01 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/11574/21 пров. № А/857/8543/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.
суддя Хобор Р.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 березня 2022 року (головуючий суддя Зозуля Д.П., м.Рівне) у справі № 460/11574/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
16.08.2021 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності у не нарахуванні та невиплаті компенсації за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 відповідно до норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та зобов'язання нарахувати та виплатити таку компенсацію за втрату частини пенсії за вказаний період на суму пенсії 30274,56 грн.
Позов обґрунтовує тим, що на виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 у справі №817/2252/17 відповідачем позивачу було нараховано кошти в сумі 30274,56 грн. Однак, нараховані до виплати суми пенсії відповідач сплачував періодичними платежами з 01.01.2019 та фактично виплатив їх лише в червні 2021 року. Зазначено, що відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" він має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою пенсії на підставі судового рішення. Вказано, що звертався до відповідача з заявою, в якій просив нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини пенсії. Проте, листом від 13.07.2021 відповідач повідомив, що підстави для виплати компенсації відсутні.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 березня 2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
Позивач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за вислугу років.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 у справі №817/2252/17 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Рівненській області щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2016 року на підставі довідки Ліквідаційної комісії УМВС України в Рівненській області від 24 травня 2017 року №5/02. Зобов'язано ГУ ПФУ в Рівненській області (виплатити ОСОБА_1 пенсію, перераховану на підставі довідки Ліквідаційної комісії УМВС України в Рівненській області, з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року без обмеження будь-яким строком. У задоволені позовних вимог в частині зобов'язання ГУПФУ в Рівненській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2016 року - відмовлено. Рішення суду в частині присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць 4858,40 грн. звернуто до негайного виконання.
На виконання вказаної постанови відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016, однак виплата перерахованих коштів здійснювався впродовж 2019-2021 років.
В червні 2021 року позивач звернуся до пенсійного органу за заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів.
Листом від 13.07.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у відповідь на звернення позивача повідомило, що підстав для виплати компенсації за втрату частини доходу в зв'язку з порушенням термінів їх виплати немає, оскільки нарахування та виплата пенсії проведені без порушення термінів та умов, визначених законодавством.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ (Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (Порядок №159).
Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена ст.2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даній справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Відповідно до п.3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Колегія суддів зазначає, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст.2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі № 21-518а14, від 11.07.2017 у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 522/5664/17, від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17, від 03.07.2018 у справі № 521/940/17, від 05.10. 2018 у справі № 127/829/17, від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18, від 08.08.2019 у справі № 638/19990/16-а.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Оглядаючи матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 у справі №817/2252/17 ГУ ПФУ в Рівненській області зобов'язано перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року на підставі довідки Ліквідаційної комісії УМВС України в Рівненській області від 24.05.2017 №5/02.
На виконання вказаного рішення ГУПФУ в Рівненській області відповідачем здійснено перерахунок пенсії та за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 позивачу нарахована сума доплати до пенсії в розмірі 30274,56 грн.
Виплата вказаної суми проводилася упродовж 2019-2021 років у порядку визначеному абз.2 п.3 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 за № 103.
Так, п.3 вказаної постанови Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб Кабінет Міністрів України постановив перерахувати з 1 січня 2016 року пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 01 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 01 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 01 січня 2018 р. та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку: з 01 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року; з 01 січня 2020 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
У відповідності до вказаних норм ГУ ПФУ в Рівненській області розтермінував виплату належної позивачу доплати в сумі 30274,56 грн. на період з 01.01.2017 по 01.03.2021.
Колегія суддів вказує, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/12704/18 від 14.05.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019, визнано протиправним та скасовано пункт 3 Постанови № 103. Разом із тим, скасування з 19.11.2019 в судовому порядку пункту 3 постанови №103 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин відповідні норми постанови №103 були чинними і пенсійний орган правомірно їх дотримувався. Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, які в своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав не враховувати приписи п.2 Постанови №103.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постановах від 16.10.2019 по справі №2040/6740/18, від 17.06.2020 по справі №2540/2873/18.
Отже, у зв'язку з відсутністю у ГУ ПФУ в Рівненській області, в силу ст.19 Конституції України, іншого законного способу та алгоритму дій, аніж передбачений постановою №103, останній, виплачуючи позивачу доплату до пенсії на виконання рішення суду від 24.05.2018 у справі №817/2252/17 впродовж з 01.01.2019 по 01.06.2021, діяв у відповідності до п.3 постанови №103 та не порушив вимог ч.4 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З огляду на встановлені в ході розгляду обставини справи в їх сукупності, апеляційним судом не встановлено несвоєчасного нарахування сум пенсії позивачу, що відбулось у зв'язку з неправомірним нарахуванням пенсійних виплат пенсійним органом, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, а отже у позивача не виникло права на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 березня 2022 року у справі № 460/11574/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Р. Б. Хобор