30.08.2022м. СумиСправа № 920/334/22
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/334/22
за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 4007585) в особі регіональної філії “Південно-Західна залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” (01601, м. Київ, вул.. Лисенка,6, код ЄДРПОУ 40081221)
до відповідача Буринської міської ради (41700, Сумська область, м. Буринь, вул. Першотравнева,1, код ЄДРПОУ 04058025)
про стягнення 110226 грн 35 коп.,
Суть спору:
10.06.2022 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 110226 грн 35 коп. збитків, у сумі витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 1.01.2021 по 31.12.2021, а також судовий збір.
Ухвалою суду від 14.06.2022 суд відкрив провадження по справі, ухвалив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст. 247- 252 ГПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
04.07.2022 року суд отримав відзив, в якому відповідач в частині позовних вимог, щодо стягнення 49000 грн за період з 01.01.2021 до 31.12.2021 визнав вимоги, в інший частині заперечував проти задоволення.
12.07.2022 року позивач надав суду відповідь на відзив, в якому не погодився із позицією відповідача, викладеною у відзиві.
Ухвалою суду від 01.08.2022 відкладено розгляд справи на 09.08.2022.
09.08.2022 розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Заєць С.В. на лікарняному з 08.08.2022 по 16.08.2022.
Ухвалою суду від 17.08.2022 розгляд справи призначено на 30.08.2022.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що ним за період з січня 2021 року по 31 грудня 2021 року були надані послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян у приміському сполученні із станцій Путивль, Кошари, Путійська та зупиночних пунктів залізниці Карпилівка, Клепали, Степанівка, які розташовані в межах Буринської міської ради Сумської області.
Як зазначає позивач, до прийняття місцевого бюджету на 2021 рік Позивач листом від 01.12.2020 року № 341 звертався до міського голови Буринської міської ради щодо передбачення у місцевому бюджеті на 2021 рік суми компенсацій за пільгові перевезення у сумі 127,8 тис грн..
Протягом 2021 року Позивач додатково звертався до міського голови Буринської міської ради з вимогою виділення коштів на відшкодування збитків залізниці за перевезення пільгових категорій громадян та сплатити заборгованість листами від 29.01.2021№ 30, від 19.03.2021 № 97, від 07.07.2021 року № 224, від 21.07.2021 № 243, від 23.07.2021 №250, від 21.09.2021 №341, від 22.11.21 №414, від 17.12.2021 №452.
Позивач отримав відповіді від Буринської міської ради від 27.01.2021 № 230, від 17.02.2021 № 379, де вказано, що кошти на здійснення компенсаційних виплат за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян бюджетом Буринської міської територіальної громади на 2021 рік не передбачені.
Також додатково було повідомлено, що збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Позивач листом № 11 від 15.01.2021 року з метою своєчасного отримання компенсаційних виплат за перевезення громадян пільгових категорій у приміському сполученні звертався до Відповідача з пропозицією укласти договір про відшкодування витрат від перевезення окремих категорій громадян на 2021 рік.
Як зазначає позивач, Відповідач відмовився укласти договір і листом від 27.01.2021 № 230 повідомив, що кошти на здійснення компенсаційних виплат за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян бюджетом Буринської міської територіальної громади на 2021 рік не передбачені, що не дає підстав для підписання договору.
В подальшому 17.03.2021 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір про компенсаційні виплати за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян на 49 000 грн. (надалі - Договір).
Відповідно до п. 2.3.1 Договору Буринська міська рада зобов'язана щомісячно в повному обсязі здійснювати компенсаційні виплати за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян у приміському сполученні згідно з поданими перевізником рахунками на суму, яка підлягає компенсації та обліковими формами.
Згідно п. 2.3.2 Договору Буринська міська рада зобов'язана передбачити у своєму бюджеті кошти, які будуть спрямовані на компенсацію за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян в повному обсязі.
Обгрунтовуючи позов, позивач зазначає, що Буринська міська рада в період з 01.01.2021 по 31.12.2021 року компенсаційних виплат за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян у приміському сполученні залізниці не здійснювала.
З поданих матеріалів вбачається, що Позивач звертався 15.07.2021 року з претензією до Буринської міської ради ( № НЮ-16-3 7/21п) про сплату заборгованості за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян за період січень-червень 2021 рік на суму 66144,35 грн. Але відповідач залишив претензію без розгляду.
Також, Позивач звертався 21.01.2022 року з претензією до Буринської міської ради ( № НЮ-16-74/22п) про сплату заборгованості за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян за період січень-грудень 2021 рік на суму 110226,35 грн. Але відповідач залишив претензію без розгляду.
Позивач зазначає, що Залізницею щомісячно протягом 2021 надсилались на адресу органу місцевого самоврядування облікові форми, акти звіряння розрахунків та рахунки (супровідні: №41 від 12.02.2021 (вхідний від 15.02.2021), №78 від 10.03.2021 року (вх. від 12.03.2021), №117 від 09.04.2021 року (вх. від 12.04.2021), №151 від 11.05.2021 року (вх. від 14.05.2021), №181 від 09.06.2021 року (вх. від 29.06.2021), №222 від 07.07.2021 року (вх. від 12.07.2021), №279 від 09.08.2021 року (вх. від 18.08.2021), №321 від 08.09.2021 року (вх. від 13.09.2021), №354 від 11.10.2021 року (вх. від 19.10.2021), №400 від 09.11.2021 року (вх. від 12.11.2021), №434 від 10.12.2021 року (вх. від 14.12.2021), №10 від 11.01.2022 року (вх. від 17.01.2021).
Останній такий пакет документів був направлений 11.01.2022 року з відображенням суми заборгованості за 12 місяців 2021 року - 110226,35 грн.
Але Відповідач жодного разу не здійснив відшкодування за надані послуги.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що зважаючи на неможливість в односторонньому порядку відмовитись від виконання державної програми соціального захисту населення, залізниця протягом січня - грудня 2021 року здійснила всі дії щодо виконання державної програми з надання послуг з перевезення пільгових категорій громадян та обліку цих пасажирів. З 01.01.2021 року до 31.12.2021 року включно залізницею надано послуги з перевезення пільгових категорій 5303 громадянину на території Буринської міської ради Сумської області по станціям Путивль, Кошари, Путійська та зупиночних пунктах залізниці Карпилівка, Клепали, Степанівка на суму 110226,35 грн.
Відповідач не погодившись з позовом, вказавши у відзиві на позов, що Буринською міською радою на 2021 рік укладався договів щодо відшкодування пільгових перевезень громадян між Буринською міською радою та Акціонерним товариством «українська залізниця» на суму 49000 грн інші договори на відшкодування пільгових перевезень з позивачем та іншими суб'єктами відповідного напряму господарської діяльності та будь-якого рішення щодо надання відповідних пільг Буринською міською радою не приймалось.
Вирішуючи спір у даній справі суд керується наступним:
Відповідно до частини 3 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків можуть бути безпосередньо акти цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 144 ГК України передбачено, що майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом.
За приписами частини 1 статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, в тому числі, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів України. Соціальні пільги на пасажирські перевезення для пільгових категорій громадян встановлено, зокрема, Законами України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про охорону дитинства», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Зокрема, статтею ст.7 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що відносини підприємств залізничного транспорту з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України.
Статтею 9 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що тарифи на перевезення пасажирів і багажу в приміському сполученні встановлюються АТ «Укрзалізниця» за погодженням з місцевими органами виконавчої влади. При рівні тарифів, що не забезпечують рентабельності цих перевезень, збитки компенсуються з місцевих бюджетів. Для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Згідно з підпунктом "г" пункту 3 частини 1 статті 91 Бюджетного кодексу України до видатків, що можуть здійснюватися з усіх бюджетів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту частини 1 статті 89 цього кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
У п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, установлено, що Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад забезпечують відповідно до законодавства України надання пільг окремим категоріям громадян шляхом запровадження соціальних карток та проведення видатків відповідно до цього Кодексу виключно із застосуванням Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.
Згідно з п. 5.1 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених згідно наказу №1196 від 27.12.2006 Міністерства транспорту та зв'язку України, до пільгових перевезень належить безплатний проїзд та проїзд зі знижкою вартості проїзду, що надаються відповідно до міжнародних угод, законів України, постанов Кабінету Міністрів України тощо.
Відповідно до п. 5.6 зазначених Правил перелік категорій громадян, які користуються пільгами на залізничному транспорті, наведено в додатку 2 до цих Правил.
Так, у вказаному додатку міститься перелік пільгових категорій, в якому серед іншого, безплатний проїзд залізничним транспортом приміського сполучення незалежно від місця проживання надається пенсіонерам за віком на підставі пенсійного посвідчення з відміткою "за віком" (п. 2.14 Переліку).
Відповідно до п. 1 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1997 №252 (далі - Порядок №252), цей Порядок визначає загальні умови обслуговування громадян, які здійснюють поїздки, перевозять багаж чи вантажобагаж у межах України в рухомому складі акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування (далі - АТ «Укрзалізниця») та у вагонах інших суб'єктів господарювання, і є обов'язковим для суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, що провадять підприємницьку діяльність на території України у сфері обслуговування та перевезень пасажирів, багажу і вантажобагажу, та громадян.
У п. 6 Порядку №252 визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють перевезення пасажирів, багажу та вантажобагажу та надають послуги, пов'язані з обслуговуванням пасажирів, повинні забезпечити, серед іншого, надання пільг особам, які мають на це право згідно із законодавством.
Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі, визначено Порядком розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 №1359 (далі - Порядок №1359).
В п. 2 Порядку №1359 передбачено, що до пільгових перевезень залізничним транспортом (далі - пільгові перевезення) належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян зі знижкою, встановленою законодавством.
Відповідно до п. 3-4 Порядку №1359 облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки). Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.
Пунктом 5 Порядку №1359 визначено, що інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності.
Сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира (п. 7 Порядку №1359).
Згідно з п. 9-10 Порядку №1359, на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом. Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми.
Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п'ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці (п. 11 Порядку №1359).
Отже, норми вказаних нормативно-правових актів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов'язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Обслуговуючи категорію громадян України, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, Залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач посилається на те, що відповідач, який є розпорядником бюджетних коштів, не виконує свої зобов'язання щодо компенсації пільгового проїзду та не провів розрахунки за пільгові перевезення окремих категорій громадян за період з січня по грудень 2021 року.
По зазначеній категорії спору саме облікова форма є первинним документом, на підставі якого відповідач зобов'язаний відшкодовувати позивачу збитки за перевезення пільгових категорій громадян залізничним транспортом.
Даний Порядок №1359 покладає на розпорядника бюджетних коштів обов'язок компенсувати підтверджені обліковими формами недоотримані кошти залізницею за перевезення пільгової категорії населення в повному обсязі.
Відповідно до облікових форм про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з місцевого бюджетів позивачем визначені періоди, кількість оформлених пільгових проїзних квитків, сума недоотриманих коштів з урахуванням податку на додану вартість, гривень.
Облікові форми, складені позивачем за спірний період та надані в справу - повністю відповідають положенням п.п. 9, 10 та Додатку до Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян №1359, а тому такі облікові форми повинні бути оплачені розпорядником бюджетних коштів.
Системний аналіз наведених правових положень свідчить про те, що із виконанням АТ «Укрзалізниця» обов'язку перевезення усіх пільгових категорій громадян - кореспондується обов'язок компенсувати всі витрати, понесені залізницею у зв'язку з таким перевезенням, особою, яка є головним розпорядником коштів і якою було прийнято рішення про відшкодування витрат АТ «Укрзалізниця» на пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян.
Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що Бюджетний кодекс України, Закон України «Про залізничний транспорт», Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, Порядок розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян покладають на особу, яка є головним розпорядником коштів і якою приймалось рішення про відшкодування витрат АТ «Укрзалізниця» на пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, - обов'язок компенсувати, підтверджені обліковими формами недоотримані позивачем кошти за перевезення пільгової категорії населення в повному обсязі, незалежно від місця проживання (навчання) такого пасажира.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №904/94/19 викладена наступна правова позиція:
"6.23. Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі, встановлено Порядком № 1359, пунктом 2 якого визначено, що до пільгових перевезень залізничним транспортом (далі - пільгові перевезення) належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян зі знижкою, встановленою законодавством.
6.24. Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 1359 облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки). Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.
6.25. Пунктом 5 Порядку № 1359 визначено, що інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності.
6.26. При цьому відповідно до пункту 7 Порядку № 1359 сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.
6.27. Як передбачено пунктами 9 - 11 Порядку № 1359, на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом. Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми. Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п'ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.
6.28. Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
6.29. Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
6.30. Згідно з частиною першою статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
6.31. Як правильно враховано судами, частина друга статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та стаття 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
6.32. Законодавством не передбачена залежність відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
6.33. Закон № 273/96-ВР та Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27 грудня 2006 року № 1196, не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
6.34. Також відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
6.35. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а саме у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
6.36. Таким чином, перевезення пасажирів на пільгових умовах виконано Залізницею не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу."
По вказаній вище справі Великою Палатою Верховного Суду було винесено Постанову від 03.03.2020 по касаційній скарзі Управління соціальної політики Нікопольської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22 липня 2019 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26 березня 2019 року у справі № 904/94/19 за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Управління соціальної політики Нікопольської міської ради про стягнення збитків за пільгове перевезення пасажирів.
При цьому, Відповідачем в зазначеній справі було Управління соціальної політики Нікопольської міської ради, тобто виконавчий орган Нікопольської міської ради.
Пунктами 1-4 статті 22 Бюджетного кодексу України встановлено, що:
1. За обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
2. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:
1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Служба безпеки України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників;
2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;
3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
3. Головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.
4. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої цієї статті.
В даному випадку, згідно пункту 3 частини другої статті 22 БК України, Буринська міська рада в частині стягнення коштів за пільгове перевезення окрім тих, що передбачені Договором в сумі 49000 грн, не є і не може бути належним відповідачем по справі, оскільки не є виконавчим органом місцевого самоврядування і головним розпорядником коштів місцевого бюджету, оскільки такими розпорядниками можуть бути виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
Таким чином, враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині 49000 грн, які передбачені умовами Договору про компенсацію виплат на перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян від 17.03.2021.
В частині позовних вимог щодо стягнення 61226 грн 35 коп., приймаючи до уваги, що позов про відшкодування витрат на пільгові перевезення окремих категорій громадян Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» щодо даних вимог подано до неналежного відповідача суд вважає, що у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним:
Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 4ст. 129 ГПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню _1102 грн 80 коп. судового збору - пропорційно сумі задоволених позовних вимог, інша частина судового збору покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240, 247-252 ГПК України, суд
1. Позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії “Південно-Західна залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” до Буринської міської ради про стягнення 110226 грн 35 коп. задовольнити частково.
2. Стягнути з Буринської міської ради (вул. Першотравнева, 1, м. Буринь, Сумська область, 41700, код ЄДРПОУ 04058025) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 4007585) в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Лисенка, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40081221) 49000 (сорок дев'ять тисяч) гривень 00 коп.збитків, у сумі витрат, які понесла залізниця за перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, 1102 (одну тисячу сто дві) гривні 80 коп витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В інший частині позовних вимог - відмовити.
Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний суддею 05.09.2022.
Суддя С.В. Заєць