Справа № 456/3268/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Бораковський В.М.
Провадження № 22-ц/811/780/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
29 серпня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Ванівського О.М.,
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
секретаря: Колич Х.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи Територіальний сервісний центр 4645 Регіонального сервісного центру у Львівській області МВС України, ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним, -
В жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи Територіальний сервісний центр 4645 Регіонального сервісного центру у Львівській області МВС України, ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що у березні 2016 року він звернувся у Стрийський міськрайонний суд Львівської області з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичної особи. 04 березня 2016 року вирішено питання про забезпечення позову у вказаній справі, накладено арешт на транспортний засіб марки Volkswagen Crafter 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належав відповідачу ОСОБА_3 з 03.07.2010 року. Ухвалу про забезпечення позову судом звернуто до негайного виконання. Одночасно її копію скеровано відповідачу ОСОБА_3 разом із копією ухвали про відкриття провадження у справі, копією позову із додатками, для відома. Заочним рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області, ухваленим 22.06.2016 року у зазначеній вище цивільній справі (№ 456/451/16-ц., провадження № 2/456/772/2016) за позовом ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичної особи, позов задоволено повністю. Стягнено з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача 29 249 грн. заподіяної шкоди, а також 826 грн. 81 коп. судових витрат у справі, а всього - 30075 грн. 81 коп.
17 березня 2016 року ОСОБА_3 відчужив транспортний засіб марки Volkswagen Crafter, державний номерний знак НОМЕР_1 , щодо якого ще 04.03.2016 року вжито заходів забезпечення позову, своєму синові - відповідачу ОСОБА_5 , про що вчинено договір купівлі-продажу №1013/01/4645/2016 року. Вважав, що відповідач ОСОБА_3 відчужив автомобіль своєму синові - відповідачу ОСОБА_1 , з метою уникнення відповідальності по виконанню рішення суду, у цивільній справі № 456/451/16-ц.
Відтак, позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу №1013/01/4645/2016 транспортного засобу марки Volkswagen Crafter 2006 року випуску (тип кузова вантажопасажирський, жовтого кольору, номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 ), державний номерний знак НОМЕР_1 , укладений 17.03.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; скасувати заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Стрийським міськрайонним судом Львівської області від 11.11.2016 у виді заборони вчинення будь-яких дій по відчуженню транспортного засобу «Volkswagen Crafter», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; стягнути з відповідачів судові витрати.
Заочним рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 лютого 2022 року позов ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Територіальний сервісний центр 4645 Регіонального сервісного центру у Львівській області МВС України (місце знаходження: Львівська область, м. Стрий, вул. Багряного,4), ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про визнання правочину недійсним задоволено повністю.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу №1013/01/4645/2016 транспортного засобу марки Volkswagen Crafter 2006 року випуску (тип кузова вантажопасажирський, жовтого кольору, номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 ), державний номерний знак НОМЕР_1 , укладений 17.03.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Стрийським міськрайонним судом Львівської області від 11.11.2016 у виді заборони вчинення будь-яких дій по відчуженню транспортного засобу «Volkswagen Crafter», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Стягнуто з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 сплачений судовий збір у сумі 551,21грн.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним і необгрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, та неповним з'ясуванням усіх обставин справи. Зокрема покликається на те, що суд не мав права постановляти заочне рішення, оскільки суд не вручив йому копії позовної заяви та не встановив строку для подання відзиву. Крім того, його не повідомлено належним чином про час та місце слухання справи. Вважає, що висновок суду про те, що оспорюваний договір вчинений без наміру створення правових наслідків, що дії відповідачів були направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно, не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки його батько продав йому автомобіль для того, щоб виїхати за кордон, на даний час він виїхав за межі України і не користується автомобілем, який продав йому.
Також звертає увагу суду на те, що на момент укладення договору купівлі - продажу автомобіля відповідач ОСОБА_3 був власником спірного автомобіля, автомобіль не перебував під арештом, а відтак нічого не перешкоджало ОСОБА_3 розпорядитися своїм майном.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Вирішуючи питання про слухання справи в прядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.
Крім того, колегія суддів зазначає, що від ОСОБА_2 29.08.2022 року надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
ОСОБА_2 не надав суду об'єктивних доказів щодо неможливості прийняти участі у справі, колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами, у відсутність учасників справи.
При цьому колегія суддів враховує, що за клопотанням ОСОБА_2 розгляд справи вже відкладався.
Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Таким чином, розгляд даної справи здійснений 29.08.2022 року в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, у відсутність учасників справи, оскільки учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, про що вказано вище. Повний текст судового рішення складений 02.09.2022 року.
При цьому, відмовляючи в задоволенні заяви про відкладення розгляду справи, колегія суддів виходить із того, що її заявник не надав суду доказів неможливості прийняти участь у розгляді справи.
Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосудді, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент вчинення правочину відповідач ОСОБА_3 знав про існуюче рішення щодо стягнення боргу на користь позивача, та міг передбачити негативні наслідки у зв'язку із цим, однак, маючи на меті приховування рухомого майна, здійснив дії щодо укладання договору купівлі-продажу та переходу права власності на майно до близького родича, хоч фактично продовжує користуватися вказаним майном, що є підставою для визнання такого договору недійсним
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Матеріалами справи та судом встановлено, що відповідно до ухвали Стрийського міськрайонного суду від 04.03.2016 по справі №456/451/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи накладено арешт на транспортний засіб марки Volkswagen Crafter 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належав відповідачу ОСОБА_3 .
Рішенням Стрийського міськрайонного суду від 22.06.2016 по справі №456/451/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 29249 грн. та судові витрати в розмірі 826,81грн. (Т.1 а.с.8-90).
Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу №1013/01/4645/2016 від 17.03.2016 укладеного в територіальному сервісному центрі МВС №4645 ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 купив транспортний засіб марки Volkswagen Crafter 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 за 30000грн.
За положеннями статті 52 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. У разі відсутності в боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі й обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.
Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною першою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За нормами частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.
Ураховуючи особливості мети забезпечення позову, суд розглядає заяву про забезпечення позову в день її надходження, копія ухвали про забезпечення позову надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення, відповідна ухвала суду виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень, при цьому оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи (стаття 153 ЦПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
Зазначені обмеження суд установлює в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За таких обставин суд першої інстанції, з'ясувавши, що спірний договір купівлі продажу ОСОБА_3 уклав з порушенням закону, оскільки об'єктом, відчуженими за цим договором, було забезпечено позов ОСОБА_6 в іншій справі (№ 456/451/16-ц), дійшов обґрунтованого висновку про визнання спірного договору недійсним за позовом позивача як заінтересованої особи права та законні інтереси якого порушено вчиненням оспорюваного правочину, що є правовим наслідком недодержання сторонами під час вчинення правочину вимог закону, адже недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина перша статті 216 ЦК України).
Посилання апелянта на те, що на момент укладення спірного договору ухвала судді про забезпечення позову ще не перебувала на виконанні органів державної виконавчої та реєстраційної служб, не має правового значення, оскільки за змістом статті 153 ЦПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, ухвала про забезпечення позову виконується негайно, а її оскарження не зупиняє виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Саме такі правові висновки містяться й в ухвалі Верховного Суду України від 10 березня 2011 року у справі № 6-2773св08.
Інші доводи апеляційної скарги щодо встановлення фактичних обставин справи та дослідження доказів були предметом розгляду місцевого суду, їм надано оцінку.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до ст.. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 381 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 лютого 2022 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 02.09.2022 року.
Головуючий : Ванівський О.М.
Судді: Шеремета Н.О.
Цяцяк Р.П.