01 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 194/531/17
провадження № 51-2334 ск 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2022 року щодо останнього, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,
встановив:
У касаційній скарзі захисник порушує питання про перегляд вказаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення її без руху із наданням строку для усунення недоліків, з огляду на таке.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка її подає, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Тобто, таке обґрунтування має узгоджуватися з положеннями ч. 1 ст. 438 КПК України, згідно з якими підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).
Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи обґрунтувавши їх.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому при розгляді касаційної скарги виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Як слідує зі змісту касаційної скарги, захисник оскаржує вказані судові рішення з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону України та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Водночас, наводить доводи щодо незгоди з оцінкою доказів, яким надає власну оцінку відмінну від наданої судами попередніх інстанцій (вказує на відсутність доказів винуватості ОСОБА_5 ), що за своїм змістом є доводами про невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, що є підставою для зміни чи скасування вироку судом апеляційної інстанції, проте в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом оцінки суду касаційної інстанції.
Разом з цим, у касаційній скарзі вказує про порушення судами вимог статей 370, 374 КПК України, однак не зазначає конкретних аргументів у цій частині.
Стверджуючи, що за наявності підстав для закриття кримінального провадження суди попередніх інстанцій цього не зробили, захисником не наведено доводів в цій частині з посиланням на матеріали провадження.
Окрім цього, касаційна скарга ОСОБА_4 містить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду, натомість у касаційній скарзі не зазначено яких саме порушень допустив суд апеляційної інстанції в аспекті положень статей 404, 405 КПК України, не наведено обґрунтування підстав для скасування рішення апеляційного суду з огляду на приписи статей 412-414, 419, 438 КПК України.
Оскільки суд касаційної інстанції переглядає судові рішення згідно ст. 433 КПК України у межах касаційної скарги, відсутність у поданій скарзі правового обґрунтування заявлених вимог перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Окрім цього, за приписами ч. 6 ст. 427 КПК України, до касаційної скарги додаються її копії з додатками в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження.
Однак, в порушення вказаної норми, захисник додав до касаційної скарги лише шість її копій, що не відповідає кількості учасників вказаного кримінального провадження. Згідно судових рішень, що опубліковані у Єдиному державному реєстрі судових рішень, учасниками кримінального провадження, окрім нього, є прокурор, троє засуджених, захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , потерпілий та його представник.
Наявність вказаних недоліків унеможливлює відкриття провадження за касаційною скаргою захисника.
У зв'язку із зазначеним, керуючись вимогами ч. 1 ст. 429 КПК України, касаційну скаргу ОСОБА_4 слід залишити без руху, надавши йому п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених недоліків.
Колегія суддів звертає увагу, що недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження колегії суддів стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК України, не додано усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від
31 травня 2022 року щодо останнього, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без руху, надавши йому п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення вказаних недоліків.
У разі неусунення в установлений строк недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, така скарга повертається особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3