вересня 2018 року по липень 2021 року;
сукупний поточний розмір заборгованості по аліментах станом на липень 2021 року становив 24580 грн.;
суд першої інстанції, а також позивачка при обчисленні пені не врахували, що при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць;
суд при обчисленні пені не звернули увагу, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред'явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості на яку вона нараховується;
згідно розрахунку заборгованості по пені наданого позивачем, сукупний розмір пені за період з вересня 2018 року по липень 2021 року становить 194048,89 грн.
згідно розрахунку державного виконавця, від 19 жовтня 2021 року, сукупний розмір заборгованості за період з вересня 2018 року по липень 2021 року включно, становить 24580 грн.
На згадані обставини суд першої інстанції уваги не звернув, в зв'язку з чим прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для стягнення пені в розмірі 9899,56 грн.
Колегія суддів враховуючи ту обставину, що пеня не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, одержувач аліментів має право на стягнення 24580 грн. пені.
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів в підтвердження важкого матеріального становища відповідача, які могли б бути підставою для зменшення розміру стягуваної пені.
Колегія суддів вважає, що оскаржене судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, а тому підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2022 рокускасувати та ухвалити нову постанову.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів за період з вересня 2018 року по липень 2021 року у розмірі 24580 грн. ( двадцять чотири тисячі п'ятсот вісімдесят гривень)
В задоволення решти позову ОСОБА_2 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції в розмірі 1270 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 05 вересня 2021 року.
Головуючий: О.Я.Мельничук
Судді: О.М. Ванівський
Н.П. Крайник