Справа № 366/868/22
Провадження № 1-кп/366/141/22
01 вересня 2022 року Іванківський районний суд Київської області в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 , при секретарі: ОСОБА_2 , за участю учасників провадження: прокурора - ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , законного представника обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , представника служби у справах дітей та сім'ї - ОСОБА_7 , представник ювенальної превенції - ОСОБА_8 , педагога - ОСОБА_9 , захисників - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , представника потерпілого - ОСОБА_12 , розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 за матеріалами кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022111150000305 від 09 квітня 2022 року, які надійшли від Іванківського відділу Вишгородської окружної прокуратури по обвинуваченню
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,
в скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
У провадженні Іванківського районного суду перебувають матеріали кримінального провадження № 12022111150000305 від 09 квітня 2022 року по обвинуваченню ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК України.
01 вересня 2022 року до суду від прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 . Клопотання мотивовано тим, що на даний час строки запобіжного заходу у виді тримання під вартою закінчуються, проте продовжують існувати ризики передбаченні ст. 177 КПК України, які свідчать про можливість обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, які ще не допитувалися, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
На думку прокурора, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив клопотання задовольнити, оскільки ризики передбаченні ст. 177 КПК України не відпали.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти заявленого клопотання, просив суд застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, не хоче в тюрмі сидіти, все усвідомив, більше так не буде.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_10 заперечував проти заявленого клопотання, просив суд змінити запобіжний захід на більш м'який, не пов'язаний з позбавленням волі, оскільки неповнолітній вину визнав, розкаявся, а тому переховуватися від слідства та суду не буде. Ризик вчинення нового злочину - ніхто не застрахований, що завтра щось може відбутися, яким чином неповнолітній може тиснути на свідків - він дитина, а тому аргументи прокурора в цій частині не заслуговують на увагу.
Представник потерпілого ОСОБА_12 підтримав клопотання прокурора.
Представник ювенальної превенції ОСОБА_8 не заперечувала проти задоволення клопотання.
Педагог ОСОБА_9 пояснила суду, що вона, як педагог, хотіла б звичайно, щоб дитина була вдома, однак дії і вчинки ОСОБА_5 говорять самі про себе. Поклалася на розсуд суду щодо заявленого клопотання.
Представник служби у справах дітей ОСОБА_7 клопотання прокурора підтримала з підстав того, ОСОБА_5 постійно вчиняє крадіжки.
Законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 заперечували проти заявленого клопотання, просила суд змінити запобіжний захід на домашній арешт, оскільки дитина перший раз перебуває в тюрмі, у вчиненому розкаюється. Про те, що її дитина не буде порушувати умови цілодобового домашнього арешту, - не впевнена на 100%
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання, обвинувальний акт з додатками, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку, суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Судом встановлено, що ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 16.09.2022 року відносно ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 16.09.2022 року включно.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою суд, окрім іншого, враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
У відповідності до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
У відповідності до вимог ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з практикою застосування Європейським судом з прав людини пункту 3 статті 5 Конвенції після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою;до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України").
Отже, обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема домашнього арешту та тримання під вартою, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об'єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, у тому числі при закінченні досудового розслідування,коли деякі ризики вже можуть зникнути (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 листопада 2017 року № 1-р/2017).
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України".
При вирішені клопотання про продовження строку тримання під вартою неповнолітньому ОСОБА_5 , суд бере до уваги те, що на даний час обставини, які слугували підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися.
Так, ОСОБА_5 характеризується негативно, як за місцем навчання, так і за місцем проживання, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, вчинив злочин в період відбування іспитового строку за злочини проти власності. Обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може здійснювати тиск на свідків, які ще не допитані судом, а також під тяжбою покарання може переховуватись від суду.
Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, в тому числі передача під нагляд батьків, та які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у вигляді тримання під вартою, відпала, - не встановлено.
Крім того на території України введено воєнний стан, а тому на даній стадії кримінального провадження не відпали ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що дає підстави вважати суду про його можливе уникнення від явки до суду шляхом зміни свого місця проживання, з метою уникнення від відповідальності.
На переконання суду, враховуючи викладені обставини, доводи обвинуваченого щодо зміни запобіжного заходу не переважають доводів сторони обвинувачення та не зможуть запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого за допомогою більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Наявні ризики, а саме: можливості впливати на свідків, які ще не допитані у судовому засіданні, переховуватись від суду та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, виправдовують продовження раніше обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Також, судове слідство по даному кримінальному провадженню триває, свідки судом досі не допитані, а тому ризики, передбачені ст. 177 КПК України не відпали, в цьому аспекті, на переконання суду, є підстави вважати, що, не перебуваючи в умовах запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_5 може вчинити інші кримінальні правопорушення, переховуватися від суду, а тому наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що приводить до висновку, що жоден із інших, альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів, на даній стадії судового розгляду не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків, а тому суд дійшов до висновку про задоволення клопотання сторони обвинувачення про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Керуючись статтею 29 Конституції України, частиною 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., статтями 177, 183, 196, 197, 199, 331, 392 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів в Державній установі Київський слідчий ізолятор Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції терміном 60 днів, а саме до «31 жовтня 2022 року включно».
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченому, який перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено 01 вересня 2022 року
Суддя: ОСОБА_1