01 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/1504/22 пров. № А/857/8355/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Носа С. П.
Обрізка І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року (рішення ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у м. Тернопіль судом у складі головуючого судді Дерех Н.В., повний текст рішення складено - 10 травня 2022 року) у справі № 500/1504/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, суд -
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
У березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просив:
визнати протиправною відмову Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо призначення йому пенсії із зменшенням пенсійного віку;
зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплачувати йому пенсію із зменшенням пенсійного віку згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 02 лютого 2022 року.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №192650006585 від 08.02.2022 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 02.02.2022.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач Головне управління пенсійного фонду України в Тернопільській області звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судове рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що початкова величина зниження пенсійного віку, зокрема на 2 роки, встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зоні радіоактивного забруднення з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Оскільки, станом на 01.01.1993 року не підтверджено факту проживання або роботи в зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років, а відтак, призначити пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на думку апелянта, немає підстав. Звертає увагу на позицію Верховного Суду у справі №572/456/17, відповідно до якої під час розгляду справ щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.55 Закону потрібно перевірити, чи постійно проживав або постійно працював позивач у зоні посиленого радіологічного контролю.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Про розгляд апеляційної скарги сторони повідомлені шляхом надіслання копій ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу позивача та на електронну адресу відповідачів, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач безпідставно дійшов висновку про відмову позивачу в призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Суд вважав, що право позивача на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підтверджене належними, достатніми та допустимими доказами.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 02.02.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку як потерпілий внаслідок аварії га Чорнобильській АЕС, подавши відповідні документи.
У відповідь на звернення позивача від 02.02.2022 про призначення пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії №192650006585 від 08.02.2022 у зв'язку із відсутністю необхідного періоду проживання станом на 01.01.1993 у зоні радіологічного контролю.
Не погоджуючись з таким рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся з цим позовом до суду за захистом своїх прав.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Спір між сторонами у даній справі виник щодо наявності чи відсутності факту постійного проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю та, відповідно, його права користуватися пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України № 796-XII від 28.02.1991р. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 49 цього Закону визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Приписами ст.55 вказаного Закону передбачені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Згідно з абз.6 п.2 ч.1 цієї статті особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Частиною 3 ст.55 вказаного Закону визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Згідно з п.13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Отже, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.
Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка постійно проживала або постійно працювала на території зони посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993р. протягом не менше чотирьох років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
При цьому, постійне проживання такої особи або постійна робота у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986р., незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 2 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні три повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років.
Виходячи із буквального розуміння наведених норм, слідує однозначний висновок про те, що обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі наведених приписів є факт проживання та/або праці такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років з 26.04.1986р. до 01.01.1993р.
При цьому, особам, які додатково проживали в зоні посиленого радіологічного контролю в період з 26.04.1986р. по 31.07.1986р. - початкова величина зниження пенсійного віку - 2 роки.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постанові Верховного Суду від 26.09.2018р. у справі № 205/4589/16-а, що враховується апеляційним судом при вирішенні цієї справи в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Отже, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, та/або по причині праці у такій місцевості. При цьому, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Відповідно до ч.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.
Важливою обставиною в розглядуваній справі є те, що право ОСОБА_1 на пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та інші пільги, в тому числі зниження пенсійного віку при призначенні пенсії за віком, передбачені цим Законом, підтверджується посвідченням позивача, як особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, серія НОМЕР_1 , виданого Тернопільською обласною державною адміністрацією 14.10.1993р., позивач ОСОБА_1 має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для осіб, які постійно проживають на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4).
Статтею 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Згідно з ч.3 ст.65 вказаного Закону документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.15 наведеного Закону довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.
Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення здійснюється органами місцевого самоврядування.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Постановою КМ України № 51 від 20.01.1997р. затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 10 вказаного Порядку передбачено, що видача посвідчень провадиться, зокрема, обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання. Посвідчення видаються особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток № 7).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 28.03.2018р. у справі № 333/2072/17, від 27.02.2018р. у справі № 344/9789/17 та від 20.02.2018р. у справі № 599/564/17.
Таким чином, наявне у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання останнього на території посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993р. не менше чотирьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи наведене, позивач має право на зниження пенсійного віку на 2 роки для призначення пенсії відповідно до вимог ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Разом з тим, позивачем не надано та у матеріалах справи відсутні докази, зокрема відповідні довідки органів місцевого самоврядування, які б давали право на додаткову пільгу, а саме: на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років.
З цього приводу колегія суддів вказує на наступне.
Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 3.3 Порядку №22-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає:
роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій;
допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу I цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.
Відповідно до п.4.1, 4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 44 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування № 1058, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Отож, з наведених положень законодавства слідує, що орган, який призначає пенсію надає особам, які звернулися за її призначенням, допомогу щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії, в тому числі і шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому числі і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає; або шляхом проведення відповідних перевірок.
Натомість, відповідач у даному випадку у відповідності до частини третьої статті 44 Закону № 1058 та пункту 4.2 Порядку № 22-1 не вжив заходів щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірних періодів роботи, до пільгового стажу.
Вирішуючи питання про наявність достатніх підстав для призначення позивачу дострокової пенсії за віком колегія суддів враховує, що відповідно до вимог процесуального закону суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для призначення йому спірної пенсії.
Разом з тим, наведених обставин апеляційним судом не встановлено. Оцінка правомірності відмови в призначенні пенсії стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у рішенні №192650006585 від 08.02.2022. Однак, під час судового розгляду не встановлено у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для призначення такої пенсії.
Отже, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов'язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про призначення йому дострокової пенсії за віком.
При повторному розгляді заяви позивача також в обов'язковому порядку повинні бути враховані відповідачем висновки цього судового рішення. Такі твердження відповідають вимогам ч.4 ст.245 КАС України.
Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №192650006585 від 08.02.2022 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак передчасного висновку, щодо необхідності зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 02.02.2022.
Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права у вказаній вище частині, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задовольнити частково.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року у справі № 500/1504/22 в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 02.02.2022 скасувати та прийняти в цій частині постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 лютого 2022року про призначення дострокової пенсії за віком (із доданими до неї підтверджуючими документами) відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та прийняти за результатами її розгляду в установленому порядку рішення, з обов'язковим врахуванням висновків апеляційного суду, наведених в мотивувальній частині цього судового рішення.
В решті рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року у справі № 500/1504/22 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді С. П. Нос
І. М. Обрізко
Повне судове рішення складено 01 вересня 2022 року