01 вересня 2022 року
м. Рівне
Справа № 570/979/20
Провадження № 22-ц/4815/264/22
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Боймиструк С.В.
суддів: Гордійчук С.О., Хилевич С.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 грудня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації, про стягнення інфляційних втрат, 3% річних за весь час прострочення грошових зобов'язань та моральної шкоди,
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації (далі відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на його користь індекс інфляції та 3% річних в розмірі 7 119 грн. 20 коп. та моральну шкоду в розмірі 1 000 грн. 00 коп.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 грудня 2020 року задоволено позов ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації, про стягнення інфляційних втрат, 3% річних за весь час прострочення грошових зобов'язань та моральної шкоди.
Стягнуто з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в розмірі 3559 грн. 60 коп.
Стягнуто з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 3% річних в розмірі 639 грн. 45 коп.
Стягнуто з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000 грн. 00 коп.
Стягнуто з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації в дохід держави судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністраціїподав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 274, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що в 2014 році ОСОБА_1 звернувся до Рівненського районного суду Рівненської області з позовом до Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації про визнання неправомірними дій щодо невиплати йому допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат та зобов'язання здійснити виплату допомоги на оздоровлення розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2014 рік.
Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 08 вересня 2014 року в справі №570/3703/14-а в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року в справі №570/3703/14-а позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у розмірах нижчих, ніж передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням раніше проведених виплат.
Зобов'язано Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 , як інваліду війни III групи, щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2014 рік, відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат.
Як слідує з мотивувальної частини постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації задоволено частково, а саме зобов'язано Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації зробити перерахунок та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як інваліду війни III групи в розмірі семи мінімальних пенсій за віком у відповідності до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно приписів ч. 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.
Зі змісту листа № 01-42-10/30 від 12 вересня 2019 року Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації, встановлено, що відповідачем, відповідно до постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року по справі № 570/3703/14-а здійснено нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2014 рік як інваліду війни III групи в квітні 2019 року в розмірі 4 623 грн. 00 коп.
Відповідно до інформації наданої АТ КБ «ПриватБанк» на картковий рахунок ОСОБА_1 05 квітня 2019 року надійшли кошти в розмірі 4 623 грн. 00 коп.
Убачається, що предметом спору є стягнення процентів за безпідставне збереження коштів, три відсотка річних та інфляційні витрати за невиконання рішень адміністративного суду та моральної шкоди.
За змістом частини третьої статті 11 та частини першої статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
У частині першій статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України).
Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих правовідносин з їх специфічними суб'єктами та їх підпорядкованістю.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають, зокрема, у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій; на публічно-правові спори, у тому числі на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.
Тому загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Таким чином, на правовідносини з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Частиною п'ятою статті 21 КАС України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних, передбачене положеннями статті 625 ЦК України, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги, а поєднання цих вимог у одній справі не є обов'язковим.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20) дійшла висновку про те, що ураховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України зобов'язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.
Аналіз положень частини п'ятої статті 21 КАС України та частини першої статті 19 КАС України у їх поєднані дозволяє зробити висновок, що юрисдикція спору про стягнення моральної шкоди із суб'єкта владних повноважень визначається як за правовою природою правовідносин, зокрема публічно-правових, так і у зв'язку з тим, чи пред'явлено позов про стягнення моральної шкоди в одному проваджені з вимогою про вирішення публічно-правового спору.
Ураховуючи те, що спір щодо нарахування, сплати та перерахунку соціальних виплат підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, спір за позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України з одночасним відшкодуванням моральної шкоди також підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Спори, які виникають у судах у зв'язку з невиконанням суб'єктом владних повноважень своїх функцій (щодо його незаконних дій та/або зобов'язання до виконання таких повноважень), та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень не змінює правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому спори щодо порушення своїх зобов'язань суб'єктом владних повноважень, зокрема щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, у тому числі після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Отже, ураховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України зобов'язань, спори про відшкодування передбачених вказаною статтею грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір. Юрисдикція спору про стягнення моральної шкоди у зв'язку із порушенням порядку здійснення повноважень органом влади визначається за правовою природою правовідносин, а також виходячи з того, чи пред'явлена вимога про стягнення моральної шкоди в одному провадженні з вимогою про вирішення публічно-правового спору.
Зазначені правові висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 та від 04 березня 2020 року у справі № 757/63985/16, постанові Верховного Суду від 28.05.2021 року у справі № 638/1620/20.
За наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки спір за вимогами ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України, а також стягнення моральної шкоди виник внаслідок несвоєчасного виконання судових рішень у адміністративних справах, а тому вимоги позивача підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статями 255 та 257 цього Кодексу (частина перша статті 377 ЦПК України).
Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19 - 22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (частина друга статті 377 ЦПК України).
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255, частини другої статті 377 ЦПК України.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 369, п. 4 ч. 1 ст. 374, ч. 1, 2 ст. 377, ст. 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністраціїзадовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 грудня 2020 рокускасувати.
Провадження у цивільній справі ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації, про стягнення інфляційних втрат, 3% річних за весь час прострочення грошових зобов'язань та моральної шкоди- закрити.
Роз'яснити ОСОБА_1 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 01 вересня 2022 року.
Головуючий : С.В. Боймиструк
Судді : С.О. Гордійчук
С.В. Хилевич