майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"25" серпня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/1124/21
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Маріщенко Л.О.
секретар судового засідання: Малярчук Р.А.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Дяченко О.Л. адвокат, дов. від 04.01.2022
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Крикуна Віктора Вікторовича
до Закритого акціонерного товариства "Житомирські Ласощі"
про стягнення 237 584,66 грн.
ФОП Крикун Віктор Вікторович звернувся до суду з позовом до ЗАТ "Житомирські ласощі" про стягнення 232384,66 грн, з яких 3 821,06 грн 3% річних, 7 663,60 грн інфляційних.
Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням з боку відповідача зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг з перевезення вантажів.
Ухвалою суду від 27.10.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
05.11.2021 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків у якій фактично збільшив суму позовних вимог та просить сягнути з відповідача 237 584,66 грн, з яких 226 100,00 грн основного боргу, 3 821,06 грн 3% річних, 7 663,60 грн інфляційних.
Ухвалою суду від 10.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 906/1124/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено.
Ухвалою суду від 09.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1124/21 до судового розгляду по суті.
22.04.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява про закриття провадження у зв'язку з погашенням останнім боргу в повному обсязі, через що відсутній предмет спору.
31.05.2022 на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про проведення розгляду без участі позивача та його представника, у зв'язку із вимушеним знаходженням представника за межами країни. Також, у поданому клопотанні зазначено, що станом на 25.04.2022 рік відповідачем в повному обсязі погашено основний борг за позовними вимогами. В той же час, нараховані штрафні санкції, у зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань, судовий збір та витрати позивача на правничу допомогу, відповідачем не сплачено.
01.06.2022 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів та зменшення витрат на правову допомогу.
Позивач свого представника в судове засідання не направив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час, день та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Представник відповідача свою заяву про закриття провадження у справі в частині сплаченого боргу та зменшення розміру витрат на професійну допомогу підтримала.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд
14.05.2019 між ФОП Крикун В.В. (перевізник/позивач) та ЗАТ "Житомирські ласощі" (замовник/відповідач) укладено договір №14/05/19 по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні.
Відповідно до п. 1.1 договору перевізник зобов'язується доставляти ввірені йому замовником вантажі до пункту призначення та видавати їх вантажоодержувачу, а замовник зобов'язується сплачувати за перевезення вантажів встановлену даним договором плату.
Конкретні умови кожного замовлення зазначаються у заявці замовника і узгоджуються з перевізником (п. 1.2 договору).
Ціна на послуги узгоджується сторонами в заявках і вказується у рахунках-фактурах перевізника (п. 3.1 договору).
Розрахунки за цим договором здійснюються в гривнях у безготівковій формі на підставі отриманих замовником оригіналів рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта наданих послуг та податкової накладної, на протязі 30 банківських днів з дати отримання замовником оригіналів вказаних документів, якщо в заявці не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення. При ненаданні одного з оригіналів документів приведених вище, оплата за перевезення не здійснюється (п. 4.1 договору).
За фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт наданих (п. 4.2 договору).
У випадку, якщо відправлений перевізником замовнику акт виконаних робіт ним не підписаний і не заперечений на протязі 20 банківських днів з моменту його отримання замовником, він вважається ним прийнятий без змін та підлягає оплаті в повному обсязі (п. 8.5 договору).
Згідно п. 8.6 договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення. Якщо жодна зі сторін за один місяць до закінчення строку дії договору письмово не попередить іншу сторону про розірвання договору, то даний договір зберігає свою силу для сторін кожного разу ще на один рік.
На виконання умов договору та підставі разових договорів-заявок на перевезення вантажів автотранспортом позивачем були надані відповідачу послуги у період з 26.01.2021 по 04.09.2021 на загальну суму 232 700,00 грн, що підтверджується разовими договорами-заявками на перевезення, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними, які наявні в матеріалах справи ( т. 1 стр. 37-250, т. 2 стр. 1-67).
Однак, відповідач за надані послуги розрахунок належним чином не провів.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
За змістом ч.ч. 2, 5ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Так, на день подання позову до суду, з урахуванням початкового сальдо (заборгованість відповідача з 2020 у сумі 220 900,00 грн) та з урахуванням здійснених проплат, загальна сума заборгованості відповідача складала 226 100,00 грн , що також підтверджується підписаними сторонами актами звірки взаєморозрахунків (т. 1 стр.32-36).
Позивачем була направлена на адресу відповідача вимога про сплату боргу від 17.09.2021 у якій ставилась вимога у десятиденний термін з моменту отримання даної вимоги сплатити на користь позивача 226 100,00 грн боргу (т. 2 стр. 84-86).
Як вбачається з матеріалів справи, після надходження позовної заяви до суду відповідачем було сплачено на користь позивача заборгованість в частині основного боргу у розмірі 226 100,00 грн, що підтверджено сторонами у відповідних заявах.
Враховуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення 226 100,00 грн основного боргу підлягає закриттю за відсутності предмета спору на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.
За прострочень виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг позивачем також нараховано відповідачу 3 821,06 грн 3% річних та 7 663,60 грн інфляційних.
Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача 3% річних та інфляційних втрат в межах заявленого періоду, судом встановлено, що розрахунки здійснені вірно, а нараховані суми підлягають стягненню з відповідача.
Згідно зіст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно дост.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п. 1ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 821,06 грн 3% річних, 7 663,60 грн інфляційних та закриття провадження у справі за відсутністю предмету спору в частині стягнення 226 100,00 грн основного боргу.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 231, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2 Стягнути із Закритого акціонерного товариства "Житомирські Ласощі" (10003, Житомирська область, м. Житомир, вул. Покровська,67, код ЄДРПОУ 00382071) на користь Фізичної особи-підприємця Крикуна Віктора Вікторовича( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) - 3 821,06 грн - 3 % річних, 7 663,60 грн інфляційних та 172,27 грн судового збору
3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 226 100 грн основного боргу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 05.09.22
Суддя Маріщенко Л.О.
Віддрукувати:
1- в справу
2-3 - сторонам (рек)