01 вересня 2022 року
м. Київ
справа №420/15616/21
адміністративне провадження № К/990/22722/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року,
постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року
та додаткову постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року
у справі №420/15616/21
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, Титора Дмитра Павловича
про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Титор Дмитра Павловича щодо відмови у наданні публічної інформації щодо запиту на інформацію позивача від 16 серпня 2021 року про надання витягу з ЄРДР про рух кримінального провадження №42019160000000392 від 24 липня 2019 року; зобов'язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань м. Миколаєва надати витяг з ЄРДР про рух кримінального провадження №42019160000000392 від 24 липня 2019 року та подати звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року позов задоволено.
Додатковою постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року, заяву представника ОСОБА_1 , - адвоката Єрмолатіна В.І. про стягнення витрат позивача, пов'язаних з правничою допомогою адвоката задоволено частково.
Ухвалено додаткову постанову у справі №420/15616/21 за апеляційними скаргами Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві, ОСОБА_1., на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року по справі №420/15616/21.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві на користь ОСОБА_1 , понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 500 гривень.
19 липня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року та додаткову постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року у справі №420/15616/21.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Зокрема, за змістом пункту 2 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема справи у спорах щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина 3 статті 12 КАС України).
Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Предметом розгляду цієї справи є відмова суб'єкта владних повноважень щодо надання публічної інформації на запит.
Як вбачається із даних Єдиного державного реєстру судових рішень, Одеський окружний адміністративний суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження.
За такого правового врегулювання та обставин справи касаційний перегляд судових рішень у цій справі можливий виключно за наявності обґрунтування відповідного підпункту пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
У тексті касаційної скарги Державне бюро розслідувань посилається на те, що скарга:
- стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
- має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну.
Суд зазначає, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Так, скаржником не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що справа №420/15616/21 має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Стосовно "виняткового значення" справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
При цьому Державним бюро розслідувань не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її виняткового значення.
Отже, зміст вказаних норм та аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у цьому випадку обставин, наведених у підпунктах "а", "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. З огляду на викладене, обґрунтування скаржником підстави скасування судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України не є достатнім для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Таким чином, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені у справі, яка процесуальним законом віднесена до категорії справ незначної складності, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 КАС України Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року та додаткову постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року у справі №420/15616/21.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду