Ухвала
30 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 333/5693/16-ц
провадження № 61-2966св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 лютого 2020 року,
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом доАкціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про визнання недійсним кредитного договору та застосування принципу подвійної реституції.
Позов мотивований тим, що 28 травня 2008 року між сторонами укладено договір споживчого кредиту № ZPC0GK0000000075. Вказаний договір не відповідає внутрішній волі позичальника згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України, що є підставою для визнання цього договору недійсним з моменту укладення. У зв'язку з відсутністю необхідної, доступної, достовірної, повної та своєчасної інформації про умови кредитування, а також відомостей про орієнтовну сукупну вартість кредиту вона була позбавлена об'єктивно визначитись з доцільністю отримання такого кредиту, з урахуванням особистих фінансових можливостей для обслуговування. Отже, кредитний договір за умовами є несправедливим. Протягом дії кредитного договору банком жодного разу не повідомлено у письмовій формі про зміну в сторону збільшення вартості іноземної валюти курсу долару у співвідношенні до гривні, що як наслідок, призвело до значного фінансового навантаження для споживача в частині забезпечення належного виконання взятого на себе зобов'язання. Неодноразове збільшення ціни долара США по відношенню до гривні, яка відбулась поза межою волі позичальника, змінила обсяг зобов'язання та зробила виконання цього зобов'язання неможливим, що є несправедливим по відношенню до позичальника. Згідно з постановою Вищого адміністративного суду України від 03 березня 2016 року у справі № К/800/59852/14 встановлено порушення ПАТ КБ «ПриватБанк» законодавства щодо захисту прав споживачів. Таким чином, обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не потребують доказуванню у справі, у якій бере участь особа щодо якої встановлені ці обставини.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 липня
2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсними пункти 1.1., 1.2., 2.2.3., 2.2.5., 2.2.11., 2.3.3., 2.4.1., 3.2., 3.3., 3.4., 3.6., 3.9., 4.2., 4.3., .4.4., 4.5., 4.6., 5.5., 6.1., 7.2., 7.3., 7.5., 8.1., 8.1.2., 8.2., 8.5. кредитного договору від 28 травня 2008 року № ZPC0GK0000000075, укладеного між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» в частині сплати винагороди, комісії за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 10 лютого 2020 року рішення суду першої інстанції в оскарженій частині (в частині задоволених позовних вимог) залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Згідно з пунктом 3.6. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, які затверджено Правлінням Національного Банку України від 10 травня 2007 року № 168 (далі - Правила) банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо). В той же час, умови пунктів 1.1., 1.2., 2.2.3., 2.2.5., 2.2.11., 2.3.3., 2.4.1., 3.2., 3.3., 3.4., 3.6., 3.9., 4.2., 4.3., .4.4., 4.5., 4.6., 5.5., 6.1., 7.2., 7.3., 7.5., 8.1., 8.1.2., 8.2., 8.5. кредитного договору від 28 травня 2008 року № ZPC0GK0000000075 містять положення щодо необхідності сплати позичальником (позивачем у цій справі) винагороди, комісії за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення.
Судами враховано висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16, за змістом яких, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, банк не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому банк нараховував, а позичальник сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним.
Враховуючи, що обслуговування кредиту, в т. ч. сплата комісії за обслуговування кредиту, винагороди за резервування ресурсів для виконання зобов'язань за спірним кредитним договором є супутньою послугою, яка супроводжує кредит, суди дійшли висновку, що умови кредитного договору відносно компенсації сукупних послуг банку за рахунок позивача є несправедливими та такими, що суперечать нормам Закону України «Про захист прав споживачів» та положенням Правил, які були чинними станом на час укладення між сторонами у цій справі кредитного договору.
Враховуючи, що кредитний договір від 28 травня 2008 року
№ ZPC0GK0000000075, станом на час розгляду цієї справи в суді сторонами не розірваний та зобов'язання за вказаним договором не припинені, пропуску позивачем позовної давності не вбачається.
У лютому 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив судові рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог; судові витрати покласти на позивача.
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
20 червня 2022 року ухвалою Верховного Суду зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 363/1834/17.
У Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі
№ 363/1834/17.
Відповідно до частини першої статті 254 ЦПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Оскільки обставина, яка викликала зупинення касаційного провадження, усунута, колегія суддів вважає за необхідне поновити провадження у справі.
Відповідно до частини п'ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоч один суддя із складу дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду, оскільки доводи касаційної скарги викликають необхідність перевірки матеріалів справи.
З огляду на вказане справа розглядатиметься Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в порядку
спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання
(у письмовому провадженні).
З урахуванням категорії та складності справи, з огляду на положення частини одинадцятої статті 34 ЦПК України, справа підлягає розгляду в складі п'яти суддів.
Керуючись статтями 7, 34, 55, 260, 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити касаційне провадження у справі № 333/5693/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору та застосування принципу подвійної реституції, за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 лютого 2020 року.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору та застосування принципу подвійної реституції призначити до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Краснощоков
І. О. Дундар
В. І. Крат