Справа № 152/644/22
Провадження № 33/801/724/2022
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Роздорожна А. Г.
Доповідач: Медвецький С. К.
05 вересня 2022 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Медвецький С. К., розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шаргородського районного суду Вінницької області від 25 липня 2022 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Шаргородського районного суду Вінницької області від 25 липня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496,20 грн.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 03 липня 2022 року о 23:05 год на автодорозі Бар - Шаргород - Нові Хоменки він керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2108», державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння.
Огляд на стан сп'яніння проводився із використанням приладу «Драгер № 6810». Результат огляду - 1,05 проміле.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується результатом огляду на стан сп'яніння, а відтак, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не досліджено докази його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
Указує, що правопорушення було вчинено ним у стані крайньої необхідності. Свою вину визнає повністю та щиро розкаюється.
Вважає, що суд безпідставно та необґрунтовано не прийняв до уваги його пояснення про те, що він був вимушений терміново доставити матір з серцевим нападом до лікарні в м. Шаргород для одержання медичної допомоги.
Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
Положеннями частини 7 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Установлено, що 03 липня 2022 року о 23:05 на автодорозі Бар - Шаргород - Нові Хоменки ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2108», державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України.
Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням відеозапису. Результат огляду - 1,05 проміле.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.
Положеннями ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
У пункті 1.9 ПДР України визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з пунктом 2.9. «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Пункт 3 розділу ІХ Інструкції передбачає, що направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюється відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі за змістом - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами).
Відповідно до ч. 3 статті 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Судом установлено, що ОСОБА_1 пройшов освідування на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, погодився з його результатами та не наполягав на проведенні повторного огляду в закладі охорони здоров'я.
Указані обставини підтверджуються власноручним підписом правопорушника на роздруківці результату тесту та його поясненнями.
Судом було оглянуто матеріали відеофіксації з нагрудної камери працівника поліції під час виявлення правопорушення та під час проходження водієм ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння, яке мало місце 03 липня 2022 року.
З указаного відеозапису слідує, що працівниками поліції був зупинений транспортний засіб марки «ВАЗ 2108», державний номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_1 . У ході спілкування працівників поліції з водієм, в останнього були виявлені типові зовнішні ознаки алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 було запропоновано пройти освідування на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу.
Працівником поліції зафіксований огляд водія на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер № 6810».
ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції не заперечував вживання спиртних напоїв.
Отже огляд на стан сп'яніння проведений відповідно до Інструкції та ст. 266 КУпАП.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції вірно встановив обставини вчинення правопорушення водієм ОСОБА_1 , надав належну оцінку доказам в їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності не заслуговують на увагу з огляду на таке.
За змістом статті 17 КУпАП особа, яка діяла у стані крайньої необхідності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Відповідно до статті 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Фактично ОСОБА_1 указує на крайню необхідність, в умовах якої він був змушений порушити ПДР, для відведення загрози здоров'ю матері.
Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження доводів заявника.
Ба більше - як слідує з відеозапису з нагрудної камери поліцейського, ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції не вказував, що він діяв в стані крайньої необхідності за обставин викладених в апеляційній скарзі.
Отже, апеляційний суд вважає недоведеним вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у стані крайньої необхідності.
Керування транспортним засобом у стані алкогольного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп'яніння є загрозою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи істотних порушень допущених при їх складанні не встановлено. Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 містить всі необхідні відомості, передбачені ст. 256 КУпАП та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС №1395 від 07 листопада 2015 року.
Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Наявні в матеріалах справи докази підтверджують правильність висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовані повно та об'єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані правильно.
Ураховуючи характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, обставини його вчинення, дані про особу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість застосування до нього адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 280, 283, 294, 295 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Шаргородського районного суду Вінницької області від 25 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду С. К. Медвецький