Справа № 640/7874/22
"01" вересня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Чех Н.А.,
за участі секретаря судового засідання - Буткевич Л.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - Федоренко О.П.,
представник відповідача - Мельник М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва адміністративний позов громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 до Центрального міжрегіонального управління ДМС у місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення щодо примусового повернення, -
установив:
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання незаконним та скасування рішення щодо примусового повернення посилаючись на те, що 16.05.2022 року відносно нього прийнято рішення про примусове повернення за межі України. Дане рішення вважає незаконним та необґрунтованим, прийнятим з грубим порушенням законодавства України, порушенням його прав та свобод. До України він прибув в 1995 році, та проживає на її території, створив сім'ю, має доньку. За весь нач перебування на території України він до кримінальної відповідальності не притягувався, в розшуку, під слідством не перебував. Після анексії АР Крим та окупації Луганської та Донецької областей в 2014 році відкрито висловлював свою громадську позицію засуджуючи дії Російської Федерації. Вторгнення 24.02.2022 року Росії на територію України засуджує. Про дані обставини відомо всім родичам, які проживають на території Російської Федерації. Родинні зв'язки відсутні через постійні сварки на тлі розпочатої війни проти України. В розмові з родичами йому заявили, що його «здадуть» до поліції, як агента. За проукраїнську позицію згідно законодавства Російської Федерації йому загрожує до 15 років в'язниці.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали обставини викладені в позовній заяві, позовні вимоги, просили їх задовольнити. Позивач додав, що з 1995 року він проживає в Україні, за дозвільними документами звернувся 16.05.2022 року. Має дружину, та доньку, однак в її свідоцтві про народження не записаний. Паспорт громадянина Російської Федерації отримав в 2021 році в посольстві на території України, до цього жив за паспортом СРСР. Представник позивача зауважив, що позивач з 1995 року проживає на території України. На той час необхідності реєструватися не було. Позивач сплатив штраф. Крім того, повернення позивач до Російської Федерації загрожує його життю, він підлягатиме мобілізації. За час проживання в Україні ним не вчинялися дії, за що передбачена заборона в'їзду.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, оскільки позивач порушив вимоги міграційного законодавства України. Доказів наявності для позивача загроз у разі повернення до Росії відсутні.
Вислухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов до наступного.
Даний позов зареєстровано в Окружному адміністративному суді м. Києва 26.05.2022 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.06.2022 року вирішено передати матеріали справи на розгляд Дніпровського районного суду м. Києва.
28.06.2022 року матеріали справи надійшли до Дніпровського районного суду м. Києва.
29.06.2022 року проведено автоматизований розподіл судової справи між суддями.
01.07.2022 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 11.07.2022 року заяву позивача про забезпечення позову повернуто без розгляду.
21.07.2022 року надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою від 31.08.2022 року заяву позивача про забезпечення позову залишено без задоволення.
В суді було встановлено наступне.
16.05.2022 року відносно громадянина Російської Федерації Сафіна Альберта головним спеціалістом Центрального міжрегіонального управління ДМС у місті Києві та Київській області складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МКО № 010471, згідно якого ОСОБА_1 порушив правила перебування на території України, а саме, проживав без документів на право проживання в Україні. ОСОБА_3 було роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, що підтверджено його підписом.
В поясненнях ОСОБА_1 вказав, що прибув до України в 1995 році з приватною метою. Згодом працевлаштувався продавцем на Володимирський ринок. До органів ДМС для легалізації свого становища не звертався. Для отримання статусу біженця або особи яка потребує додаткового захисту не звертався. Усвідомлював, що своїми діями порушує законодавство України. Власного житла на території України не має.
Постановою ПН МКМ № 010448 від 16.05.2022 року ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено штраф у розмірі 5 100,00 грн.
16.05.2022 року відносно громадянина Російської Федерації Сафіна Альберта головним спеціалістом відділу адміністративної діяльності Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління ДМС у місті Києві та Київській області винесено рішення про примусове повернення громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 до країни походження або третьої країни, яким вирішено примусово повернути позивача до країни походження або третьої країни, та зобов'язано покинути територію України у термін до 26.05.2022 року, заборонено в'їзд на територію України терміном на 3 роки.
В оспорюваному рішенні вказано, що позивач порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства - проживав без документів на право проживання в Україні. Встановлено, що 16.05.2022 року працівником Центрального міжрегіонального управління ДМС у місті Києві та Київській області було виявлено громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Під час проведення перевірки документів встановлено, що громадянин РФ ОСОБА_1 прибув в Україну в 1995 році з приватною метою, згодом працевлаштувався. До органів ДМС для вчинення заходів задля легалізації свого становища в Україні не вживав. Про те, що потрібно покинути територію України відомо, але не мав можливості для повернення на батьківщину. Усвідомлював, що своїми діями порушує законодавство України. Для отримання статусу біженця або особи яка потребує додаткового захисту не звертався. За порушення діючого законодавства України його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Статтею 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини.
Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Стаття 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.
Згідно частини 1 статті 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в'їзд в Україну та виїзд з України здійснюється:
іноземців та осіб без громадянства - за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України;
іноземців, які постійно проживають на території України, - за паспортним документом та посвідкою на постійне проживання;
осіб без громадянства, які постійно проживають на території України, - за посвідченням особи без громадянства для виїзду за кордон;
іноземців та осіб без громадянства, яких визнано біженцями в Україні або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, - за проїзним документом для виїзду за кордон;
іноземців та осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянами України, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання;
іноземців та осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з особами, зазначеними у частинах другій - дванадцятій статті 4 цього Закону, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання;
іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні у зв'язку з працевлаштуванням, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання;
іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні у зв'язку з участю у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання;
іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні у зв'язку з участю у діяльності релігійних організацій, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання;
іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні у зв'язку з участю у діяльності філій, відділень, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організацій іноземних держав, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання;
іноземців та осіб без громадянства, які працюють у представництвах іноземних суб'єктів господарювання в Україні, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання;
іноземців та осіб без громадянства, які працюють у філіях або представництвах іноземних банків на території України, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання;
іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні у зв'язку з провадженням культурної, наукової, освітньої діяльності на підставах і в порядку, встановлених міжнародними договорами України або спеціальними програмами, а також іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні з метою участі в міжнародних та регіональних волонтерських програмах чи участі в діяльності організацій та установ, що залучають до своєї діяльності волонтерів відповідно до Закону України «Про волонтерську діяльність», інформація про які розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання;
іноземців та осіб без громадянства, які працюють кореспондентом або представником іноземних засобів масової інформації на території України, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання;
іноземців та осіб без громадянства, які навчаються у навчальних закладах України не менш як протягом одного року, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання;
іноземців - громадян держав, які можуть в'їжджати в Україну без візи відповідно до законодавства України чи міжнародного договору України, - за паспортним документом або іншим документом, якщо це передбачено міжнародним договором України;
іноземців, які є громадянами держав, з якими укладено договори про місцевий прикордонний рух, - за документами, які дають право на перетинання державного кордону в межах місцевого прикордонного руху, що оформляються дипломатичними представництвами та консульськими установами України в установленому Міністерством закордонних справ України порядку;
іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, - за паспортним документом та військовим квитком рядового, сержантського і старшинського складу.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав).
Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, яких визнано біженцями в Україні або яким надано притулок в Україні, вважаються такими, які постійно проживають на території України з моменту визнання біженцем в Україні або надання притулку в Україні. Постійне проживання на території України біженців підтверджується посвідченням біженця.
Іноземці та особи без громадянства, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні, вважаються такими, які на законних підставах тимчасово проживають на території України на період дії обставин, за наявності яких додатковий чи тимчасовий захист було надано. Тимчасове проживання на території України таких іноземців та осіб без громадянства підтверджується посвідченням особи, яка потребує додаткового захисту в Україні, або посвідченням особи, якій надано тимчасовий захист в Україні.
Статтею 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.
Згідно ст. 16 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону.
Правила щодо реєстрації іноземців та осіб без громадянства не поширюються на осіб, які з наміром визнання їх біженцями в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні чи отримання притулку або тимчасового захисту, незаконно перетнули державний кордон України. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції здійснює реєстрацію іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія закону про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту в Україні, лише за наявності одного з документів, що видаються таким особам відповідно до зазначеного закону.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» забороняється примусово повертати, видворяти або видавити чи передавати іноземця та особи без громадянства, де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя.
Як встановлено в суді, громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 прибув на територію України в 1995 році, та однак до відповідних органів за дозвільними документами, захистом чи отримання статусу біженця не звертався, проте в 2021 році отримав паспорт громадянина Російської Федерації. Дане свідчить про те, що позивач досить тривалий час перебуває на території України без законних на те підстав.
Обґрунтування, на які посилається позивач як на підставу для скасування оспорюваного рішення, спростовано матеріалами справи та поясненнями сторони позивача.
Судом не приймається до уваги і посилання позивача на те, що він має проукраїнську позицію, що відомо його родичам в Росії, які обіцяли повідомити про це в правоохоронні органи, оскільки жодного доказу ним на підтвердження даних обставин не було надано.
Безпідставним є посилання позивача на те, що в Україні він має дружину, доньку, так як ним не було надано жодного підтверджуючого документу.
Не надано позивачем і доказів щодо наявності загрози його життю та здоров'ю у разі повернення до Російської Федерації.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, враховуючи докази надані сторонами, суд дійшов висновку, що по даній справі позивач не навів обґрунтувань та не надав документів щодо правомірного перебування на території України на момент винесення рішення.
На підставі наведеного, суд вважає, що оскаржуване рішення є законним, та не підлягає скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 241, 242, 243, 246, 250, 255, 288, 289, 371 КАС України, суд, -
вирішив :
Адміністративний позов громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 до Центрального міжрегіонального управління ДМС у місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення щодо примусового повернення - залишити без задоволення - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання повного судового рішення - 02.09.2022 року.
Суддя: