Справа № 299/1955/21
Закарпатський апеляційний суд
30.08.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретарки судових засідань ОСОБА_4 ,
та учасників судового розгляду : прокурорки ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/508/21 за апеляційною скаргою, яку подала захисниця обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокатка ОСОБА_7 ,
Вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06 вересня 2021 року,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, тимчасово не працюючого, не одруженого, з середньо освітою, раніше судимого вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області 12.05.2020 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 гривень,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначено йому покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
Вироком ухвалено речові докази, які передані на відповідальне зберігання у камеру речових доказів Виноградівського ВП ГУНП в Закарпатській області: канабіс вагою 20, 7599 грам (пакет експертної служби МВС № 5375763) - знищити.
Ухвалено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати у сумі 817,25 грн. за проведену експертизу 24.03.2021 № СЕ-19/107-21/1483-НЗПРАП.
Згідно з вироком, ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_6 , будучи раніше засудженим вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 12.05.2020 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 грн, після відбування покарання на шлях виправлення та перевиховання не став, а навпаки - вчинив нове умисне кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України за таких обставин.
Так, ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх суспільно небезпечні наслідки, діючи умисно, у невстановлений досудовим слідством час, спосіб та місці, незаконно придбав суху подрібнену речовину рослинного походження зеленого кольору, загальною вагою 20,7599 г, яку без спеціально передбаченого законодавством України дозволу незаконно зберігав при собі у прозорому поліетиленовому пакеті в правій кишені джинсів для особистого вживання, без мети збуту, до 03.30 год 09.02.2021, часу виявлення та вилучення її у ході проведення огляду місця події - узбіччя дороги на відстані приблизно 50 метрів від дворогосподарства АДРЕСА_2 . За наслідками проведеної судової експертизи, згідно з висновком експерта № СЕ-19/107-21/1483-НЗПРАП від 24.03.2021, встановлено, що вилучена у ОСОБА_6 та надана на дослідження подрібнена речовина рослинного походження є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонений, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 20,7599 г. Своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України - тобто незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчинені особою протягом року після засудження за цією статтею.
В апеляційній скарзі захисниця обвинуваченого, адвокатка ОСОБА_7 , зазначає, що вирок суду є незаконним, необґрунтованим, неумотивованим і таким, що підлягає скасуванню. Стверджує, що судом було допущено порушення вимог кримінального процесуального закону. Так, оскільки обвинувачений ОСОБА_6 не досконало володіє українською мовою, позаяк його рідною мовою є угорська, обвинуваченому не було забезпечено право на перекладача. Ця обставина перешкодила обвинуваченому ОСОБА_6 скористатися кваліфікованою правовою допомогою. Апелянтка стверджує, що судом у тому числі не було встановлено чи дійсно обвинувачений ОСОБА_6 усвідомлює зміст обставин кримінального провадження, що у підсумку призвело до відмови ОСОБА_6 від перекладача та захисника і надання його згоди на проведення судового розгляду кримінального провадження, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України. Адвокатка ОСОБА_7 стверджує, що окрім вищевказаного, суд, призначаючи ОСОБА_8 покарання, залишив поза увагою дані, які характеризують обвинуваченого, а саме: позитивну характеристику сільського старости та характеристику з місця роботи, відповідно до яких ОСОБА_6 у родині, на роботі та у побуті поводить себе добре, з ним жодних конфліктів не виникає, серед мешканців села користується авторитетом, проживає з батьками, має постійне місце роботи, загрози для суспільства не становить, за характером спокійний та трудолюбивий, з колегами ввічливий, на роботі відповідальний та старанний. Беручи до уваги вищевказані обставини, на думку адвокатки ОСОБА_7 , місцевий суд мав усі підстави призначити ОСОБА_6 менш суворе покарання у межах санкції статті. Просить вирок скасувати, а кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання в іншому складі суду.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, про основні доводи апеляційної скарги, пояснення прокурорки ОСОБА_5 , яка заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвокатки ОСОБА_7 підлягає задоволенню.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності сторони захисту, неявка якої, з огляду на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд апеляційної скарги за відсутності обвинуваченого та захисниці береться до уваги те, що: вони належним чином повідомлені про час та місце розгляду кримінального провадження; клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи не подавали; в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого; апеляційним судом обов'язковість явки сторони захисту на розгляд кримінального провадження не визнавалась; прокурорка не заперечувала щодо розгляду апеляційної скарги без участі обвинуваченого та потерпілих.
Доводи апеляційної скарги про недотримання судом першої інстанції приписів ст. 349 КПК України, про неповноту та поверховість при дослідженні фактичних обставин кримінального провадження колегія суддів вважає обґрунтованими.
Так, відповідно до ст. ст. 370, 371, 373, 374 КПК України судове рішення (вирок), який ухвалюється іменем України, є найважливішим актом правосуддя в кримінальних справах, повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, у тому числі ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням, передбачених цим Кодексом, вимог щодо кримінального провадження, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням у ньому належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. У мотивувальній частині вироку в разі визнання особи винуватою зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви не врахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення; обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання, застосування примусових заходів медичного характеру при встановленні стану обмеженої осудності обвинуваченого, застосування примусового лікування відповідно до статті 96 Кримінального кодексу України, мотиви призначення громадського вихователя неповнолітньому; підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; диспозитивність; гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами.
Колегія суддів вважає, що при розгляді кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 судом першої інстанції не дотримані передбачені ст. 7 КПК України загальні засади кримінального провадження, допущена неповнота та поверховість при дослідженні його фактичних обставин; ухвалений вирок містить істотні недоліки, у зв'язку із чим його не можна визнати законним та обґрунтованим. Тому апеляційна скарга у частині не дотримання вимог вищенаведених норм, допущену неповноту та поверховість при дослідженні його фактичних обставин, про незаконність та необґрунтованість вироку підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 349 КПК України після виконання дій, передбачених статтею 348 цього Кодексу, головуючий з'ясовує думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження. Докази зі сторони обвинувачення досліджуються в першу чергу, а зі сторони захисту - у другу. Обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені. Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Допит обвинуваченого здійснюється обов'язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадку, передбаченого статтею 381 цього Кодексу.
Незалежно від того, в якому порядку і обсягу суд досліджує докази, судове провадження повинно відповідати вимогам ст. 91 КПК. Тобто у кримінальному провадженні мають бути встановлені подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Так, зі змісту вироку убачається, що розгляд кримінального провадження відбувся у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, однак із журналу судового засідання від 02.07.2022 не убачається, що, дійшовши висновку про можливість розгляду кримінального провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, суд першої інстанції з'ясовував в учасників судового розгляду чи правильно вони розуміють зміст обставин, які ніким не оспорюються, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснював їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Між тим, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що його судовий розгляд проведено за відсутності захисника - адвоката.
Між тим, зі змісту журналу судового засідання не убачається, що обвинувачений надав показання про обставини вчинення кримінального правопорушення, про що також свідчить і той факт, що показання обвинуваченого ОСОБА_6 не викладені у вироку, а зазначено, що обвинувачений відмовився від надання показань.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що встановлений, як указується у вироку, судом першої інстанції, відповідно до ст. 349 КПК України, порядок дослідження доказів та розгляду кримінального провадження, - суперечить положенням вищевказаної статті кримінального процесуального закону, породжує обґрунтовані сумніви у розумінні обвинуваченим положень цієї норми процесуального закону.
Такий порядок дослідження доказів судом першої інстанції, на переконання колегії суддів, свідчить і про порушення судом приписів статті шостої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - права особи на справедливий суд, а також права на захист.
Судом першої інстанції у достатній мірі не з'ясовані дані про особу обвинуваченого, у тому числі не з'ясовано чи виконано вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 12.05.2020, відповідно до якого ОСОБА_6 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 грн, чи сплачено визначений судом штраф.
Крім того, матеріали кримінального провадження не містять постанови про призначення прокурора (групи прокурорів).
Тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, залишивши поза увагою вищенаведені обставини, допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке колегія суддів Закарпатського апеляційного суду не може виправити, використовуючи свої повноваження, що у свою чергу, відповідно до ст. ст. 412, 415 КПК України, є підставою для скасування вироку із призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції в іншому складі. Приймаючи рішення про направлення кримінального провадження на новий судовий розгляд колегія суддів бере до уваги до уваги доводи апелянтки у цій частині про скасування вироку і призначення нового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно усунути вказані вище недоліки, повно, всебічно та об'єктивно розглянути матеріали кримінального провадження, дати належну оцінку пред'явленим сторонами кримінального провадження доказам у їх сукупності і прийняти рішення з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону, тобто ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, з урахуванням положень ст. ст. 370-374 КПК України.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подала адвокатка ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , задовольнити.
Вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06 вересня 2021 року щодо обвинуваченого за ч. 2 ст. 309 КК України ОСОБА_6 , - скасувати, призначивши новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді: