31 серпня 2022 року
м. Черкаси
Справа № 711/7983/21
Провадження № 22-ц/821/892/22
категорія: 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.,
суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.
за участю секретаря: Ярошенка Б.М.
учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк»
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 травня 2022 року (ухваленого під головуванням судді Кондрацької Н.М. в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси, повний текст судового рішення складено 18 травня 2022 року) у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року представник АТ «Універсал Банк» Мєшнік К.І. (далі - Банк) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, в жовтні 2017 року банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
Особливістю проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення.
24 жовтня 2017 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 24.10.2017 року.
Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг.
Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови.
Окрім того, зазначив в заяві наступне: «прошу вважати наведений зразок мого власноручного підпису або його аналоги (у тому числі мій електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкрити мені в банку. Я засвідчую генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення моїх даних згідно з договором. Також я визнаю, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях. Я підтверджую, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або банком з використанням електронного цифрового підпису».
Позивач вказує, що усе листування щодо цього договору ОСОБА_1 просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 100 000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 5.18, 5.19 Умов і правил обслуговування фізичних осіб у разі порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за кредитом вважається простроченою.
Позивач зазначає, що банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте, відповідач не повертав своєчасно грошові кошти банку, у зв'язку з цим станом на 14.09.2021 року у нього утворилась заборгованість у розмірі 177 030,51 грн., яка складається із: 177030,51 грн. - загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 0 грн. - заборгованості за пенею та комісією.
В зв'язку з вищевикладеним, позивач просив суд постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 24 жовтня 2017 року у розмірі 177030,51 грн. станом на 14.09.2021 року та судові витрати у сумі 2655,46 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 травня 2022 року позов АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 24.10.2017 року у розмірі 177030,51 грн.
Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що відповідач належним чином не виконує зобов'язання щодо погашення заборгованості, в зв'язку з чим станом на 14 вересня 2021 року має заборгованість в загальній сумі 177030,51 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь Банку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У червні 2022 року ОСОБА_1 подав до Черкаського апеляційного суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 травня 2022 року, як незаконне, необґрунтоване, постановлене без повного з'ясування обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» до нього про стягнення заборгованості.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що викладені у рішенні суду висновки не повною мірою відповідають обставинам справи, крім того, судом не правильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
ОСОБА_1 зазначає, що повністю задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження факту укладення кредитного договору.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у анкеті-заяві, яка була підписана відповідачем 24.10.2017 року, не зазначена процентна ставка, виходячи з якої нараховуються відсотки та комісії за користування кредитом, а отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків та комісій за користування кредитними коштами та порядок їх нарахування. Також відсутня інформація по строку повернення кредиту (користування ним) та суму кредитного ліміту.
Апелянт звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було проаналізовано виписки, які надав відповідач, а саме в даній виписці проходять списання, що не відносяться до кредитного договору, які вказав позивач в позові.
Відзиви на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника АТ «Універсал Банк» - Мєшніка К.І., зазначено, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 являються безпідставними й такими, що не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
Звертає увагу на те, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання банківських послуг в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, а тому не вбачається підстав для застосування до спірних правовідносин висновків, зроблених Верховним Судом у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17.
Крім того, виконаний Банком розрахунок заборгованості є належним доказом, котрий підтверджує дійсний розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, кількість днів за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом.
Отже, суд першої інстанції врахував всі надані докази сторонами, саме тому позов було задоволено.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Встановлено, що в жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив новий проект Monobank, у рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки Monobank.
Після перевірки кредитної історії на платіжних картках Monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
Особливості проекту Monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номеру облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрат у розстрочку.
24 жовтня 2017 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до позивача та підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, за умовами якої Клієнт просив відкрити поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у Мобільному додатку відповідно до умов Договору та наведених у Анкеті-заяві умов.
При розгляді справи встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме, випустив платіжну карту та надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте, відповідач не повертав своєчасно грошові кошти банку у зв'язку з цим станом на 14.09.2021 року у нього утворилась заборгованість у розмірі 177030,51 грн., яка складається із: 177030,51 грн. - загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 0 грн. - заборгованості за пенею та комісією.
Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 було призначено на 31 серпня 2022 року на 15 годину.
15 серпня 2022 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 про відкладення (перенесення) судового розгляду справи.
Клопотання обґрунтоване тим, що у зв'язку з введенням воєнного стану 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією РФ проти України Указом Президента України № 64/2022 та відповідно до Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжується строк дії воєнного стану в України строком на 90 діб (тобто до 23 серпня 2022 року) він не може представляти свої інтереси та знаходиться за межами Черкаської області.
Апеляційний суд зазначає, що наведені причини неявки в судове засідання (перебування апелянта за межами Черкаської області) самі по собі не є поважними причинами для відкладення розгляду справи. До матеріалів справи ОСОБА_1 не додано жодного доказу на підтвердження факту об'єктивної неможливості його прибуття в судове засідання чи реалізувати своє право на забезпечення участі у судовому засіданні представника, у тому числі, шляхом участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість проведення судового розгляду у відсутність особи, яка не з'явилася.
1.Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Підстав для застосування положень ч. 3 ст. 369 ЦПК України встановлено не було.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, своє рішення мотивував тим, що відповідач не виконав зобов'язання по поверненню кредитних коштів за договором, чим порушила умови кредитного договору, а тому позовні вимоги Банку підлягають задоволенню в повному обсязі.
Однак, колегія суддів не може повністю погодитись з вказаним висновком.
Апеляційним судом встановлено, що 24 жовтня 2017 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, з якої вбачається, що АТ «Універсал Банк» відкриває ОСОБА_1 поточний рахунок у гривні та встановлює кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов договору та наведених нижче умов. ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення (а.с. 12).
Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У позовній заяві АТ «Універсал Банк» посилався на те, що 24 жовтня 2017 року відповідач підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. У вказаній анкеті-заяві зазначено, що відповідач погодився з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані йому для ознайомлення.
При цьому, ні Умови і правила надання банківських послуг та Тарифи, ні Паспорт споживчого кредиту не містять підпису відповідача. Також, в матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Паспорту споживчого кредиту «картка Monobank», та Тарифів, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що відповідач був ознайомлений саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом споживчого кредиту.
Анкета-заява до договору про надання банківських послуг, підписана відповідачем, містить лише його анкетні дані та контактну інформацію, проте не містить жодних даних про умови кредитування.
При цьому, ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Такі висновки викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»).
Умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 24.10.2017 року, посилався на Умови обслуговування рахунків фізичних осіб в ПАТ "Універсал Банк" на сайті: https://www.monobank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору ( а.с.13-35).
З матеріалів справи не вбачається, що саме з даними Умовами та правилами відповідач ознайомився і погодився, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо користування кредитними коштами та щодо сплати пені та комісії за користування кредитними коштами, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до матеріалів справи розмірах і порядках нарахування.
У цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути; укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.monobank.ua ) змінювалися АТ «Універсал Банк».
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату пені та комісії за користування кредитними коштами надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Зазначений висновок узгоджується з висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Вказане свідчить про відсутність правових підстав для нарахування на рахунок відповідача процентів за користування коштами та віднесення їх до тіла кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, визначаючи розмір заборгованості за тілом кредиту, АТ «Універсал Банк» посилається на те, що згідно п. 5.23 розділу ІІ Умов та правил, кредит збільшується на суму заборгованості за Договором по відсоткам до погашення, по неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати вказаної заборгованості.
Однак, зважаючи на те, що колегією суддів оцінені як неналежний доказ надані позивачем Умови та Правила банківських послуг, про що зазначено вище, відсутні підстави для задоволення вимог банку в частині збільшення тіла кредиту на розмір нарахованих відсотків, що вбачається з довідки про рух коштів по картці від 28.01.2022 року (а.с. 74-164).
Вирішуючи питання про розмір заборгованості за кредитним договором, який підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь позивача, колегія суддів зазначає, що стягненню підлягає саме сума неповернутих відповідачем коштів.
Доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її конкретний розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до п. 5 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18 червня 2003 року № 254, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.
До такого правового висновку дійшов Верховний Суд при розгляді цивільної справи № 200/5647/18 в постанові від 16.09.2020 року.
З наявного у справі розрахунку заборгованості за кредитним договором та виписки про рух коштів по картці ОСОБА_1 вбачається, що станом на 19.05.2020 року залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) становить 99 999,55 грн., починаючи з 23.05.2020 року Банк здійснював автоматичне погашення щомісячних платежів по розстрочках від 23.01.2020 року, від 25.06.2019 року, від 27.03.2020 року, від 30.08.2019 року, від 19.05.2020 року, та відсотків, безпідставно збільшивши тіло кредиту до 177030,51 грн.
Проте, належних доказів погодження сторонами договору в письмовій формі такого порядку погашення відсотків, погашення витрат по розстрочках, банком не надано суду першої інстанції і не надано апеляційному суду, тому такі дії позивача не відповідають суті відносин, та не передбачені кредитним договором.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що розрахунок заборгованості за договором № б/н від 24.10.2017 року (який розпочинається з 24.05.2019 року) та рух коштів по картці (виписка по кредитному договору за період 24.10.2017-14.09.2021 р.р.) не співпадають. Крім того, у виписці про рух коштів по картці від 28.01.2022 року, чітко зазначено кредитний ліміт станом на 28.01.2022 року - 100 000 грн., баланс на кінець періоду: - 77030,51 грн.
Разом з тим, відповідно до вищевказаної виписки, відповідачем внесено власних коштів в період з 19.05.2020 року - 27.04.2021 року, які були списані банком на погашення розстрочок, - 26 501,42 грн.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманих коштів.
Отже, виходячи з вищенаведеного, а також зважаючи на те, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт на картковий рахунок у сумі 100000,00 грн., проти якого не заперечує відповідач ОСОБА_1 , та враховуючи внесені останнім кошти в розмірі 26 501,42 грн., наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника на користь банку заборгованості в розмірі 73 498,58 грн. (тіло кредиту) ( 100 000 грн. - 26 501,42 грн.), що також узгоджується із висновком викладеним у вищезазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, рішення суду першої інстанції, як ухвалене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права - до скасування із ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 24.10.2017 року в розмірі 73 498,58 грн. (тіло кредита).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 від 20.11.2019 та на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Таким чином, обов'язок відповідача ОСОБА_1 з відшкодування позивачу витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, в силу вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК та п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», пропорційно задоволених вимог, а саме 1102,47 грн., переходить до держави і має бути здійснений у встановленому законом порядку.
Між тим, частиною 6 статті 141 ЦПК передбачено, що компенсація учаснику справи понесених ним судових витрат за рахунок держави здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Разом з тим слід звернути увагу, що така норма має загальний характер і стосується компенсації всіх видів судових витрат, передбачених ст. 133 ЦПК. Натомість, судовий збір є окремим видом судових витрат і порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 133 ЦПК).
Статтею 7 ЗУ «Про судовий збір» врегульовані питання повернення судового збору. За змістом даної статті закону передбачено, що, у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. У разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (тотожне за змістом правило передбачено і ч. 1 ст. 142 ЦПК).
Процедурні аспекти порядку повернення суми сплаченого судового збору врегульовані наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787 «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів».
За таких обставин, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1102,47 грн. (пропорційно задоволених вимог Банку) необхідно компенсувати позивачу за рахунок держави шляхом повернення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, з позивача слід стягнути на користь Держави судовий збір в розмірі 1653,71 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 141, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 травня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -скасувати.
Постановити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 24.10.2017 року у розмірі 73 498,58 грн. (тіло кредиту).
Компенсувати Акціонерному товариству «Універсал Банк» судовий збір, сплачений ним за подання позовної заяви у розмірі 1102,47 грн. за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь Держави судовий збір в розмірі 1653,71 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді В.Г. Бородійчук
Л.І. Василенко
/текст постанови суду виготовлений 01 вересня 2022 року/