30 серпня 2022 року
м. Рівне
Справа № 559/110/21
Провадження № 22-ц/4815/671/22
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 01 лютого 2022 року у складі судді Ральця Р. В., ухвалене в м. Дубно Рівненської області,
Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог вказувало, що на підставі заяви № б/н від 01.08.2008 року відповідачу було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі 8 000,00 грн., який в подальшому був збільшений. Зазначав, що відповідач, підписавши заяву про надання банківських послуг, підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг. Банк свої зобов'язання за Договором виконав, надавши відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов'язувалась повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, однак не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами, які передбачені договором, у зв'язку з чим станом на 30.11.2020 року виникла заборгованість за кредитним договором, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 20 692 грн. 57 коп. та заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит в розмірі 7 230 грн. 44 коп., а загалом - 27 923 грн. 01 коп.. Користуючись своїм правом кредитодавця на свій розсуд вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 20 692, 57 грн. заборгованості за тілом кредита, а також витрати на сплату судового збору у розмірі 2102, 00 грн..
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 01 лютого 2022 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» 20 692 грн. 57 коп. боргу за кредитним договором № б/н від 01.08.2008 року, а також понесені судові витрати у сумі 2 270 грн. 00 коп..
Рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченим законом обов'язком позичальника повернути кредит у строк та на умовах, передбачених договором, та обґрунтовано тими обставинами справи, які вказують, що такий обов'язок відповідачем як позичальником дотриманий не був.
Вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», згідно яких Банк може самостійно змінювати кредитний ліміт та умови кредитування клієнтів нею не підписувалися, а відтак не можуть розцінюватися як стандартна типова форма договору. Додає, що в Анкеті-заяві відсутні умови про нарахування відсотків за користування кредитними коштами, штраф та пеня за несвоєчасне повернення кредиту. Стверджує, що судом не було встановлено достовірності розрахунку заборгованості, наданої позивачем, та пояснює, що здійснював платежі на погашення заборгованості, і її наявність позивачем не доведена належними доказами. Пояснює, що до заборгованості відповідача за кредитом можуть бути віднесені лише суми, отримані в період з 02.04.2017 року і до дати звернення Банку з позовом до суду, оскільки саме з 02.04.2017 року починається перебіг позовної давності за стягненням заборгованості з відповідача. Звертає увагу, що згідно розрахунку відповідача, він отримав як кредит суму 10 987,88 грн., а сплатив Банку на його погашення 14 281,31 грн., а тому ця сума повністю погашає кредит, що, враховуючи безпідставність нарахування процентів та штрафних санкцій, на зарахування яких Банк спрямовував кошти без попередження із платником, робить позовні вимоги безпідставними. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 01 серпня 2008 року року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір у вигляді Анкети-заяви № б/н, за умовами якої останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 1 300 грн., який в подальшому був збільшений до 8 000 грн., а згодом зменшений до 0 грн..
Угода складається із Анкети-заяви, Пам'ятки клієнта, Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку.
Про згоду відповідача на укладення договору свідчить підпис ОСОБА_1
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
Спірні відносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, і - як наслідок - виникнення заборгованості, про стягнення якої Банк і звернувся з даним позовом до суду.
Із долученого до позовної заяви розрахунку вбачається, що Банк визначив заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 01.08.2008 року станом на 30.11.2020 року в розмірі 27 923,01 гривень, з яких: 20 692,57 - заборгованість за тілом кредиту (прострочене тіло), 7 230, 44 - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит.
Користуючись своїм правом кредитодавця на власний розсуд вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, заявив вимогу про стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 20 692, 57 грн., тобто суму заборгованості за тілом кредиту.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, ч.1 ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
На обґрунтування позовних вимог Банк зазначав, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Умовами та правилами банківських послуг та Тарифами банку складають між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Окрім того, вказував, що заявою відповідача підтверджується і той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були йому надані для ознайомлення в письмовій формі. На підтвердження додано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» від 01.08.2008 року, яка підписана сторонами.
Вказана Заява містить підпис ОСОБА_1 в графі про отримання та ознайомлення з Пам'яткою клієнта, Тарифами і основними умовами обслуговування і кредитування.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов.
На обґрунтування позовних вимог Банк вказує, що при укладання договору сторони керувалися саме вказаними нормами законодавства, при цьому, формулярами та стандартними формами є Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку, згідно яких обслуговується відповідач.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вказані Умови та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, наявні в матеріалах справи, не є належним доказом встановлення та погодження сторонами умов укладеного між ними кредитного договору.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Покликання представника відповідача, викладені в апеляційній скарзі, на те, що суд не дослідив розрахунку заборгованості, наданого Банком, та не врахував внесені позичальником платежі, не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Випискою за кредитним договором підтверджується, що відповідач ОСОБА_1 користувався кредитними коштами шляхом зняття їх з кредитної картки, здійснював платежі, поповнював картку, що свідчить про виникнення та існування між сторонами прав і обов'язків, які ґрунтуються на кредитних правовідносинах, врегульованих параграфом 2 глави 71 ЦК України. Факт використання кредитних коштів підтвердив і сам відповідач.
Розрахунок заборгованості, на який покликається апелянт, є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди та відображає стан нарахувань в певні періоди часу.
Банківська виписка, натомість, має статус первинного документу відповідно до переліку типових документів, затверджених наказом Мін'юсту від 12.04.2012 року № 578/5, згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання операції та слугують підставою для записів у реєстрах бух обліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.
Із виписки АТ КБ «ПриватБанк» станом на 03.12.2020 року, долученої до позовної заяви, безспірно вбачається, що відповідач знімала кошти, частково погашав заборгованість, повертав кошти, а відтак йому було відомо про умови договору та необхідність погашати заборгованість за кредитом.
Розмір заборгованості відповідача за договором кредиту станом на 30 листопада 2020 року склав 27 923,01 грн., з яких тіло кредиту складає 20 692,57 грн. за своєю суттю є заборгованістю за тілом кредиту (прострочене тіло), та підлягає стягненню з боржника на користь Банку.
Названі обставини не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами. Більш того, стороною відповідача не надано жодних доказів існування будь-яких інших кредитних правовідносин між сторонами, крім тих, які є предметом розгляду у цій справі.
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсотках.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 01 лютого 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 31 серпня 2022 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Хилевич С. В.
Шимків С. С.