Справа № 753/21878/20 Головуючий в суді І інстанції Котвицький В.Л.
Провадження № 22-ц/824/4115/2022 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
(у порядку письмового провадження)
01 вересня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Мельника Я.С., суддів Матвієнко Ю.О. та Гуля В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 квітня 2021 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги,
У грудні 2020 року ПрАТ «АК «Київводоканал» звернулося до суду із вказаним позовом, який обґрунтовувало тим, що позивач є виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач зареєстрований та є співвласником квартири АДРЕСА_1 та є споживачем його послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води, які постачає позивач.
Вказував, що відповідно до ч.7 ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної та гарячої води, послуг з водовідведення, що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», в подальшому перейменованим у ПрАТ «АК «Київводоканал» - позивача, як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення.
Після розміщення Повідомлення та Договору у вищевказаній газеті, на адресу позивача - ПрАТ «АК «Київводоканал», жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та Договору від відповідача не надходило.
Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. За цим договором застосовується щомісячна система оплати послуг. Платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Зазначає також, що відповідач в порушення умов договору зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати спожитих в період з 01.07.2014 по 31.10.2020 року послуг з водопостачання та водовідведення не виконала належним чином, внаслідок чого у останньої виникла заборгованість у розмірі 7 845,76 грн. Також, у зв'язку з простроченням щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг, відповідач зобов'язана сплатити на користь ПАТ «АК «Київводоканал» 3% річних у сумі 843,76 грн та інфляційні втрати у сумі 2 739,55 грн.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 квітня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» заборгованість за спожиті житлово комунальні послуги за період з листопада 2017 року по березень 2019 року у сумі 2912,63 грн., три відсотки річних у сумі 195,12 грн. та інфляційні втрати у сумі 320,49 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 630,60 грн. У задоволенні решти вимог позовної заяви відмовлено.
Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне та неправильне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається зокрема на те, що вона є неналежним відповідачем по справі, адже інший співвласник квартири ОСОБА_2 зареєстрована у спірній квартирі ще з 2000 року, натомість вказує, що у спірний період вона була зареєстрована за іншою адресою: АДРЕСА_3 , своєю часткою спірної квартири не користувалася, тому не була споживачем послуг з водопостачання та водовідведення холодної та гарячої води за період з 08.2014 по 03.2019 року за адресою АДРЕСА_1 .
Представник ПрАТ «АК «Київводоканал» подав відзив на апеляційну скаргу, де вказав, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними і надуманими, не ґрунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним її залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанціївиходив з того, що оскільки відповідач належним чином свої зобов'язання за договором не виконує, з неї підлягає стягненню заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення за період з листопада 2017 року по березень 2019 року у розмірі 2 912,63 грн., три проценти річних у розмірі 195,12 грн. та інфляційні втрати у розмірі 320,49 грн., а щодо іншого періоду-відмовив, через сплив строку позовної давності.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» №110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) щодо надання ПАТ «АК «Київводоканал» (перейменоване у ПрАТ «АК «Київводоканал») послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Вказаним повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору.
Окрім того, вказано, що у разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг.
Відповідач ОСОБА_1 є співвласником та зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 , і є споживачем послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення.
26 березня 2019 року між сторонами укладено договір №2202029218 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Відповідач всупереч взятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати спожитих в період з 01.07.2014 по 31.10.2020 року послуг з водопостачання та водовідведення не виконує належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 7 845,76 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за вказаний період.
Відповідно до положень статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений у пункті 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №755/14208/17-ц (провадження № 61-6040св19), постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).
Таким чином, зазначені обставини дають підстави для висновку про те, що між позивачем і відповідачем, склалися фактичні договірні відносини щодо надання житлово-комунальних послуг, зокрема послуг з централізованого водопостачання, відповідачем належним чином не виконувалися обов'язки по оплаті житлово-комунальних послуг, що спричинило виникнення заборгованості, а відтак підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.
Відповідно до п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, затверджених Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила) у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.
Відповідно до п.18 Правил, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Згідно із п. 21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання, з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалювальної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно з законодавством.
Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не виконує в повному обсязі своїх обов'язків по оплаті наданих послуг з водопостачання та водовідведення у квартирі АДРЕСА_1 , чим порушує права позивача як надавача таких послуг, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача заборгованості, яка, з урахуванням періоду спливу строку позовної давності, становить 2 912,63 грн., три відсотки річних у сумі 195,12 грн. та інфляційні втрати у сумі 320,49 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем по справі, оскільки вона є власницею лише 1/6 частки квартири, не спростовують законного висновку місцевого суду про наявність правових підстав для стягнення заборгованості саме з ОСОБА_1 , з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Частиною 1 статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Отже, після виконання солідарного зобов'язання незалежно від того, виконане воно всіма боржниками або одним із них, воно повністю припиняється. Натомість виникає нове зобов'язання між боржником, який виконав зобов'язання, й іншими боржниками, яке визначено положеннями ст. 544 ЦК України.
Аналіз наведених положень закону вказує на те, що позивач має право вимагати виконання обов'язку щодо сплати житлово-комунальних послуг як від власника квартири, так і від будь-якої іншої особи, яка зареєстрована або проживає у житлі власника, адже така особа на рівні з власником користується усіма житлово-комунальними послугами.
Таким чином, у зв'язку з тим, що починаючи з березня 2014 року ОСОБА_1 є власником 1/6 частки спірної квартири, та з березня 2018 року вона зареєстрована у спірній квартирі, на адресу позивача письмову відмову від отримання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення вона не направляла, а тому вона за законом вважається споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються позивачем та є належним відповідачем по справі. Разом з тим, виконавець має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх споживачів, так і від будь-кого з них окремо.
Посилання апелянта на те, що у спірний період вона була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , не спростовує законних та обґрунтованих висновків місцевого суду, позаяк вона, як власник 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 , зобов'язана нести обов'язок з її утримування та нести витрати по спожитих комунальних послугах.
Інші доводи апеляційної скарги повторюють доводи відповідача в суді першої інстанції, належна оцінка яким була надана судом першої інстанції, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені такі порушення норм матеріального чи процесуального права, які б відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 квітня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Судді: