Справа № 308/10747/17
Закарпатський апеляційний суд
05.09.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретарки судових засідань ОСОБА_4 ,
та учасників судового провадження : прокурорки ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисниці -
адвокатки ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/255/20, внесене 01.10.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017070030002654, за апеляційною скаргою, яку подав прокурор Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_9 ,
Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 січня 2019 року
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою спеціальною освітою, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину, тимчасово не працюючий, раніше не судимий,
визнаний невинуватим за пред'явленим йому обвинуваченням за ч. 2 ст. 345 КК України та виправданий у зв'язку з недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України - в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
В апеляційній скарзі прокурор Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_9 вказує на те, що вирок є незаконним у зв'язку з невідповідністю викладених у ньому висновків фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Посилається на те, що викладені у вироку висновки суду про невинуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення спростовуються дослідженими в ході судового розгляду доказами та містять істотні суперечності ; у вироку не вмотивовано підстави прийняття одних доказів і відхилення інших ; судом не взяті до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки. Окрім того, посилається на те, що твердження суду про те, що факт нанесення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень ОСОБА_8 підтверджується лише показаннями останньої є невірним і спростовується дослідженими в ході судового розгляду суду першої інстанції такими доказами, а саме, показаннями свідка ОСОБА_10 , який підтвердив факт нанесення ОСОБА_6 удару правою рукою, зжатою в кулак, у область живота ОСОБА_8 , яка отримавши удар «скрутилась», після чого щодо ОСОБА_6 було застосовано спеціальний засіб, а також даними висновку судово-медичної експертизи № 781 від 11.10.2017, в якому зазначено, що згідно даних медичних довідок, у ОСОБА_8 виявлено «Тупу травму живота» і вказані тілесні ушкодження могли виникнути внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії, якими могли бути руки, затиснуті в кулак, та обуті ноги сторонньої особи, і по давності виникнення вкладаються в час події, яка мала місце 01.10.2017 й могли виникнути при обставинах, на які вказує потерпіла. Окрім того, зазначає, що обвинувачений ОСОБА_6 не спростовує того факту, що він знаходився у під'їзді, куди його колишня дружина викликала працівників поліції, усвідомлював, що біля нього стоять працівники Національної поліції, і при цьому, вказує на те, що потерпілій ОСОБА_8 удар рукою, зжатою в кулак не наносив, а лише долонею руки відмахувався від ліхтаря, промені якого були націлені йому в обличчя. Також вказує на те, що у потерпілої ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження у вигляді «Тупої травми живота», які не можуть виникнути внаслідок розмаху долоні руки, що також підтверджується висновком вищевказаної судово-медичної експертизи, що у свою чергу свідчить про те, що покази обвинуваченого ОСОБА_6 є лише способом захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене діяння. Тому, прокурор вважає, що матеріалами кримінального провадження достовірно встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 діяв із прямим умислом, усвідомлював, що з ним спілкуються працівники поліції, які виконують свої службові обов'язки, і наніс поліцейській ОСОБА_8 удар, із метою припинення останньою направляти йому в обличчя світло ліхтаря, чим спричинив їй легкі тілесні ушкодження. Твердження суду про те, що факту нанесення ОСОБА_6 удару рукою в живіт ОСОБА_8 , тим більше умисного, не підтвердили свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які споглядали за обставинами події, зазначеної в обвинувальному акті, прокурор вважає помилковими, оскільки свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не були прямими свідками факту нанесення поліцейській ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, що підтверджується як протоколами їх допиту в ході досудового розслідування, так і показаннями, які вони надали в ході судового розгляду. Разом із тим, вказує і на те, що невірним є твердження суду про відсутність у потерпілої ОСОБА_8 будь-яких моральних чи матеріальних претензій щодо ОСОБА_6 , оскільки потерпілою ОСОБА_8 не подавались як усно, так і письмово заяви про відсутність у неї будь-яких претензій щодо обвинуваченого ОСОБА_6 . Просить вирок скасувати, ухвалити новий, яким ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України кримінального правопорушення та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, від відбування якого ОСОБА_6 звільнити на підставі ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік та поклавши на нього передбачені ч. 1 ст. 76 цього Кодексу обов'язки. Під час апеляційного розгляду кримінального провадження просить повторно допитати потерпілу ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_10 , дослідити висновок судово-медичної експертизи № 781 від 11.10.2017.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, про основні доводи апеляційної скарги, пояснення учасників судового розгляду : прокурорку ОСОБА_5 та потерпілу ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, просили вирок скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України кримінального правопорушення та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, від відбування якого ОСОБА_6 звільнити на підставі ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік та поклавши на нього передбачені ч. 1 ст. 76 цього Кодексу обов'язки ; обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисницю - адвокатку ОСОБА_7 , які просили залишити без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок - без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, клопотання про дослідження яких було заявлено стороною обвинувачення, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції щодо обвинуваченого ОСОБА_6 підлягає до скасування з таких підстав.
Апеляційна скарга, з огляду на положення ст. 404 КПК України, розглядається у межах її доводів, з урахуванням клопотань сторони обвинувачення про обсяг доказів, які підтверджують її доводи та клопотань сторони захисту про недоведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
При розгляді кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 апеляційний суд бере до уваги приписи ст. 2 КПК України, відповідно до яких завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення того, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура ; приписи ст. 7 КПК України, відповідно до яких, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зокрема верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; диспозитивність; гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами.
Давши оцінку доводам апеляційної скарги прокурора, поясненням учасників судового розгляду : прокурорки ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_8 , показанням обвинуваченого ОСОБА_6 та поясненням його захисниці - адвокатки ОСОБА_7 , дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, колегія суддів вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
01.10.2017 року приблизно о 05 годині 10 хв від громадянки ОСОБА_11 (дружини обвинуваченого) надійшло повідомлення про те, що її чоловік ОСОБА_6 , з яким вона тимчасово не проживає, намагається незаконно проникнути до квартири АДРЕСА_2 , де вона проживає, наносячи при цьому удари ногою по вхідних дверях квартири. На виклик заявниці ОСОБА_11 на місце події виїхали працівники патрульної поліції, поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону управління патрульної поліції ДПП в м. Ужгороді та м. Мукачево сержант поліції ОСОБА_8 та молодший лейтенант поліції ОСОБА_10 . Приїхавши на місце події, зайшовши до будинку за адресою АДРЕСА_3 , у під'їзді на площадці 9 поверху, працівниками поліції було виявлено особу чоловічої статі, а саме ОСОБА_6 , який намагався шляхом пошкодження вхідних дверей проникнути до квартири АДРЕСА_4 . Працівники поліції, будучи у форменному одязі, діючи згідно вимог Закону України «Про патрульну Поліцію», одразу ж представились ОСОБА_6 та висунули усну вимогу про припинення протиправних дій. Після цього, на вимогу поліцейських ОСОБА_6 разом із поліцейськими почав спускатись по сходинках вниз, однак на площадці 7 поверху зупинився та став біля стінки. У вказаному місці працівники поліції, застосувавши ліхтарик, спрямували його промені в обличчя ОСОБА_6 . Знаходячись на сходовій площадці 7 поверху, не реагуючи на вимоги поліцейських про припинення протиправних дій, ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом - усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, з метою умисного спричинення тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу, знаючи, що поліцейські перебувають при виконанні службових обов'язків, нехтуючи прийнятими правилами поведінки в суспільстві, почав висловлюватись нецензурною лайкою та перешкодив нормальній діяльності працівника правоохоронного органу, застосував фізичне насильство щодо сержанта поліції ОСОБА_8 , нанісши їй один удар рукою, зажатою в кулак в область живота. Після нанесення ОСОБА_8 удару у живіт щодо ОСОБА_6 були застосовані заходи фізичного впливу, на місце події була викликана слідчо - оперативна група, а ОСОБА_8 була доставлена до медичного закладу. Внаслідок нанесення удару ОСОБА_6 спричинив працівнику правоохоронного органу сержанту поліції ОСОБА_8 легкі тілесні ушкодження під час виконання цим працівником службових обов'язків». Згідно висновку судово-медичного експерта № 781 від 11.10.2017 року на момент судово-медичного обстеження ОСОБА_8 яких-небудь локальних тілесних ушкодження експертом не було виявлено. Згідно медичної довідки №1118/4 від 01.10.2017, виданої травмпунктом Ужгородської ЦМКЛ у ОСОБА_8 встановлено діагноз - «тупа травма живота», яка згідно висновку експерта могла виникнути від удару руки, затиснутої в кулак і дане тілесне ушкодження, кваліфікується, як легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я чи незначної втрати працездатності і не є небезпечним для життя і здоров'я.
Колегія суддів вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення підтверджується такими доказами.
Так, показаннями потерпілої ОСОБА_8 - працівниці патрульної поліції, поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону управління патрульної поліції ДПП в м. Ужгороді та м. Мукачево, підтверджено, що 01. 10.2017 року приблизно о 05 годині 10 хв, потерпіла, перебуваючи на чергуванні у складі екіпажу разом із працівником поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону управління патрульної поліції ДПП в м. Ужгороді та м. Мукачево, молодшим лейтенантом поліції ОСОБА_10 , отримали повідомлення про вчинення протиправних дій за адресою АДРЕСА_3 . Приїхавши на місце події до вказаного будинку зайшли до під'їзду, де освітлення було тускле і була погана видимість. Знаходячись у під'їзді почули грюкіт у двері, який доносився з верхніх поверхів будинку. Тому вирішили піднятись до місця, звідки доносився грюкіт у двері. Будучи у форменному одязі, разом із ОСОБА_10 , піднялись на 9 поверх, де побачили ОСОБА_6 , який перебував у стані сп'яніння, та грюкав у двері. Вона одразу ж представилась, як працівник патрульної поліції. Після цього ОСОБА_10 , який також був у форменному одязі, звів ОСОБА_6 по сходинках на 7 поверх, при цьому останній, спускаючись вниз, опору не вчиняв. На площадці 7 поверху ОСОБА_6 почав на їх адресу нецензурно висловлюватись і став під стінкою сходової площадки. Вона та ОСОБА_10 стояли по обидві сторони на відстані приблизно 1 метр від нього. Під час розмови з ним, вона та її колега світили фонариком так, що промінь попадав на його обличчя. У цей момент ОСОБА_6 правою рукою, затиснутою в кулак, без попередження наніс їй удар у живіт. У зв'язку з отриманим ударом вона присіла. Співробітник поліції ОСОБА_10 , побачивши, що вона присіла, застосував до ОСОБА_6 спеціальний засіб «Терен» та надів йому на руки кайданки. Після цього, ними було викликано оперативний наряд, співробітники якого встановили особу правопорушника, яким як з'ясувалось виявився обвинувачений ОСОБА_6 . Після цього вона була доставлена до медичного закладу, де у травмопункті Ужгородської ЦМКЛ її було оглянуто лікарем. За результатами огляду їй було видано медичну довідку. Потерпіла ОСОБА_8 також показала, що після отримання пошкоджень її було звільнено від чергування, що виявлені у неї тілесні ушкодження виникли від удару руки, затиснутої в кулак ОСОБА_6 , який умисно, цілеспрямовано наніс їй удар униз живота, у місце, яке не було захищено бронежилетом. Під час досудового розслідування була призначена та проведена судово-медична експертиза, і згідно висновку судово-медичного експерта № 781 від 11.10.2017, на момент судово-медичного обстеження, на підставі медичної довідки, виданої травмпунктом Ужгородської ЦМКЛ було встановлено у неї діагноз - «тупа травма живота», яка згідно висновку експерта могла виникнути від удару руки, затиснутої в кулак і дане тілесне ушкодження, кваліфікується, як легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я чи незначної втрати працездатності і не є небезпечним для життя і здоров'я. Показаннями ОСОБА_8 також підтверджено, що заяву про злочин потерпіла не писала, а склала рапорт, що матеріальних та моральних претензій до ОСОБА_6 не має, адміністративний протокол про порушення громадського порядку щодо ОСОБА_6 ними не складався.
З рапорту ОСОБА_8 - працівниці патрульної поліції, поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону управління патрульної поліції ДПП в м. Ужгороді та м. Мукачево, вбачається, що 01 жовтня 2017 року приблизно о 05 годині 10 хвилин, перебуваючи на чергуванні у складі екіпажу 104 разом із працівником поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону управління патрульної поліції ДПП в м. Ужгороді та м. Мукачево, ОСОБА_10 , отримали на планшет повідомлення від гр. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що колишній чоловік заявниці ОСОБА_6 вчиняє протиправні дії за адресою АДРЕСА_3 . Приїхавши на місце події у будинку на 9 поверсі виявили ОСОБА_6 , який намагався вибити двері квартири, вів себе неадекватно, на зауваження не реагував і під час вчинення протиправних дій наніс ОСОБА_8 удар кулаком у живіт. У зв'язку з нанесенням удару на підставі ст. 45.33 А Закону України «Про ПН» щодо ОСОБА_6 було застосовано спеціальний засіб «Терен», та оскільки вчинені ОСОБА_6 діяння можуть містити ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 345 КК України, у рапорті міститься прохання про приєднання рапорту до ЄО.
Свідок ОСОБА_10 - працівник патрульної поліції, поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону управління патрульної поліції ДПП в м. Ужгороді та м. Мукачево, показання якого досліджені апеляційним судом, у суді першої інстанції показав, що 01.10.2017 приблизно о 05 годині 10 хв, перебуваючи на чергуванні у складі екіпажу разом із працівником поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону управління патрульної поліції ДПП в м. Ужгороді та м. Мукачево, ОСОБА_8 , отримали повідомлення про вчинення протиправних дій за адресою АДРЕСА_3 . Приїхавши на місце події до вказаного будинку зайшли до під'їзду, де було темно і була погана видимість. Знаходячись у під'їзді почули грюкіт у двері, який доносився з верхніх поверхів будинку. Тому вирішили піднятись до місця, звідки доносився грюкіт у двері. Будучи у форменному одязі, разом із ОСОБА_8 , піднялись на 9 поверх, де побачили ОСОБА_6 , який, згідно видимих ознак перебував у стані алкогольного сп'яніння, та грюкав у двері. Вони одразу ж представились, як працівники патрульної поліції. Після цього свідок звів ОСОБА_6 по сходинках на 7 поверх, при цьому останній, спускаючись вниз, опору не вчиняв. На площадці 7 поверху ОСОБА_6 почав на їх адресу нецензурно висловлюватись і став під стінкою сходової площадки. Він разом із ОСОБА_8 стояли по обидві сторони на відстані приблизно 1 метр від ОСОБА_6 . Під час розмови, світили фонариком так, що промінь попадав на його обличчя. У цей момент побачив як ОСОБА_6 правою рукою, затиснутою в кулак, без попередження наніс удар у живіт ОСОБА_8 . У зв'язку з нанесеним ударом ОСОБА_8 присіла. Побачивши, що ОСОБА_8 присіла, свідок ОСОБА_10 , одразу ж застосував до ОСОБА_6 спеціальний засіб «Терен» та надів на руки кайданки. Після цього, ними було викликано оперативний наряд, співробітники якого встановили особу правопорушника, яким як з'ясувалось виявився обвинувачений ОСОБА_6 . Після цього ОСОБА_8 була доставлена до медичного закладу, до Ужгородської ЦМКЛ, а він залишився на чергуванні, а ОСОБА_6 був затриманий і доставлений до чергової частини Ужгородського МВ ГУНП в Закарпатській області.
Згідно висновку судово-медичного експерта № 781 від 11.10.2017 року на момент судово - медичного обстеження на тілі ОСОБА_8 яких-небудь локальних тілесних ушкодження експертом не виявлено. Згідно медичної довідки №1118/4 від 1.10.2017 року, виданої травмпунктом Ужгородської ЦМКЛ у ОСОБА_8 встановлено діагноз - «тупа травма живота». За цим же висновком експерта «тупа травма живота» у ОСОБА_8 могла виникнути від удару руки, затиснутої в кулак, по давності виникнення, вкладається у час події - 01.10.2017 і могли виникнути при обставинах, на які вказує потерпіла. При заподіянні тілесних ушкоджень потерпіла могла знаходитись як передньою, так і задньою поверхнею тіла до джерела спричинення тілесних ушкоджень. Таке тілесне ушкодження, кваліфікується, як легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я чи незначної втрати працездатності і не є небезпечним для життя і здоров'я (а. к. п. 91-93).
Судово-медичний експерт ОСОБА_13 викладені у висновку висновки підтвердила у суді першої інстанції.
Обвинувачений ОСОБА_6 вину у скоєнні кримінального правопорушення як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді не визнав, заперечував факт нанесення удару потерпілій ОСОБА_8 , заявивши, що оскільки поліцейські спрямували промені ліхтарика в його обличчя, він руками прикривав очі, щоб його не засліплювало. Погроз чи насильство щодо працівників поліції не застосовував, хоча проти нього останні застосувати спеціальний засіб сльозогінної та дратівливої дії.
Апеляційний суд, давши оцінку зібраним у кримінальному провадженні доказам в їх сукупності, вважає, що показання обвинуваченого ОСОБА_6 про його невинуватість у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, уваги не заслуговують і відхиляє їх, оскільки вони направлені на його ухилення від відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення та оскільки такі спростовуються сукупністю безпосередньо досліджених апеляційним судом у судовому засіданні доказів.
При оцінці доказів та доводів апеляційної скарги також береться до уваги те, що у кримінальному провадженні відсутні які-небудь дані про те, що у потерпілої ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_10 та експерта ОСОБА_13 були підстави для обмови обвинуваченого ОСОБА_6 . Показання цих осіб, колегія суддів вважає логічними, послідовними, такими, що не містять суперечностей і такими, що відповідають фактичним обставинам справи.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що вищенаведені докази в їх сукупності, які є достовірними, допустимими, зібраними відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, у тому числі із врахуванням приписів ст. ст. 85-89 КПК України, підтверджують винуватість ОСОБА_6 в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Оскільки свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_14 очевидцями події нанесення обвинуваченим ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_8 тілесних ушкоджень не були, тому апеляційний суд вважає, що показання цих свідків не мають доказового значення у кримінальному провадженні.
Тому, апеляційний суд погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що обвинувачений ОСОБА_6 діяв із прямим умислом, усвідомлював, що з ним спілкуються працівники поліції, які виконують свої службові обов'язки, і наніс поліцейській ОСОБА_8 удар, із метою припинення останньою направляти йому в обличчя світло ліхтаря, чим спричинив їй легкі тілесні ушкодження.
У зв'язку з цим, твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_6 не наносив потерпілій ОСОБА_8 ударів, погроз чи насильство щодо працівників поліції не застосовував, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження і спростовуються наявними у матеріалах кримінального провадження та наведеними вище доказами, а висновок суду про недоведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України кримінального правопорушення визнається безпідставним та необґрунтованим.
Приймаючи рішення апеляційний суд бере до уваги те, обвинуваченим ОСОБА_6 не оспорюється факт його обізнаності з тим, що працівники поліції ОСОБА_8 та ОСОБА_10 у час події перебували при виконані службових обов'язків.
При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті рішення апеляційний суд бере до уваги те, що підстав сумніватися у достовірності висновків судово-медичного експерта та висновків викладених у медичній довідці, апеляційний суд не вбачає, що сторона захисту не подала будь-які докази у спростування викладених у медичній довідці висновків, а також даних у підтвердження зацікавленості лікаря, який 01.10.2017 проводив огляд ОСОБА_8 ..
Окрім цього, при оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті рішення апеляційний суд бере до уваги і те, що з часу вчинення діянь - 01.10.2017, до часу завершення судово-медичної експертизи - 11.10.2018, сплив проміжок часу, що становить 10 днів.
Приймаючи рішення апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що зміст показань свідка ОСОБА_10 , викладених у вироку, не відповідає змісту показань свідка, зафіксованих на технічному носії інформації, яким фіксувався хід судового розгляду кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є:
1) неповнота судового розгляду;
2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження;
3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;
4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції.
Вищенаведене свідчить про те, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню як незаконний та необґрунтований із ухваленням апеляційним судом нового вироку.
На підставі наведеного вище, апеляційний суд вважає доведеною вину ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування дій - умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 345 КК України.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання колегія суддів бере до уваги приписи таких нормативно-правових актів.
Так, згідно із загальними засадами призначення покарання, визначеними статтею 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (ч. 2 статті 65 КК України).
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», увагу суддів звернуто на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку, і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо дотримуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Згідно з п. 2 вказаної Постанови, усі питання пов'язані із призначенням покарання, мають бути належним чином умотивовані у вироку.
Поняття судової дискреції (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
При цьому, апеляційний суд бере до уваги характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, пом'якшуючі та обтяжуючі його покарання обставини.
Так, передбачене ч. 2 ст. 345 КК України кримінальне правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину, на спеціальних обліках у лікарів нарколога, психіатра та фтизіатра не перебуває, вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав.
Обставин, які обтяжують чи пом'якшують покарання апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Враховуючи наведене вище, апеляційний суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, звільнивши ОСОБА_6 від його відбування з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік, що на переконання апеляційного суду відповідатиме як характеру та ступеню вчинених ним кримінально-карних діянь, так і особі обвинуваченого, та сприятиме досягненню основної мети - виховання правопорушника у дусі додержання законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством, у тому числі й попередження вчинення ним аналогічних кримінальних правопорушень. При цьому апеляційний суд бере до уваги доводи апеляційної скарги прокурора у частині призначення покарання.
За таких обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Речові докази в кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_6 не застосовувався.
Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 412-414, 418, 420 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подав прокурор Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_9 , задовольнити.
Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 січня 2019 року щодо обвинуваченого за ч. 2 ст. 345 КК України ОСОБА_6 скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винуватим за пред'явленим йому обвинуваченням за ч. 2 ст. 345 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 345 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік і на підставі ст. 76 цього Кодексу покласти на обвинуваченого такі обов'язки : періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Цивільний позов у кримінальному провадженні незаявлявся.
Речові докази в кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_6 не застосовувати.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців із дня його проголошення.
Судді: