ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
10 серпня 2022 року м. Київ № 640/27640/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у київській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 30.06.2018р. №1538129-5402-1013; від 30.06.2018р. №1538130-5402-1013; від 25.06.2019р. №5699176-5706-1007; від 25.06.2019р. №5699178-5706-1007; від 09.07.2020р. №130405-5705-1007; від 09.07.2020р. №130405-5705-1007р.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на протиправність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, оскільки таке містить невірно обраховану до сплати суму земельного податку за 2018-2020 роки. А також контролюючий орган не взяв до уваги тих обставин до з 25.11.2019 року земельні ділянки були передані до статутного капіталу ТОВ «Сілвер Центр».
А тому позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті контролюючим органом без дотримання податкового законодавства України.
Крім цього, позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався лише в жовтні 2020 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.11.2020 року було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду обґрунтована тим, що оскаржувані рішення позивач не отримував та про їх існування дізнався лише після відповіді на звернення у жовтні 202о року, а тому на думку, позивача строк на звернення до суду не було пропущено.
Вирішуючи відповідне клопотання позивача, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За приписами ч. 1 та 6 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зважаючи на те, що матеріали справи не містять відомостей про ознайомлення позивача з оскаржуваним рішенням до жовтня 2020 року, суд приходить до висновку, що при поданні позовної заяви заявник пропустив строк звернення до суду з поважних причин, а відтак, відповідна заява позивача про поновлення строку звернення до суду підлягає задоволенню.
Відповідач станом на момент прийняття рішення у справі відзиву на позовну заяву до суду не подав.
Згідно ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 26 грудня 2008 року позивачем укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок №6074 площею 7,6342 га та №6077 площею 7,9611 га, що розташовані за адресою: Київська область, Васильківський район, Великосалтанівська сільська рада. Цільове призначення вказаних земельних ділянок: землі промисловості.
Управлінням Держкомзему у Васильківському районі листами №5519/02-1 та №5520/02-1 від 12.11.2012 повідомлено позивача, що нормативна грошова оцінка на вказані земельні ділянки не проводилась.
Судом встановлено, що Рішенням Великосалтанівської сільської ради №44-3-УІІ від 25.12.2015 «Про встановлення ставок плати за землю на території Великосалтанівської сільської ради Васильківського району Київської області» встановлено ставки плати за землі на території зазначеної сільської ради та затверджено положення про встановлення ставок плати за землю на території сільської ради.
Так, відповідно до п.п. 4. 4 Положення ставка податку на земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативно-грошову оцінку яких не проведено встановлюється в розмірі 5% відсотків від нормативно грошової оцінки площі ріллі по області.
Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру оприлюднені показники нормативної грошової оцінки 1 гектара ріллі у Київській області станом на 01.01.2018 становить 26194,09 грн. за гектар.
ГУ ДПС у Київській області згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 286.5 ст. 286 цього ж Кодексу, прийняло податкові повідомлення-рішення , а саме:
- від 30.06.2018р. №1538129-5402-1013, яким визначило позивачу до сплати суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за 2018 рік у розмірі 274859,76 грн.;
від 30.06.2018р. №1538130-5402-1013, яким визначило позивачу до сплати суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за 2018 рік у розмірі 263573,43 грн.;
від 25.06.2019р. №5699176-5706-1007 яким визначило позивачу до сплати суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за 2019 рік у розмірі 149,54 грн.;
від 25.06.2019р. №5699178-5706-1007 яким визначило позивачу до сплати суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за 2019 рік у розмірі 143,40 грн.;
від 09.07.2020р. №130405-5705-1007 яким визначило позивачу до сплати суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за 2020 рік у розмірі 626,31 грн.;
від 09.07.2020р. №130406-5705-1007 яким визначило позивачу до сплати суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за 2020 рік у розмірі 626,31 грн.
Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), а справляння плати за землю розділом XII «Податок на майно» Податкового кодексу України (далі - ПК України).
За приписами ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до Закону.
Так, відповідно до ст.ст. 269, 270 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об'єктом оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Згідно із пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
За змістом норм ст.ст. 269 - 271 розд. XII ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.
Об'єктами оподаткування, зокрема є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Базою оподаткування є:
- нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;
- площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Як вже зазначалось вище, судом встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок позивача не проводилась. Крім того, Рішенням Великосалтанівської сільської ради №44-3-УІІ від 25.12.2015 «Про встановлення ставок плати за землю на території Великосалтанівської сільської ради Васильківського району Київської області» встановлено ставки плати за землі на території зазначеної сільської ради та затверджено положення про встановлення ставок плати за землю на території сільської ради.
Відповідно до п.п. 4. 4 Положення ставка податку на земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативно-грошову оцінку яких не проведено встановлюється в розмірі 5% відсотків від нормативно грошової оцінки площі ріллі по області.
Судом встановлено, що відповідно до даних Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру показник нормативної грошової оцінки 1 гектара ріллі у Київській області станом на 01.01.2018 становить 26194,09 грн. за гектар.
Так, у власності позивача є земельна ділянка площею 7,6342 га , розмір податку за яку, виходячи з вищевикладеного, повинен становити. (26194,09*7,6342) = 199970,92*5%=9 998,55 грн.. За земельну ділянку площею 7,9611 га розмір податку повинен становити 10426,69 грн.= (208533,76 *5%)= 208 533,76 (7,9611 *26194,09).
Отже, аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що суми зобов'язань, які визначені відповідачем в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях 30.06.2018р. №1538129-5402-1013; від 30.06.2018р. №1538130-5402-1013; від 25.06.2019р. №5699176-5706-1007; від 25.06.2019р. №5699178-5706-1007 по земельному податку з фізичних осіб за 2018 та 2019 рік значно перевищують встановлені законом ставки, а тому такі рішення підлягають скасуванню.
Стосовно податкових повідомлень рішень за 2020 рік суд зазначає таке.
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПКУ).
Водночас абзацом другим п. 286.5 ст. 286 ПКУ визначено, що у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 01 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
Згідно зі ст. 82 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ) юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності, зокрема у разі внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗКУ).
Отже, юридична особа, до якої перейшло право власності на земельну ділянку протягом року від іншого власника, зокрема, у разі внесення такої ділянки до статутного фонду, сплачує земельний податок з 01 числа місяця, в якому вона набула право власності.
Матеріалами справи встановлено, що позивач земельні ділянки площею 7,6342 га та 7,9611 га відповідно до Акту приймання передачі нерухомого майна від 25.11.2019 року передав до Статутного капіталу ТОВ «Сільвер Центр».
Таким чином прийняті податковим органом від 09.07.2020р. податкове повідомлення рішення №130405-5705-1007 про сплати суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за 2020 рік у розмірі 626,31 грн. та від 09.07.2020р. №130406-5705-1007 про сплати суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за 2020 рік у розмірі 626,31 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно з нормами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з ч. 1 і 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Наявною у матеріалах справи копій квитанцій від 04.11.2020 №5951291 та від 03.11.2020р. № 910320050 підтверджено, що за цим позовом ОСОБА_1 сплачено судовий збір у сумі 5400,00 грн.
Враховуючи наведене, на користь позивача відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України присуджується до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Київської області судових витрат у розмірі 5400,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.06.2018р. №1538129-5402-1013; від 30.06.2018р. №1538130-5402-1013; від 25.06.2019р. №5699176-5706-1007; від 25.06.2019р. №5699178-5706-1007; від 09.07.2020р. №130405-5705-1007; від 09.07.2020р. №130405-5705-1007р.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ДРФОПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) документально підтверджені судові витрати у розмірі 5400 (п'ять тисяч чотириста гривень)00 копійок за сплату судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення,5-А).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська