П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
31 серпня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/19221/21
Суддя першої інстанції: Юхтенко Л.Р.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 17.02.2022р.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія», треті особи Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
13.10.2021р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія», треті особи Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області про визнання протиправними дій щодо передчасного виключення його зі списків особового складу до повного розрахунку з ним; зобов'язання внести зміни до наказу від 31.08.2021р. №165 щодо виключення його зі списків особового складу 07.10.2021р.; зобов'язання виплатити йому грошове забезпечення та його індексацію по 07.10.2021р. включно; зобов'язання переоформити грошовий атестат, довідку про розміри щомісячних додаткових видів забезпечення та надіслати їх до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для обчислення розміру його пенсії та для подальшого направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для проведення перерахунку основного розміру пенсії з моменту її призначення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що повний розрахунок при звільненні з військової служби з ОСОБА_1 зроблений 07.10.2021р., а тому відповідачем, всупереч п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, передчасно виключено його зі списків особового складу 31.08.2021р.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2022р. позов задоволений, оскільки із логічного тлумачення п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженого Указом Президента України 10.12.2008р. №1153/2008 слідує те, що для виключення військовослужбовця зі списків особового складу має бути надана безпосередня згода такої особи на виключення зі списків особового складу без проведення повного з ним розрахунку. Але, відповідачем не надано до суду докази на підтвердження того, що позивач надавав згоду на його виключення зі списків особового складу інституту без повного розрахунку перед звільненням. Між тим, позивач не надав згоди на виключення його зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків, які були здійснені 07.10.2021р., отже датою виключення позивача зі списків особового складу інституту має бути 07.10.2021р. Тому, відповідачем передчасно виключено позивача зі списків особового складу інституту до повного з ним розрахунку.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апелянт посилається на те, що ним відшкодовано позивачу, на підставі судового рішення у справі №420/22875/21, грошове забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі середнього грошового забезпечення за період з 31.08.2021р. (день виключення зі списків особового складу) по 12.11.2021р. (день проведення остаточного розрахунку), а тому позовні вимоги є безпідставними.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що наказом Командувача Збройних Сил України №230 від 18.06.2021р. (по особовому складу), полковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за п. «а» ч.6 (у зв'язку із закінченням строку контракту) ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». /а.с.12/
Наказом начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» №165 від 31.08.2021р. (по стройовій частині), полковника ОСОБА_1 з 31.08.2021р. виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Приморського районного центру комплектування та соціальної підтримки м. Одеси. /а.с.13/
31.08.2021р. позивача направлено для постановки на облік до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подальшого обліку, видано грошовий атестат від №460/2153 та довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії №460/2154. /а.с.15-18/
07.10.2021р. та 12.10.2021р. відповідачем проведено повний розрахунок з ОСОБА_1 при звільненні. /а.с.19, 37/
Вважаючи протиправними дії щодо передчасного виключення зі списків особового складу до повного розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 1 ст.19 вищезазначеного визначено загальні умови укладення контракту на проходження військової служби та встановлено, що військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Відповідно до абз. «а» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації): а) у зв'язку із закінченням строку контракту.
Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) військовослужбовець не виключається та контракт не припиняється (не розривається) у разі: перебування на лікуванні; захоплення в полон або заручником, а також інтернування у нейтральну державу; безвісної відсутності - до визнання його в установленому порядку безвісно відсутнім або оголошення померлим; настання інших випадків, визначених законодавством.
Згідно з ч.7 ст.26 вищезазначеного закону, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженим Указом Президента України 10.12.2008р. №1153/2008 (надалі - Положення №1153/2008), визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Згідно з пп.1 п.225 розділу XII Положення №1153/2008, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється у мирний час та під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 1 частини четвертої, пунктами 1, 2 частини п'ятої, пунктами 1, 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно за всіма підставами, крім військовослужбовців, які обіймають посади номенклатури призначення Міністра оборони України, - Головнокомандувачем Збройних Сил України та командиром військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до п.242 Положення №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» №165 від 31.08.2021р. (по стройовій частині), полковника ОСОБА_1 з 31.08.2021р. виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Приморського районного центру комплектування та соціальної підтримки м. Одеси. /а.с.13/
31.08.2021р. позивача направлено для постановки на облік до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, видано грошовий атестат від №460/2153 та довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії №460/2154. /а.с.15-18/
Водночас, відповідачем проведено повний розрахунок з ОСОБА_1 при звільненні лише 07.10.2021р. /а.с.19, 37/
Позивач вважає, що оскільки повний розрахунок з ним проведений 07.10.2021р., то і виключенню зі списків особового складу він підлягав 07.10.2021р., оскільки ним не надано згоди на виключення зі списків військової частини у іншу дату.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що чинними нормативно-правовими актами не встановлено порядку здійснення розрахунку зі звільненим військовослужбовцем, зокрема, не встановлено дати проведення остаточного розрахунку та відповідальності роботодавців за невчасне здійснення виплат всіх сум, які підлягають сплаті, що ставить таких осіб у вкрай невигідне становище, оскільки фактично позбавляє їх гарантій на фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов'язків.
Разом з тим, приписами ст.116 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
У відповідності до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Наведені вище норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, слід застосовувати норми ст.116 та ст.117 КЗпП України як такі, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення зі служби.
Дана правова позиція викладена у відповідності до постанови Верховного Суду від 24.12.2020р. у справі № 340/401/20.
Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає відповідальність, передбачена ст.117 КЗпП України.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
За змістом ч.1 ст.117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Частина 1 ст.117 КЗпП України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Частина 2 ст.117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в ч.1 ст.117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Даний правовий висновок викладено у відповідності до постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 р. у справі №810/451/17.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративний суду від 24.01.2022р. у справі №420/22875/21 (набрало законної сили 26.07.2022р.) визнано протиправними дії Інституту Військово-Морський Сил Національного університету «Одеська морська академія» відносно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні з позивачем за період 31.08.2021р. по 12.11.2021р. та зобов'язано Інститут Військово-Морський Сил Національного університету «Одеська морська академія» виплатити позивачу грошове забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі середнього грошового забезпечення за останні два місяці.
Таким чином, судовим рішення у справі №420/22875/21 застосовано до Інституту Військово-Морський Сил Національного університету «Одеська морська академія» відповідальність, передбачену ст.ст.116, 117 КЗпП України, у вигляді зобов'язання сплатити грошове забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі середнього грошового забезпечення.
Тобто, позивачу повністю відновлено права щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні, та відшкодовано середнє грошове забезпечення за період прострочення виплат, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог шляхом зміни дати виключення позивача зі списків військової частини при звільненні з військової служби.
На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» задовольнити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року скасувати.
Ухвалити у справі постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія», треті особи Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення
Головуючий суддя Крусян А.В.
Судді Єщенко О.В. Яковлєв О.В.