ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про забезпечення адміністративного позову
05 серпня 2022 року м. Київ № 640/10883/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П., ознайомившись із позовною заявою і доданими до неї матеріалами
за позовомОСОБА_1
до третя особаВищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва, ОСОБА_2
про визнання протиправними та скасування рішень, -
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва, третя особа: ОСОБА_2 , в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва №623 від 29 вересня 2021 року, яким притягнуто ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження;
- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №VI-010/2022 від 27 червня 2022 року, яким притягнуто ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на три місяці.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2022 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян Окружного адміністративного суду м. Києва позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акту - рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №VI-010/2022 від 27 червня 2022 року про притягнення мене, ОСОБА_1 , до дисциплінарної відповідальності, яким застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на три місяці, до набрання законної сили судовим рішенням в даній справі.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що оскаржуваним рішенням було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на три місяці. Так, заявник зауважує, що оскаржуване рішення, порушує право позивача на працю, а також зачіпає права третіх осіб, що звертаються з метою отримання адвокатських послуг, а, відтак, невжиття заходів забезпечення позову може спричинити настання таких негативних наслідків, як спричинення шкоди діловій та професійній репутації позивача.
Вирішуючи заяву позивачів про вжиття заходів забезпечення позову, суд бере до уваги наступне.
Положеннями частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
У відповідності до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд зазначає, що підстави забезпечення позову, визначенні статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Наведене в сукупності свідчить про те, що обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин:
- очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;
- доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат;
- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд наголошує, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність, в свою чергу, передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Такої правової позиції дотримується й Верховний Суд, зокрема, у своїх постановах від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 1740/2484/18.
Судом встановлено, що 27 березня 2020 року на адресу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва надійшла заява ОСОБА_2 від 17 березня 2020 року про порушення адвокатом ОСОБА_1 , вимог законодавства України про адвокатуру та Правил адвокатської етики, в результаті чого, на думку ОСОБА_2 , останньому створено перешкоди в доведенні перед судом позиції захисту при судовому розгляді та порушено гарантоване нормами національної та міжнародної дії право на захист.
29 вересня 2021 року Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури м. Києва прийняла рішення №623, яким комісія вирішила притягнути ОСОБА_1 , до дисциплінарної відповідальності та застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.
Не погоджуючись з рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва №623 від 29 вересня 2021 року, адвокатом було подано до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури скаргу.
В свою чергу, ОСОБА_2 також було подано до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури скаргу на вищевказане рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва.
27 червня 2022 року Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури було винесено рішення №VI-010/2022, яким скаргу адвоката ОСОБА_1 та скаргу ОСОБА_2 задоволено частково - рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва №623 від 29 вересня 2021 року про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді попередження - змінено в частині мотивування та застосування виду дисциплінарного стягнення.
Застосовано до адвоката ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на три місяці.
Так, обґрунтовуючи свою заяву про забезпечення позову заявник посилається на наявність очевидних ознак протиправності прийнятих відповідачами рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності, що, на її переконання, порушує її права, свободи та інтереси. Наголошено на тому, що факт застосування дисциплінарного стягнення до неї впливає на її професійну діяльність і приводить до негативних наслідків щодо цієї діяльності та іншої діяльності заявника, безумовно впливає на його репутацію, як адвоката. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду і поновлення порушених прав та інтересів заявника.
Крім того, заявник зазначає, що право на працю нерозривно пов'язано з право на життя людини: життєва діяльність людини не можлива без забезпечення нею своїх природних потреб шляхом витрачання заробленого працею та вказано на те, що частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
ОСОБА_1 зазначено, що адвокатська діяльність є єдиним джерелом доходів заявника. Так, заявником наголошено, що усунення від участі в якості захисника у кримінальних провадженнях, представника у цивільних та адміністративних справах призвело до порушення не тільки її права на здійснення незалежної професійної діяльності та гарантованого Конституцією України права на працю, а виникненню певної кількості вимог до заявника як адвоката про належне виконання уже укладених договорів, неотримання інших гонорарів за договорами, які заявник не у змозі буде укласти. Таким чином, на даний час це призводить до позбавлення заявника будь-яких засобів до існування.
Відтак, заявник вважає, що рішення відповідачів про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк три місяці є таким, що тимчасово обмежує заявника у можливостях здійснення незалежної професійної діяльності та отримання винагороди за дану діяльність. Внаслідок прийняття вказаного рішення, заявник тимчасово позбавлений як можливості здійснення адвокатської діяльності за вже укладеними останнім угодами, так і можливості укладення нових угод в період дії цього акту.
Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Як вже було зазначено судом, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, та і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного прав. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
В свою чергу, статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
У відповідності до пунктів 1, 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно частини 1 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Таким чином, здійснюючи свою професійну діяльність, адвокат отримує гонорар за надані ним послуги з захисту, представництва та інших видів правової допомоги (реалізовує право на працю та можливість заробляти собі на життя).
Слід також зазначити, що репутацією адвоката є громадська думка, оцінка, усталене уявлення про особу, які формуються на основі фактів, що характеризують особу (відповідність діяльності адвоката вимогам закону, дотримання ним правил професійної етики тощо).
При цьому, здійснюючи свою професійну діяльність, тобто, реалізовуючи своє право на працю та можливість заробляти собі на життя, адвокат повинен мати бездоганну репутацію, що включає у себе, у тому числі, відсутність дисциплінарних стягнень за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Виходячи із змісту заяви про забезпечення позову та зважаючи на те, що наявність рішення про притягнення заявника до дисциплінарної відповідальності може погіршити репутацію останнього, як адвоката, що, в свою чергу, може негативно вплинути на його професійну діяльність (можливість заподіяння значної шкоди правам, свободам та інтересам заявника), суд дійшов висновку про наявність правових підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
На переконання суду, у даному випадку невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявнику, що суттєво ускладнить їх відновлення, що свідчить про відповідність вказаних обставин меті застосування правового інституту забезпечення позову та співмірність й адекватність заходів забезпечення позову, про які просить заявник.
При цьому, суд наголошує на тому, що вжиття вказаних заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, натомість, спрямоване лише на збереження існуючого становища до набрання законної сили судовим рішенням у відповідній адміністративній справі, а невжиття таких заходів, очевидно може призвести до того, що для відновлення захисту прав, свобод та інтересів заявнику необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Частиною 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
З огляду на вищевикладене та керуючись статтями 150, 151, 154, 248 КАС України, суд, -
1. Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити.
2. До моменту набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №640/10883/22 зупинити дії індивідуального акту - рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №VI-010/2022 від 27 червня 2022 року про притягнення мене, ОСОБА_1 , до дисциплінарної відповідальності, яким застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на три місяці.
3. Ухвалу направити для виконання сторонам у справі.
4. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Дана ухвала може бути пред'явлена до виконання у порядку та спосіб, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", у строк до 25 листопада 2024 року.
5. Стягувачами у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали, є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), а боржниками - Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (04070, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 3, 5-й поверх, ЄДРПОУ 26080214), Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури м. Києва (04070, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 3, 5-й поверх, ЄДРПОУ 040895265).
6. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Дана ухвала підлягає негайному виконанню згідно з ч. 1 статті 156 КАС України.
Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання. а також не перешкоджає подальшому розгляду справи по суті.
Суддя І.П. Васильченко