Справа №949/660/22
30 серпня 2022 року м. Дубровиця
Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Отупор К.М., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП у Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 30 листопада 2011 року Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області),
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Права та обов'язки, передбачені ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 роз'яснені.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №184345 від 07 червня 2022 року вбачається, що 07 червня 2022 року о 20 год. 32 хв., в с. Берестя по вул. Миру, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки DAF-XF 105.510, номерний знак НОМЕР_2 , з загальним напівпричепом SCHMITZ-S01, номерний знак НОМЕР_3 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора "Drager" №6810, що підтверджується тестом №2904 від 07 червня 2022 року, чим порушив вимоги пункту 2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 відмовився від підпису в протоколі та дачі письмових пояснень.
На розгляді справи в суді ОСОБА_1 винним себе у вчиненому адміністративному правопорушенні не визнав та суду пояснив, що того дня алкогольні напої не вживав, а тому добровільно погодився пройти тест. Вказаний результат тесту він заперечив працівникам поліції, однак його зауваження було проігноровано. Проїхати в лікарню для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння після продування газоаналізатора " Драгер", йому не пропонували. Окрім того ОСОБА_1 зазначив, що він вимагав у працівників поліції забезпечити присутність під час огляду двох свідків та надати сертифікат відповідності і свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, оскільки з результатами він не погоджувався. Також ОСОБА_1 зазначив, що працівники поліції проігнорувавши його законні вимоги, через декілька хвилин, вийшовши із свого службового автомобіля, показали прилад "Драгер" на якому був показник 0,27 проміле.
Разом з тим, у матеріалах справи наявне клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Цвіркуна А.С., в якому просив провадження в справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі положень п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування своєї позиції адвокат Цвіркун А.С. зазначив, що відповідні вимоги щодо порядку огляду та права особи, відносно якої такий огляд проводиться, закріплені як в КУпАП, так і в Інструкції про порядок виявлення у водії транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735.
Вказані вимоги працівники поліції зобов'язані неухильно дотримуватися.
При цьому адвокат Цвіркун А.С. зазначив, що після зупинки ОСОБА_1 поліцейськими, висловлення останніми та припущення щодо перебування його в стані алкогольного сп'яніння та пропозиції пройти відповідний огляд за допомогою газоаналізатора, водій попросив у працівників поліції забезпечити гарантії, надані йому законом, під час проведення огляду. Зокрема, ОСОБА_1 вимагав у працівників поліції забезпечити присутність під час огляду двох свідків та надати сертифікат відповідності і свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Однак, працівники поліції проігнорували законні вимоги водія та через декілька хвилин, вийшовши із свого службового автомобіля, показали прилад "Драгер", на якому був показник 0,27 проміле. Тобто самого факту продувки ОСОБА_1 газоаналізатора та розпакування мундштуків із вакуумної упаковки на відео запису із нагрудних бодікамер зафіксовано не було. Також на відеозаписі, які додані до матеріалів справи, є лише рух транспортного засобу та те, що поліцейський показує драгер із зазначеним показником спеціального технічного засобу "Драгер" 0,27 проміле, а відеозапис на двох файлах триває до 1 хв.
Адвокат Цвіркун А.С. у своєму клопотанні також наголошує на тому, що в п. 5 Інструкції №1452/735 передбачено, що перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Проте, вказаний пункт Інструкції працівниками поліції був проігнорований.
Окрім того, адвокат Цвіркун А.С. звертає увагу на той факт, що поліцейські не дотрималися вимог щодо безперервності відеозйомки, як це передбачено пунктом 4, 5 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджену Наказом МВС України 18.12.2018 року №1026.
До того ж, поліцейськими порушено пункт 10 Інструкції №1026, згідно якого у випадку встановлення стану сп'яніння, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
Втім, в протоколі про адміністративне правопорушення показник спеціального технічного засобу "Драгер" 0,27 проміле не зазначений. Вважає, що оскільки огляд водія на стан алкогольного сп'яніння поліцейські провели без застосування технічного засобу відеозапису, без залучення двох незалежних свідків та не надали на вимогу водія документи про повірку газоаналізатора, огляд ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, є недійсним.
Отже, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та з'ясувавши повно, всебічно, об'єктивно усі обставини справи, приходжу до наступного висновку.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно п. 1.3. Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
Відповідно до п. 2.9а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до ст. 32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту, захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Так, в контексті рішення ЄСПЛ "Надточій проти України (заява №7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі "Аллене де Рібермон проти Франції", Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Європейський Суд з прав людини у рішенні "Шмауцер проти Австрії" від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення".
Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності" (рішення ЄСПЛ у справі "Маліге проти Франції" від 23.09.1998 року).
Як підсумок, виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, як і значно перевищує мінімальний розмір штрафу, визначений ч. 2 ст. 52 КК України, а також передбачає обов'язкове позбавлення права керування транспортним засобом.
Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Тобто, предметом з'ясування по даній справі є встановлення факту керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння особою, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Так, порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння визначається ст. 266 КУпАП, а процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та оформлення результатів такого огляду визначається Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція №1452/735).
Пунктом 6 Розділу І Інструкції №1452/735 визначено, що огляд на стан сп'яніння також проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
При цьому, на вимогу п. 4 Розділу ІІ Інструкції №1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
Пунктом 7 Розділу ІІ Інструкції №1452/735 визначено, що установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Вищенаведене у своєму системному взаємозв'язку дає підстави для висновку, що водій вважається таким, який керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння у випадку, коли за наслідками проходження ним огляду на відповідний стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, показник проведення тесту має цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 проводився з використанням спеціального технічного засобу Drager Alkotest 6810, який за результатом проходження тесту №2904, показав результат 0,27 ‰.
Окрім того, відповідно до п. 10 розділу ІІ Інcтpyкцiї №1452/735, результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в Акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
Так, до протоколу про адміністративне правопорушення долучено тест №2904 та Акт огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу Drager Alcotest - 6810, де значиться результат огляду 0,27 проміле.
Втім, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ №184345 від 07.06.2022 року, в порушення вимог п. 10 розділу ІІ Iнcтpyкцiї №1452/735 не зазначено результати огляду.
Більше того, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , після пред'явлених поліцейським вимог щодо забезпечення гарантій, наданих йому законом під час проведення огляду на стан сп'яніння, в тому числі і надання сертифікату відповідності і свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, так і не було надано даний алкотестер для продування, а результати приладу були зафіксовані лише на бодікамеру поліцейського з результатом 0,27 проміле, що також відображено і на відеозаписі, який долучений до протоколу про адміністративне правопорушення.
Водночас, порядок застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів врегульовано Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджену Наказом МВС України від 18.12.2018 року №1026 (далі - Інструкція №1026).
Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції №1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Таким чином, аналізуючи вказану норму, слід зауважити, що запис відеозапису, якщо він здійснювався із нагрудної камери поліцейського, має бути повним, а не його окремі кориговані частини.
Разом з тим, під час перегляду відеозапису з нагрудної камери поліцейського, судом встановлено, що такий відеозапис міститься на DVD диску і має дві окремі кориговані частини, тобто не вівся безперервно, і не у повному стані, як то вимагає Інструкція.
Отож, виходячи з наведеного, а саме зважаючи на всі наведені порушення, є всі підстави стверджувати, що огляд на стан алкогольного сп'яніння по даній справі не можна вважати дійсним у відповідності до ч. 5 ст. 266 КУпАП.
Слід зауважити, що протокол про адміністративне правопорушення є важливим доказом по справі, який по суті є обвинувальним актом, оскільки саме на підставі протоколу здійснюється розгляд справи по суті, а в даному випадку протокол був складений з істотним порушенням вимог закону, а тому не може вважатись належним і допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення та братись судом до уваги.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, так як це також не вбачається і з відеозапису з нагрудної камери поліцейського.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.
Слід наголосити на тому, що суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Статтею 68 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
При цьому, Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись "згідно із законом".
У пункті 44 рішення по справі "Корнєв та Карпенко проти України" від 30.09.2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом" означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного "розумного сумніву" в цьому, тоді як наявність такого "розумного сумніву" у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Таким чином, за результатом розгляду справи, судом встановлено відсутність належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 07 червня 2022 року керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи, що КУпАП не покладено на суд обов'язку збирання доказів у справі, суд, у відповідності до принципів диспозитивності та безсторонності, приймає рішення у справі на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, а саме за відсутності доказів вчинення правопорушення та не дотримання вимог вищевказаних нормативно-правових актів, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо нього слід закрити.
Керуючись ст.ст. 7, 245, 247, 251, 266, 280, 284, 287, 289 КУпАП,
Закрити провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду Отупор К.М.