ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
28.07.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1250/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,
при секретарі судового засідання Микитин Р.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного фермерського господарства "Геліос"
(юридична адреса: вул. Князя Острозького, 29, м. Тернопіль, 46008;
адреса для листування: вул. Д. Вітовського, 11, с. Котиківка, Коломийський р-н, Івано-Франківська обл., 78106)
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп Трейд"
(вул. Вовчинецька, 2-А, с. Вовчинець, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл., 76491)
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Контракт"
(вул. Автоливмашівська, 5-В, с. Хриплин, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл., 76006)
про визнання недійсними договорів та скасування рішень про державну реєстрацію права власності
за участю:
від позивача: адвокат Булавинець М.М.;
від відповідача 2: адвокат Хемич В.М.;
від відповідача 1: представник не з'явився
Приватне фермерське господарство "Геліос" (далі - ПФГ "Геліос", позивач) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп Трейд" (далі - ТОВ "Бетон Груп Трейд", відповідач І) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Контракт" (далі - ТОВ "Захід-Контракт", відповідач ІІ) про:
- визнання недійсним договору про розірвання договору від 29.10.2021, укладеного між ТОВ "Бетон Груп Трейд" та ТОВ "Захід-Контракт", предметом якого є розірвання укладеного між цими ж сторонами договору купівлі-продажу від 24.05.2019, за яким ТОВ "Захід-Контракт" продало, а ТОВ "Бетон Груп Трейд" придбало будівлю, розчинний вузол, загальною площею 87,7 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Автоливмашівська, буд. 5-К, с. Хриплин, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1681878826101;
- визнання недійсним договору про розірвання договору від 29.10.2021, укладеного між ТОВ «Бетон Груп рейд» та ТОВ "Захід-Контракт", предметом якого є розірвання укладеного між цими ж сторонами договору купівлі-продажу від 24.05.2019, за яким ТОВ "Захід-Контракт" продало, а ТОВ "Бетон Груп Трейд" придбало будівлю, бетонно-розчинний вузол з насосною, загальною площею 288 кв.м та 6,4 кв.м відповідно, що знаходиться за адресою: вул. Автоливмашівська, буд. 5-В, с. Хриплин, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1681880326101;
- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 61254976 від 29.10.2021 19:18:47, прийняте приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Мачкур Антоніною Анатоліївною з одночасним припиненням речового права власності на об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1681878826101, номер запису про право власності: 44747774;
- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний помер: 61255085 від 29.10.2021 19:32:31, прийняте приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Мачкур Антоніною Анатоліївною з одночасним припиненням речового права власності на об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1681880326101, номер запису про право власності: 44747869.
Дії суду щодо розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.01.2022 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.01.2022.
24.01.2022 до суду від відповідача І - ТОВ "Бетон Груп Трейд" надійшов відзив на позов (вх.№1148/22).
25.01.2022 до суду від відповідача ІІ - ТОВ "Захід-Контракт" надійшов відзив на позов (вх.№1178/22).
Підготовче засідання, призначене на 27.01.2022, не відбулося у зв'язку із збільшенням захворюваності на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, серед працівників суду та згідно з розпорядженням заступника голови Господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2022 №2/г.
Ухвалою-повідомленням про судове засідання від 16.02.2022 учасників процесу повідомлено про те, що наступне підготовче засідання відбудеться 16.03.2022.
22.02.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№2831/22).
У підготовчому засіданні 16.03.2022 відкладено підготовче засідання на 05.04.2022 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що представник позивача повідомлений під розписку, а інші учасники процесу ухвалою-повідомленням про судове засідання.
У підготовчому засіданні 05.04.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 27.04.2022 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що представник позивача повідомлений під розписку, а інші учасники процесу ухвалою-повідомленням про судове засідання.
26.04.2022 до суду від представника відповідача І - ТОВ "Бетон Груп Трейд" надійшло клопотання (вх.№4641/22) про відкладення розгляду справи.
У судових засіданнях 27.04.2022, 11.05.2022 та 24.05.2022 відкладено розгляд справи по суті на 11.05.2022, 24.05.2022 та 08.06.2022 відповідно (такі ухвали занесено до протоколів судових засідань), про що представники сторін, присутні в судовому засіданні, повідомлені під розписку, а інші учасники процесу ухвалами-повідомленнями про судове засідання та телефонограмою від 26.05.2022.
Ухвалою-викликом в судове засідання від 24.05.2022 викликано керівника відповідача І - ТОВ "Бетон Груп Трейд" Паранюка А.В. в судове засідання 08.06.2022 для надання пояснень у справі.
08.06.2022 до суду від відповідача І - ТОВ "Бетон Груп Трейд" надійшла заява (вх.№6993/22) про розгляд справи за наявними матеріалами справи, без участі його повноважного представника.
У судовому засіданні 08.06.2022 керівник відповідача І - ТОВ "Бетон Груп Трейд" Паранюк А.В. надав суду пояснення у справі.
У судових засіданнях 08.06.2022, 22.06.2022 та 12.07.2022 судом оголошено перерву до 22.06.2022, 12.07.2022 та 28.07.2022 відповідно, про що представники сторін, присутні в судовому засіданні, повідомлені під розписку, а відповідач І - ТОВ "Бетон Груп Трейд" - ухвалою-повідомленням про судове засідання та телефонограмою від 20.07.2022.
08.07.2022 до суду від відповідача І - ТОВ "Бетон Груп Трейд" надійшла заява (вх.№8465/22) про долучення доказів до матеріалів справи.
Під час розгляду справи судом неодноразово вживалися заходи щодо мирного врегулювання спору між сторонами, які не виявилися результативними, оскільки не були підтримані відповідачами.
У судове засідання 28.07.2022 з'явились представник позивача та представник відповідача ІІ - ТОВ "Захід-Контракт". Представник від відповідача І - ТОВ "Бетон Груп Трейд" не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 28.07.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Позиції сторін.
Позиція позивача. Позовні вимоги мотивовано тим, що оспорювані договори про розірвання договорів купівлі-продажу є фраудаторними і фіктивними правочинами, вчиненими з метою уникнення стягнення коштів (відшкодування шкоди) з ТОВ "Бетон Груп Трейд" на користь кредитора - ПФГ "Геліос", а тому підлягають визнанню недійсними. Також у позовній заяві позивач зазначає, що договори купівлі-продажу були виконані сторонами у повному обсязі в 2019 році, невиконаних зобов'язань між сторонами не залишилось, про що свідчить і зміст договорів від 29.10.2021 про розірвання цих договорів купівлі-продажу. Таким чином, позивач вказує на те, що договори купівлі-продажу від 2019 року припинились їх належним виконанням та, відповідно, втратили чинність з моменту їх належного виконання, а тому нечинні договори не можна змінити або розірвати в добровільному чи судовому порядку.
Як на правову підставу своїх вимог позивач посилався на ст. 3, 13, 203, 215, 234, 509, 526, 599, 631 Цивільного кодексу України.
У судових засіданнях представник позивача позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та у відповіді на відзив.
Позиція відповідача І - ТОВ "Бетон Груп Трейд". Заперечуючи проти позову, відповідач І у відзиві на позов (вх.№1148/22 від 24.01.2022) посилався на таке:
- оспорювані позивачем договори були укладені сторонами не на шкоду кредитору - ПФГ "Геліос", а з метою захисту інтересів ТОВ "Бетон Груп Трейд", оскільки після укладання договорів купівлі-продажу були виявлені істотні недоліки придбаного майна та між відповідача не було досягнуто згоди щодо поділу земельної ділянки, на якій знаходилося як придбане ТОВ "Бетон Груп Трейд" майно, так і об'єкти ТОВ "Захід-Контракт";
- унаслідок укладання оспорюваних договорів загальна вартість активів ТОВ "Бетон Груп Трейд" не зменшилась;
- на час укладання оспорюваних договорів ТОВ "Бетон Груп Трейд" перебувало в скрутному фінансовому становищі і повернення неліквідованого майна, яке не використовувалося, та одержання назад коштів дало змогу розрахуватися з іншими, ніж ПФГ "Геліос", кредиторами. Зокрема, внаслідок укладання оспорюваних договорів ТОВ "Захід-Контракт" повернуло ТОВ "Бетон Груп Трейд" 440 000,00 грн, на підтвердження чого надано копії прибуткових касових ордерів, а також погасило заборгованість ТОВ "Бетон Груп Трейд" перед його кредиторами шляхом укладення двох угод про переведення боргу.
За таких обставин відповідач І вважає, що оспорюванні правочини були реальними і вчинені не на шкоду, а на користь кредиторам, тому правові підстави для визнання оспорюваних договорів недійсними - відсутні.
Представник відповідача І (керівник ТОВ "Бетон Груп Трейд"), що був присутній у судовому засіданні 08.06.2022, надав суду пояснення у справі, проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов.
Позиція відповідача ІІ - ТОВ "Захід-Контракт". У відзиві на позов (вх.№1178/22 від 25.01.2022) на обґрунтування свого заперечення проти позову відповідач ІІ вказує на таке:
- відповідач ІІ діяв повністю добросовісно та у разі задоволення позову й визнання недійсними оспорюваних договорів він може зазнати збитків внаслідок неповернення відповідачем І йому коштів;
- саме лише посилання позивача на наявність у вищевказаних договорах ознак фраудаторності не свідчить про їх недійсність до моменту доведення зворотного;
- у спірному випадку відсутні необхідні ознаки фраудиторних правочинів, так як сторони оскаржуваних правочинів діяли добросовісно і не зловживали правом; дані правочини не зменшили загальний обсяг майна боржника (відповідача І), так як останній отримав взамін грошові кошти; сторони вказаних правочинів не є родичами чи пов'язаними особами.
Представник відповідача ІІ у судових засіданнях проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Обставини справи, встановлені судом.
24.05.2019 між ТОВ "Захід-Контракт" (продавець) та ТОВ "Бетон Груп Трейд" (покупець) укладено такі договори (т. І а.с. 10-17):
- договір купівлі-продажу нерухомого майна - будівлі, розчинного вузла, загальною площею 87,7 кв.м, яка знаходиться за адресою: вул. Автоливмашівська, 5-К, с. Хриплин, м. Івано-Франківськ. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1681878826101 (п. 1.1 договору). Договір посвідчено приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Мачкур А.А. та зареєстровано в реєстрі за №759;
- договір купівлі-продажу нерухомого майна - будівлі, бетонно-розчинного вузла з насосною, загальною площею 288,0 кв.м та 6,4 кв.м відповідно, зазначений літерою А та Б, яка знаходиться за адресою: вул. Автоливмашівська, 5-В, с. Хриплин, м. Івано-Франківськ. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1681880326101 (п. 1.1 договору). Договір посвідчено приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Мачкур А.А. та зареєстровано в реєстрі за №762.
Відповідні відомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформацією з реєстру (інформаційна довідка №255158140 від 30.04.2021; т. І а.с. 18-20).
Вимогою від 05.05.2021 №18 ТОВ "Бетон Груп Трейд" повідомило ТОВ "Захід-Контракт" про необхідність укладення між сторонами договорів про розірвання договорів купівлі-продажу №759, №762 від 24.05.2019 з огляду на недотримання ТОВ "Захід-Контракт" домовленостей щодо внесення змін до договору оренди землі, на якій розміщено будівлі, придбані за вищевказаними договорами (не розмежовано та не виділено земельні ділянки), що унеможливлює нормальне користування ТОВ "Бетон Груп Трейд" придбаним майном, його реконструкцією. Вимогу отримано ТОВ "Захід-Контракт" 06.05.2021 (т. І а.с. 105).
У матеріалах справи міститься договір оренди землі від 07.11.2018, укладений між Територіальною громадою села Хриплин в особі Хриплинської сільської ради (орендодавець) та ТОВ "Захід-Контракт" (орендар) з приводу передання в оренду земельної ділянки з цільовим призначенням 11.02 (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики) загальною площею 0,3721 га. Договір укладено строком на 5 років (т. І а.с. 106-108).
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08.06.2021 у справі №909/1164/19 за позовом ПФГ "Геліос" до ТОВ "Бетон Груп Трейд" про стягнення 757 795,00 грн збитків, позов задоволено; стягнуто з ТОВ "Бетон Груп Трейд" на користь ПФГ "Геліос" 757 795,00 грн збитків, 53 000,00 грн витрат на проведення судової експертизи та 11 366,93 грн судового збору (т. І а.с. 37-43).
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.06.2021 у справі №909/1164/19 залишено без змін (т. І а.с. 44-51).
29.10.2021 між ТОВ "Захід-Контракт" та ТОВ "Бетон Груп Трейд" укладено такі договори (далі - договори; т. І а.с. 21-24):
- договір про розірвання договору купівлі-продажу, укладеного між сторонами 24.05.2019, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Мачкур А.А. за реєстровим №759, за яким ТОВ "Захід-Контракт" продало, а ТОВ "Бетон Груп Трейд" купило будівлю - розчинний вузол за адресою: вул. Автоливмашівська, 5-К, с. Хриплин, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1681878826101 (п. 1 договору);
- договір про розірвання договору купівлі-продажу, укладеного між сторонами 24.05.2019, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Мачкур А.А. за реєстровим №762, за яким ТОВ "Захід-Контракт" продало, а ТОВ "Бетон Груп Трейд" купило будівлю - бетонно-розчинний вузол з насосною за адресою: вул. Автоливмашівська, 5-В, с. Хриплин, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1681880326101 (п. 1 договору).
Умови договорів ідентичні. Зокрема: право власності на відповідну будівлю за договором переходить до ТОВ "Захід-Контракт" з моменту укладення цього договору та реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (п. 2 договорів).
Гроші, сплачені ТОВ "Захід-Контракт" при укладенні договорів купівлі-продажу від ТОВ "Бетон Груп Трейд", мають бути повернуті у безготівковій формі на банківський рахунок до 31.12.2021 (п. 3 договорів).
Факт передачі майна має бути підтверджений актом приймання-передачі, складеним сторонами не пізніше 01.11.2021 (п. 4 договорів).
Договори посвідчені приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Мачкур А.А. за реєстровими номерами №1877 та №1878 відповідно.
Відповідні відомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформацією з реєстру (інформаційна довідка №291548675 від 21.12.2021; т. І а.с. 31-36).
01.11.2021 між ТОВ "Бетон Груп Трейд" та ТОВ "Захід-Контракт" підписано акти приймання-передачі нерухомого майна, які укладені на виконання договорів про розірвання договорів купівлі-продажу від 29.10.2021 (т. І а.с. 109-110), а саме:
- будівлі розчинного вузла, площею 87,7 кв.м, яка знаходиться за адресою с. Хриплин, м. Івано-Франківськ, вул. Автоливмашівська, 5-К;
- будівлі бетонно-розчинного вузла, площею 288,0 кв.м, з насосною, площею 6,4 кв.м, за адресою: с. Хриплин, м. Івано-Франківськ, вул. Автоливмашівська, 5-В.
У матеріалах справи також містяться:
1) прибуткові касові ордери ТОВ "Бетон Груп Трейд" на прийняття готівкових коштів від ТОВ "Захід-Контракт" на загальну суму 440 000,00 грн (т. І а.с. 117-139):
- №19 від 01.11.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №20 від 02.11.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №21 від 03.11.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №22 від 04.11.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №23 від 05.11.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №24 від 08.11.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №26 від 09.11.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №27 від 10.11.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №28 від 11.11.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №29 від 12.11.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №30 від 15.11.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №31 від 16.11.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №32 від 17.11.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №33 від 18.11.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №34 від 19.11.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №35 від 22.11.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №36 від 23.11.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №37 від 24.11.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №38 від 25.11.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №39 від 26.11.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №40 від 29.11.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №41 від 30.11.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №42 від 01.12.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №43 від 02.12.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №44 від 03.12.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №45 від 06.12.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №46 від 07.12.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №47 від 08.12.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №48 від 09.12.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №49 від 10.12.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №50 від 13.12.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №51 від 14.12.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №52 від 15.12.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №53 від 16.12.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №54 від 17.12.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №55 від 20.12.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №56 від 21.12.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №57 від 22.12.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №58 від 23.12.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №59 від 27.12.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №60 від 28.12.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №61 від 29.12.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №62 від 30.12.2021 на суму 10 000,00 грн;
- №63 від 31.12.2021 на суму 10 000,00 грн;
2) видаткові касові ордери ТОВ "Бетон Груп Трейд" на видачу готівкових коштів фізичним особам на загальну суму 120 478,25 грн (т. І а.с. 140-151):
- від 01.11.2021 на суму 9 695,85 грн та 304,00 грн;
- від 02.11.2021 на суму 2 935,00 грн та 7 065,00 грн;
- від 03.11.2021 на суму 10 000,00 грн;
- від 04.11.2021 на суму 7 735,00 грн;
- від 05.11.2021 на суму 10 000,00 грн;
- від 08.11.2021 на суму 10 000,00 грн;
- від 10.11.2021 на суму 10 000,00 грн;
- від 11.11.2021 на суму 10 000,00 грн;
- від 12.11.2021 на суму 10 000,00 грн;
- від 15.11.2021 на суму 46,00 грн, 241,20 грн, 4 830,00 грн, 4 207,50 грн та 678,00 грн;
- від 16.11.2021 на суму 10 000,00 грн;
- від 17.11.2021 на суму 4 091,10 грн, 5 909,00 грн;
- від 18.11.2021 на суму 991,10 грн, 1 749,50 грн;
3) договори про переведення боргу (т. І а.с. 115-116):
- №30/12/2021-1 від 30.12.2021, укладений між ТОВ "Бетон Груп Трейд" (первісний боржник), ТОВ "Захід-Контракт" (новий боржник) та ПП "Баварія РП" (кредитор) на суму 160 023,02 грн;
- №30/12/2021-2 від 20.12.2021, укладений між ТОВ "Бетон Груп Трейд" (первісний боржник), ТОВ "Захід-Контракт" (новий боржник) та ПП Товстим М.Г. (кредитор) на суму 24 035,04 грн.
4) звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та квитанції на загальну суму 271 929,70 грн (т. І а.с. 152-164):
- №149 від 08.12.2021 на суму 68 680,00 грн;
- №150 від 09.12.2021 на суму 104 249,03 грн;
- №151 від 10.12.2021 на суму 70 006,00 грн;
- №152 від 12.12.2021 на суму 9 535,00 грн;
- №156 від 30.12.0221 на суму 19 459,67 грн.
29.11.2021 на виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.06.2021 у справі №909/1164/21 видано наказ.
01.12.2021 приватним виконавцем Безруким О.В винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №67727178 з виконання зазначеного наказу (т. І а.с. 25-26).
Згідно з інформацією про виконавче провадження від 28.12.2021 (т. І а.с. 27-30) та довідкою приватного виконавця від 22.12.2021 №01-29/2648 (т. І а.с. 52) в ході виконавчого провадження було вчинено арешт коштів боржника (постанова від 01.12.2021) та накладено арешт на майно боржника (постанова від 01.12.2021). З рахунків боржника у АТ КБ "Приватбанк", АТ "Райффайзен банк" списано кошти у сумі 601,68 грн та 54,90 грн відповідно (які розподілено в порядку ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження"), інші кошти на рахунках боржника відсутні, рахунки у інших банківських установах у боржника також відсутні. Також під час виконавчого провадження було встановлено, що боржнику на праві власності належить вантажний транспортний засіб IVECO EUROTRAKKER 2000 року випуску та вантажний транспортний засіб MAN 32.364 1999 року випуску. При цьому, боржником не виконано вимог Закону України "Про виконавче провадження" та вимог виконавця щодо подання достовірних відомостей про майно та його місцезнаходження у зв'язку з чим, державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника.
У матеріалах справи містяться відповіді банківських установ на запити приватного виконавця про наявні рахунки ТОВ "Бетон Груп Трейд" і залишок коштів на них, а також виписки про рух коштів на рахунках ТОВ "Бетон Груп Трейд" за період з 25.10.2021 по 01.01.2022 (т. І а.с. 218-232).
Позивач як кредитор за виконавчим провадженням щодо боржника - ТОВ "Бетон Груп Трейд" (відповідач І) звернувся до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права з огляду на те, що вважає оспорювані договори про розірвання договорів купівлі-продажу фраудаторними і фіктивними правочинами, вчиненими боржником (відповідач І) з третьою особою (відповідач ІІ) з метою уникнення стягнення коштів за рішенням суду та на шкоду йому як кредитору.
Отже, предметом даного позову є вимога про визнання недійсними договорів про розірвання договорів купівлі-продажу майна.
Норми права, які застосував суд. Мотиви їх застосування.
І. Загальні положення про визнання правочину недійсним
Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
У силу ч. 1 - 3, ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до положень ст. 14, 74 ГПК України тягар доведення порушеного права у спорі про визнання недійсним правочину покладений на заявника цих вимог.
Отже, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси (правова позиція Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).
Виділяються наступні критерії визначення заінтересованості позивача в оспорюваному договорі: 1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором; 2) у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені; 3) заінтересована особа отримує що-небудь в результаті проведення реституції (права, майно).
Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначитися, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає порушення.
ІІ. Щодо фіктивності оспорюваних правочинів
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законом (ч. 3 ст. 234 ЦК України).
Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.
З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.
Для визнання зобов'язання таким, що вчинено фіктивно, закон вимагає наявність наступних умов: вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору; такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору; метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених договором. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося фіктивно. У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву.
У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі №10/7547/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.06.2021 у справі №904/2981/20.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20.06.2019 у справі №522/8158/15-ц зроблено висновок, що визнання судом недійсним договору у зв'язку з його фіктивністю має свої особливості, а саме: у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.
На підставі встановлених обставин справи суд вважає, що позивач не довів належними і допустимими доказами, що оспорювані ним правочини про розірвання договорів купівлі-продажу є фіктивними.
Так, позивачем не доведено, що сторони оспорюваних правочинів про розірвання договорів купівлі-продажу не мали на меті встановлення правових наслідків.
Зокрема, передання (повернення) відповідачем І (ТОВ "Бетон Груп Трейд") майна (будівель розчинного вузла і бетонно-розчинного вузла з насосною) відповідачу ІІ (ТОВ "Захід-Контракт") внаслідок укладення оспорюваних правочинів про розірвання договорів купівлі-продажу нерухомого майна виключає ознаки фіктивності правочину.
Так само і повернення відповідачем ІІ (ТОВ "Захід-Контракт") частини грошей відповідачу І (ТОВ "Бетон Груп Трейд"), сплачених при укладенні договорів купівлі-продажу, нівелюють фіктивність оспорюваних правочинів про розірвання цих договорів.
У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.09.2019 у справі №904/4567/18).
Фіктивний правочин, на відміну від фраудаторного, виключає наявність наміру створити юридичні наслідки в момент його вчинення, що, в свою чергу, унеможливлює виникнення будь-яких майнових наслідків, оскільки такий правочин їх не породжує. Оскільки на підставі фіктивного правочину відсутня можливість передачі майна, restitutio in integrum виключається юридичною конструкцією фіктивного правочину. Якщо ж буде встановлено, що така передача de facto відбулася, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний, і тому норма статті 234 ЦК України не підлягає застосуванню, адже фіктивний правочин de jure не породжує будь-яких правових наслідків (п. 105 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19)).
ІІІ. Щодо фраудаторності оспорюваних правочинів
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеної у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України).
Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), відтак дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).
Стаття 13 ЦК України визначає межі здійснення цивільних прав:
- при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч. 2);
- не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 3).
Суд враховує, що рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 №2- р(ІІ)/2021 у справі №3-95/2020(193/20) визнано те, що ч. 3 ст. 13, ч. 3 ст. 16 ЦК України не суперечать ч. 2 ст. 58 Конституції України.
У цьому рішенні Конституційний Суд України встановив, зокрема, таке:
- Конституційний Суд України констатує, що ч. 3 ст. 13 та ч. 3 ст. 16 ЦК України не обмежують конституційного права власника володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю з урахуванням наявних меж здійснення права власності;
- Конституційний Суд України виходить із того, що, здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв'язку з установленими ЦК України та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення ЦК України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними;
- у зв'язку з тим, що ч. 3 ст. 13, ч. 3 ст. 16 ЦК України мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною);
- оцінюючи домірність припису ч. 3 ст. 13 ЦК України, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису ч. 1 ст. 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов'язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
За висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів, що набрало законної сили. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19) дійшов таких висновків.
Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди кредитору (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку.
Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.
Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:
- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;
- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи);
- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17).
Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.
Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов'язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов'язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16).
На підставі наведеного Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19) дійшов висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним на підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі ст. 234 ЦК України.
Відтак, звернення з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав, зокрема, кредиторів (позиція, викладена у вищезазначеній постанові від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19)).
При цьому, суд враховує, що визнання недійсним договорів за наявності ознак фраудаторності може й не бути пов'язано зі справою про банкрутство боржника, про що свідчить позиція Верховного Суду, зокрема у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.02.2022 у справі № 922/1474/21.
3.1. Часовий фактор вчинення правочинів
За загальним правилом боржник має утримуватись від вчинення правочинів щодо власних активів в підозрілий період (в період виникнення заборгованості перед кредитором) з метою запобігання розцінювання таких правочинів як фраудаторних.
Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредитору (висновок, викладений у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19 (905/1646/17), від 02.02.2022 у справі №922/1474/21).
Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину як фраудаторного, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати у постанові від 24.07.2019 у справі №405/1820/17 врахував, зокрема, те, що відповідач відчужив майно після пред'явлення до нього позову про стягнення заборгованості.
Як встановлено судом у даній справі, що розглядається, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08.06.2021 у справі №909/1164/19 стягнуто з ТОВ "Бетон Груп Трейд" на користь ПФГ "Геліос" 757 795,00 грн збитків, 53 000,00 грн витрат на проведення судової експертизи та 11 366,93 грн судового збору.
Разом з тим, після набрання законної сили рішенням суду у справі №909/1164/19 (25.10.2021), між відповідачами (ТОВ "Захід-Контракт" та ТОВ "Бетон Груп Трейд") було укладено оспорювані у даній справі правочини про розірвання договорів купівлі-продажу, за якими відчужено (повернено) нерухоме майно, що належало ТОВ "Бетон Груп Трейд" (29.10.2021).
Отже, на час укладення оспорюваних правочинів боржник (ТОВ "Бетон Груп Трейд") усвідомлював, що на його майно (гроші, рухоме та нерухоме майно) буде звернуто стягнення з метою погашення боргу.
Таким чином, у даному випадку має місце вчинення оспорюваних правочинів у підозрілий період - через 4 дні після набрання рішенням суду у справі №909/1164/19 законної сили, що свідчить про наявність однієї з ознак фраудаторності.
Посилання відповідача ІІ у судових засіданнях на те, що укладання оспорюваних правочинів випадково співпало у часі з набранням рішенням суду у справі №909/1164/19 законної сили внаслідок перебування приватного нотаріуса, яка посвідчувала попередні договори купівлі-продажу майна та, відповідно, мала посвідчувати оспорювані договори про розірвання перших, у відпустці та через тимчасову втрату нею працездатності, - не знайшли свого підтвердження належними і допустимими доказами та є сумнівними з огляду на інші встановлені судом обставини даної справи.
3.2. Фактор оплатності правочинів
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів або перешкоджають задоволенню вимог кредиторів.
Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як сплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при сплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати сплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №755/17944/18.
Обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно,реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17.
Як встановлено судом у даній справі, що розглядається, на виконання оспорюваних договорів відповідач І передав (повернув) відповідачу ІІ нерухоме майно (будівлю бетонно-розчинного вузла та будівлю розчинного вузла) за актами приймання-передачі нерухомого майна від 01.11.2021.
Отже, внаслідок укладання оспорюваних договорів боржник (відповідач І) відчужив відповідачу ІІ єдине нерухоме майно, яке мав у власності.
Натомість відповідач ІІ повернув відповідачу І протягом листопада - грудня 2021 року грошові кошти на загальну суму 440 000,00 грн в готівковій формі, через касу відповідача І.
Проте, по-перше, відповідно до п. 3 оспорюваних договорів про розірвання договорів купівлі-продажу гроші, сплачені відповідачем ІІ при укладенні договорів купівлі-продажу від відповідача І, мають бути повернуті у безготівковій формі на банківський рахунок до 31.12.2021.
Отже, в порушення умов самих оспорюваних договорів кошти були повернуті не на розрахунковий рахунок боржника (відповідача І), а готівкою в касу боржника.
По-друге, поверненнягрошових коштів на загальну суму 440 000,00 грн відбувалося шляхом внесення 44 разів у касу боржника (відповідача І) по 10 000,00 грн у період з 01.11.2021 по 30.12.2021 (у робочі дні), у той час, коли на рахунках відповідача І вівся активний рух коштів внаслідок фінансово-господарської діяльності з його контрагентами до 01.12.2021 (до накладення арешту на кощти боржника в межах виконавчого провадження).
По-третє, в порушення умов самих оспорюваних договорів щодо повернення грошових коштів на розрахунковий рахунок боржника (відповідача І), на решту суми, яка підлягала поверненню боржнику (відповідачу І) за оспорюваними договорами, відповідачі уклали два договори про переведення боргу, за якими відповідач ІІ має розрахуватися з кредиторами відповідача І (але не з позивачем).
Заперечуючи проти позову, відповідач ІІ посилається на те, що дані правочини не зменшили загальний обсяг майна боржника (відповідача І), так як останній отримав взамін відчуженого нерухомого майна від відповідача ІІ грошові кошти.
Однак, по-перше, надходження грошових коштів готівкою в касу, а не на розрахунковий рахунок боржника (відповідача І) дали можливість уникнути погашення ним заборгованості перед кредитором (позивачем) у виконавчому провадженні. Адже жодні з цих готівкових коштів не були спрямовані на задоволення грошових вимог позивача (кредитора за виконавчим провадженням).
По-друге, внаслідок укладання оспорюваних правочинів боржник (відповідач І) не отримав частину грошових коштів за відчужене майно, оскільки боржник (відповідач І) прийняв виконання за оспорюваними правочинами в негрошовий спосіб (уклав договори про переведення боргу).
Заперечуючи проти позову, боржник (відповідач І) вважає, що оспорювані договори були реальними і вчинені не на шкоду, а на користь кредиторам, посилаючись на те, що на час укладання оспорюваних договорів він перебував в скрутному фінансовому становищі і повернення неліквідованого майна, яке не використовувалося, та одержання назад коштів дало змогу розрахуватися з іншими, ніж позивач, кредиторами.
Отже, як стверджує боржник (відповідач І), завдяки укладанню оспорюваних договорів ним було здійснено розрахунок з іншими його кредиторами, ніж позивач.
Як встановлено судом у даній справі, що розглядається, матеріали справи містять видаткові касові ордери ТОВ "Бетон Груп Трейд" на видачу готівкових коштів фізичним особам за листопад 2021 р. на загальну суму 120 478,25 грн, а також звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та квитанції за грудень 2021 р. на загальну суму 271 929,70 грн.
Утім, по-перше, відповідач І не надав суду належних та допустимих доказів в підтвердження наявності у нього іншої кредиторської заборгованості, з яких вбачаються час і підстави її виникнення. Зокрема, первинних бухгалтерських документів (договорів, видаткових накладних, актів виконаних робіт (наданих послуг) тощо), які підтверджені відповідними документами податкової (фінансової) звітності.
Також матеріали справи не містять відомостей про наявність інших виконавчих проваджень щодо боржника (відповідача І).
Отже,відповідач І не довів у справі факт наявності у нього інших кредиторів, ніж позивач.
По-друге, у разі й наявності у боржника (відповідача І) інших кредиторів, погашення заборгованості одним кредиторам у листопаді 2021 р. та непогашення заборгованості позивачу (кредитору за рішенням суду, яке набрало законної сили 25.10.2021) свідчить про вибірковість задоволення вимог кредиторів боржником та надання ним необґрунтованої переваги одним кредиторам перед іншим кредитором.
По-третє, відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно зі ст. 326 ГПК України та ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України; невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Отже, у разі й наявності у боржника (відповідача І) інших кредиторів, погашення боржником (відповідачем І) заборгованості перед такими кредиторами за наявності кредитора за рішенням суду свідчить про порушення ним порядку задоволення вимог кредиторів, зважаючи на принцип обов'язковості виконання рішення суду.
По-четверте, матеріали справи (звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт) свідчать про використання боржником (відповідачем І) готівкових коштів, отриманих за оспорюваними договорами, на оплату постачальникам, послуг банку тощо у грудні 2021 р. у розмірі 271 929,70 грн, а не на погашення вимог кредитора (позивача).
Також, матеріали справи (виписки про рух коштів на рахунках за період з 25.10.2021 по 01.01.2022) підтверджують оплату боржником (відповідачем І) постачальникам та іншим контрагентам після набрання рішенням №909/1164/19 у справі законної сили (25.10.2021).
Отже, оплата постачальникам, послуг банку тощо та невиконання рішення суду боржником (відповідачем І) вказує на порушення ним норм чинного законодавства щодо обов'язковості виконання рішення суду, що набрало законної сили.
Вищезазначене додатково свідчить про те, що боржник (відповідач І) мав бажання уникнути задоволення вимог позивача (кредитора за виконавчим провадженням).
Утім, поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані (висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).
3.3. Фактор наявності зв'язку між сторонами правочинів
Як було зазначено вище, одним з критеріїв фраудаторності правочину є характеристика контрагента, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи).
Заперечуючи проти позову, відповідач ІІ посилається на те, що сторони оспорюваних договорів про розірвання договорів купівлі-продажу не є родичами чи пов'язаними особами.
Як встановлено судом у справі, що розглядається, матеріали справи містять укладені між відповідача:
- договір про надання послуг №05/06/2017 від 05.06.2017, за яким відповідач ІІ (виконавець) зобов'язався за завданнями відповідача І (замовника) надавати послуги згідно з галуззю технічної компетентності вимірювальної лабораторії бетонів;
- договори купівлі-продажу майна (будівель розчинного вузла і бетонно-розчинного вузла з насосною) від 24.05.2019;
- договори про розірвання договорів купівлі-продажу майна від 29.10.2021 (оспорювані договори).
Також відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань тривалий час, зокрема з 11.06.2020 до 27.10.2021, відповідачі знаходилися за однією юридичною адресою: вул. Автоливмашівська, 5-В, с. Хриплин, Івано-Франківський район, Івано-Франківської область.
Отже, вказане свідчить, що відповідачів у справі пов'язують досить тривалі підприємницькі взаємовідносини.
На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що між відповідачами має місце певний зв'язок.
3.4. Щодо виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.06.2021 у справі №909/1164/19
Як встановлено судом у справі, що розглядається, 29.11.2021 на виконання рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08.06.2021 у справі №909/1164/19 судом видано наказ.
01.12.2021 приватним виконавцем Безруким О.В. відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу у справі №909/1164/19 та вчинено всі необхідні виконавчі дії з метою належного виконання рішення суду.
У ході виконавчого провадження приватним виконавцем встановлено:
- грошові кошти на рахунках боржника (відповідача І) відсутні, що підтверджується відповідями банківських установ на запити приватного виконавця;
- за боржником зареєстровано два транспортні засоби, однак боржником (відповідачем І) на вимогу приватного виконавця їх місцезнаходження не повідомлено; відтак місцезнаходження рухомого майна боржника невідоме, що унеможливлює звернення стягнення на таке майно.
Отже, ані грошових коштів на рахунках боржника (відповідача І), ані майна на яке можна було б звернути стягнення приватним виконавцем не виявлено.
Також матеріали справи не містять доказів наявності у боржника (відповідача І) іншого майна, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов'язаннями перед позивачем.
Таким чином, суд приходить до переконання, що сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач І діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам іншої особи, оскільки відчуження належного йому майна саме після набрання законної сили рішенням суду про стягнення з нього заборгованості, відбулося з метою уникнення звернення стягнення на його нерухоме майно як боржника, чим і було порушене цивільне право позивача як кредитора, за захистом якого він звернувся до суду.
Договір, який укладений з метою уникнути виконання зобов'язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов'язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним і бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора (позиція Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19).
IV. Щодо недійсності правочинів з підстав неможливості розірвати нечинний правочин
У позовній заяві позивач в якості окремої підстави недійсності оспорюваних договорів вказує на те, що договори купівлі-продажу від 24.05.2019 припинились їх належним виконанням та, відповідно, втратили чинність з моменту їх належного виконання, а тому нечинні договори не можна змінити або розірвати в добровільному чи судовому порядку.
При цьому, позивач посилається на те, що договори купівлі-продажу були виконані сторонами у повному обсязі в 2019 році, невиконаних зобов'язань між сторонами не залишилось, про що свідчить і зміст договорів від 29.10.2021 про розірвання цих договорів купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 188 ГК України:
- сторона договору, яка вважає за необхідне, зокрема, розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором;
- сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду;
- у разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. В іншому разі буде відсутній предмет спору, яким і виступає у такому разі договір. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17, від 11.02.2020 у справі №916/612/19, від 14.07.2021 у справі №911/1442/19, від 07.10.2021 у справі №904/2903/20.
У постанові від 08.06.2022 у справі № 755/978/20 Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що підстав для розірвання договору не було, оскільки цей договір на час звернення до суду не діяв, у зв'язку з тим, що фактично договір є виконаним.
Як вбачається з матеріалів справи, що розглядається, заперечуючи щодо припинення договорів купівлі-продажу від 24.05.2019 їх належним виконанням, відповідачі посилаються на виявлення недоліків майна, що було предметом цих договорів, лише у 2021 році; нездійснення розподілу земельної ділянки, на якій знаходилося майно відповідача І, придбане за договорами купівлі-продажу від 24.05.2019, та майно відповідача ІІ.
Проте, по-перше, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що свідчать про недоліки майна, що було предметом договорів купівлі-продажу від 24.05.2019.
По-друге, відповідно до п. 1.5 договорів купівлі-продажу від 24.05.2019 одночасно з набуттям покупцем права власності на майно покупець набуває права користування земельною ділянкою, на якій розміщено майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, визначених ст. 377 ЦК України та ст. 120 Земельного кодексу України.
Отже, умовами договорів купівлі-продажу від 24.05.2019 не передбачався поділ земельної ділянки.
Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Отже, договір купівлі-продажу належить до реальних договорів, укладення якого вимагає від сторін вчинення певних дій з передачі майна (товару) за обумовлену сторонами ціну.
Унаслідок передачі відповідачем ІІ майна відповідачу І та сплати відповідачем І коштів відповідачу ІІ, ці договори купівлі-продажу майна є виконаними.
Водночас сторонами належними і допустимими доказами не доведено суду наявності невиконаних зобов'язань за договорами купівлі-продажу від 24.05.2019.
У зв'язку з чим, у сторін було відсутнє право розривати договори, які були нечинними, оскільки були повністю виконаними.
При цьому, суд вважає, що відповідачі мали право замість договорів про розірвання договорів купівлі-продажу укласти нові договори купівлі-продажу (зворотнього продажу).
За таких обставин суд враховує неможливість розірвання виконаних договорів як окрему підставу для недійсності оспорюваних правочинів.
Під час розгляду справи судом неодноразово вживалися заходи щодо мирного врегулювання спору між сторонами, які не виявилися результативними, оскільки не були підтримані відповідачами.
Таким чином, позовна вимога про визнання недійсними договорів про розірвання договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 29.10.2021, укладених між ТОВ "Бетон Груп Трейд" та ТОВ "Захід-Контракт", є правомірною та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що вимога про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням речового права власності на об'єкт нерухомого майна за вищевказаними договорами належить до задоволення.
У відповідності до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Суд вважає, що вичерпно дослідив всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи відповідачів, викладені у відзивах на позов, не спростовують правомірних висновків позивача.
При прийнятті рішення суд враховує також, що після належного задоволення вимог кредитора за виконавчим провадженням (позивача) відповідач І не позбавлений права знову укласти правочини про відчуження майна (будівлі розчинного вузла та будівлі бетонно-розчинного вузла з насосною), які відповідають нормам чинного законодавства.
На підставі вищевикладеного в сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з попереднім розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи, позивач зазначив:
- 1 362,00 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову;
- 9 080,00 грн судового збору за подання позовної заяви;
- 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
І. Щодо судового збору
1.1. Як вбачається з матеріалів справи, до подання позовної заяви позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову (вх.№22221/21 від 22.12.2021), за подання якої сплатив судовий збір у розмірі 1 135,00 грн згідно з платіжним дорученням №263 від 21.12.2021.
Відповідно до приписів ст. 2, 129 ГПК України, враховуючи задоволення заяви позивача про забезпечення позову (ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.2021 у справі №909/1250/21 (суддя Горпинюк І.Є.); т. І а.с. 53-59) та задоволення позову, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на відповідачів солідарно, тобто кожен з відповідачів зобов'язаний сплатити на користь позивача по 681,00 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
1.2. Звертаючись до суду з позовом, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 9 080,00 грн, що підтверджено копією платіжного доручення №267 від 28.12.2021.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову, судовий збір за подання позовної заяви покладається на відповідачів солідарно, тобто кожен з відповідачів зобов'язаний сплатити на користь позивача по 4 540,00 грн судового збору за подання позовної заяви.
ІІ. Щодо витрат, пов'язаних з розглядом справи
У позовній заяві позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 20 000,00 грн, а докази понесення таких витрат будуть надані суду за наслідками розгляду справи.
Також представник позивача у судових засіданнях до закінчення судових дебатів зробив заяву про подання доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Отже, за наслідками розгляду справи по суті і прийняття рішення суд не вирішує питання щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. 13, 14, 73, 74, 76, 80, 86, 123, 129, 165, 178, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Приватного фермерського господарства "Геліос" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп Трейд" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Контракт" про визнання недійсними договорів та скасування рішень про державну реєстрацію права власності задовольнити.
2. Визнати недійсним договір про розірвання договору, серія, номер 1877, виданий 29.10.2021, видавник - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Мачкур А.А., укладений між ТОВ "Бетон Груп Трейд" та ТОВ "Захід-Контракт", предметом якого є розірвання договору купівлі-продажу, укладеного ТОВ "Бетон Груп Трейд" та ТОВ "Захід-Контракт" 24.05.2019, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Мачкур А.А. 24.05.2019 за реєстровим № 759, за яким ТОВ "Захід-Контракт" продало, а ТОВ "Бетон Груп Трейд" купило будівлю, розчинний вузол, що знаходиться за адресою: вул. Автоливмашівська, 5-К, с. Хриплин, Івано-Франківський район, Івано-Франківської область, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1681878826101.
3. Визнати недійсним договір про розірвання договору, серія, номер 1878, виданий 29.10.2021, видавник - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Мачкур А.А., укладений між ТОВ "Бетон Груп рейд" та ТОВ "Захід-Контракт", предметом якого є розірвання договору купівлі-продажу, укладеного ТОВ "Бетон Груп Трейд" та ТОВ "Захід-Контракт" 24.05.2019, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Мачкур А.А. 24.05.2019 за реєстровим № 762, за яким ТОВ "Захід-Контракт" продало, а ТОВ "Бетон Груп Трейд" купило будівлю, бетонно-розчинний вузол з насосною, що знаходиться за адресою: вул. Автоливмашівська, 5-В, с. Хриплин, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1681880326101.
4. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 61254976 від 29.10.2021 19:18:47, прийняте приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Мачкур Антоніною Анатоліївною з одночасним припиненням речового права власності на об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1681878826101, номер запису про право власності: 44747774.
5. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 61255085 від 29.10.2021 19:32:31, прийняте приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Мачкур Антоніною Анатоліївною з одночасним припиненням речового права власності на об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1681880326101, номер запису про право власності: 44747869.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп Трейд" (вул. Вовчинецька, 2-А, с. Вовчинець, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл.,76491; ідентифікаційний код 40254044) на користь Приватного фермерського господарства "Геліос" (вул. Князя Острозького, 29, м. Тернопіль, 46008; ідентифікаційний код 34161089) 4 540,00 грн (чотири тисячі п"ятсот сорок гривень) судового збору за подання позовної заяви та 681,00 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Контракт" (вул. Автоливмашівська, 5-В, с. Хриплин, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл., 76006; ідентифікаційний код 30474613) на користь Приватного фермерського господарства "Геліос" (вул. Князя Острозького, 29, м. Тернопіль, 46008; ідентифікаційний код 34161089) 4 540,00 грн (чотири тисячі п"ятсот сорок гривень) судового збору за подання позовної заяви та 681,00 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
8. На виконання рішення видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 31.08.2022.
Суддя Т.Е. Валєєва