П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01 вересня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/13590/21
Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мебельтрейд» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення,-
В серпні 2021 року товариства з обмеженою відповідальністю «Мебельтрейд» (надалі - позивач, ТОВ «Мебельтрейд») звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби (надалі - відповідач), в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2021/010001/2 від 17.03.2021 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2021/00055 від 17.03.2021 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що в ході здійснення митного контролю та митного оформлення було подано достатньо інформації та документів для підтвердження митної вартості товару за першим методом - ціною договору, так як товар придбавався за прямим контрактом, документи містять дані щодо вартості товару, перевезення не містять розбіжностей та повністю відображають всі складові митної вартості товару, а тому оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Мебельтрейд» зареєстровано як юридична особа з 21.09.2020 року та згідно з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом господарської діяльності є: оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту №WP20-1 від 18.09.2020 року, укладеного між ТОВ «Мебельтрейд» (Україна, покупець) та FABRYKA MEBLI WER-SAL KACZOROWSCY SP.J. (Польща, продавець), продавець продає, а покупець купує меблі (п.1.1 контракту).
Відповідно до п.1.2 Договору, покупець дозволяє продавцю використовувати торговельну марку Carvell, на яку він має юридичні права на безоплатній основі. Перелік найменувань, кількість, ціна і загальна вартість товару кожної поставки вказуються в Додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною цього контракту (п.1.3). Товар поставляється на умовах EXV Баранов, Польша, згідно Інкотермс 2010. Умови окремих поставок можуть бути змінені за згодою обох сторін і повинні бути зазначені в додатковій угоді (п.3.1). загальна вартість контракту 2500000,00 злотих (п.4.1).
Відповідно до п.5.1 контракту, умови оплати кожної поставки вказуються в додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною даного контракту. Сторони погодили можливість передоплати до кожної поставки та можливість наявності двох видів додаткових угод до кожної поставки. При цьому аванс покупець може сплачувати на підставі додаткової угоди без зазначення переліку найменувань, кількості, ціни, загальної вартості товару і умов поставки, а остаточний розрахунок відбувається на підставі додаткової угоди, в якій вказуються всі вищезазначені дані для поставки (а.с.24-26).
Відповідно до Додаткової угоди №2/S20-4 від 18.01.2021 року, продавець виробляє і постачає, а покупець отримує товар відповідно до переліку, на суму 66190,00 злотих. Умови оплати: 100% передоплата до прибуття товару в порт призначення. Можлива оплата частинами. В оплату за товар вказаний відповідно до переліку, даної угоди враховується переплата сплачена по додатковій угоді №1/S20-4 від 21.09.2020 року в сумі 6262,00 злотих (п.4) (а.с.27-29).
Суд першої інстанції встановив, що позивачем 12.03.2021 року було надано до митного органу митну декларацію №UA100380/2021/077419 від 11.03.2021 року та документи на підтвердження визначення вартості митного товару за ціною договору (основним методом), а саме: зовнішньоекономічний контракт від 18.09.2020 року №WP20-1, додаткова угода №2/S20-4 від 18.01.2021 року, пакувальний лист від 08.03.2021 року, комерційний інвойс від 08.03.2021 року, міжнародна товарно-транспортна накладна від 09.03.2021 року, договори надання транспортно-експедиторських послуг, митна декларація країни відправлення від 09.03.2021 року, договір доручення на надання послуг Декларанта від 28.01.2020 року, платіжні доручення та інші.
Також судом встановлено, що на отримане повідомлення №505194 від 12.03.2021 року про виявлені розбіжності та пропозицію надати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, позивачем було надано пояснення від 15.03.2021 року та необхідні додаткові документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.
17.03.2021 року посадовими особами Київської митниці Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2021/010001/2 та картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2021/00055.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано достатньо належним чином оформлених документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом, а тому відмова відповідача у розмитненні товару за митною декларацією є не правомірною, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню.
Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів наведений в ч.2 цієї статті.
У разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Статтею 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно приписів ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Стаття 57 МК України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною 2 ст.58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно з ч.4 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч.5 ст.58 МК України).
Відповідно до положень ст.60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Отже, з наведених норм вбачається, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості та в разі виникнення сумніву щодо правильності зазначеної митної вартості товару має повноваження витребувати додаткові документи, які дають змогу об'єктивно підтвердити заявлену декларантом митну вартість.
Також, наведеними нормами передбачено, що витребування митним органом додаткових документів має відбуватися у випадку наявності обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Отже, митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
З матеріалів справи вбачається, що під час здійснення Київською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих для митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом із митною декларацією №UA100380/2021/077419 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові складові митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
- надані банківські платіжні доручення про передоплату не завірені печаткою банку. Зазначені суми платіжних доручень не відповідають сумам інвойсу наданого до митного оформлення.
- відповідно до товаротранспортних документів, а саме ЦМР №6069/20 від 09.03.2021 року перевізником зазначена польська компанія. Проте згідно довідки про транспортно-експедиторські витрати від 09.03.2021 року №09.03.2021-4 видана ТОВ «ВОЛЬПЕ».
- заявка на транспортно-експедиторське обслуговування №5 у графі вартість та порядок розрахунку зазначено 45000 + 80 євро, 80 євро є в заяві, але відсутні в довідці про транспортно-експедиторські витрати від 09.03.2021 року №09.03.2021-4. Відсутня калькуляція витрат на транспортування.
- відповідно до п.1.2 договору від 18.09.2020 року при використанні ТМ Carveli виробник має надати замовнику калькуляцію цін на виготовлення товарів замовнику. Проте наданий прайс-лист виробника адресований невизначеному колу покупців, що суперечить п.1.2 договору.
Стосовно надання банківських платіжних доручень про передоплату не завірених печаткою банку та твердження, що зазначені суми платіжних доручень не відповідають сумам інвойсу наданого до митного оформлення, судова колегія зазначає, що разом з поясненнями позивачем було надано відповідачу належним чином засвідчені банківською установою банківські платіжні документи, що стосуються товару від 24.02.2021 року №94 та від 24.11.2020 року №67.
Щодо твердження, що зазначені суми платіжних доручень, що не відповідають сумам інвойсу наданого до митного оформлення, варто зазначити, що позивачем надано пояснення, що вартість інвойсу №Е_00017_03_21 від 08.03.2021 року складає 66190,00 злотих. Відповідно до платіжного доручення № 94 від 24.02.2021 року сума платіжного доручення складає 59928,00 злотих. Відповідно до платіжного доручення №67 від 24.11.2020 року сума платіжного доручення складає 71650,00 злотих, тоді як позивачем отримано товару було на суму 65388,00 злотих, що підтверджується Довідкою ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 16.03.2021 року. Різницю у сумі 6262,00 злотих сторони контракту погодили як передплату по даній поставці.
Із зазначеного вище вбачається, що відповідно до п.4 Додаткової угоди №2/S20-4 від 18.01.2021 року наданої до митного оформлення, зазначено: «В оплату за товар вказаний відповідно до переліку, даної угоди враховується переплата сплачена по додатковій угоді №1/S20-4 від 21.09.2020 року в сумі 6262,00 злотих».
Судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивачем доведено причини виникнення числових розбіжностей та те, що сума платіжного доручення відповідає сумі інвойсу, і не впливає на правомірність визначення митної вартості за першим методом.
Щодо доводів апелянта стосовно того, що відповідно до товаротранспортних документів, а саме ЦМР №6069/20 від 09.03.2021 року перевізником зазначена польська компанія, проте згідно з довідки про транспортно-експедиторські витрати від 09.03.2021 року №09.03.2021-4 видана ТОВ «ВОЛЬПЕ», судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що відповідно до п.5.2.1 Договору №Т20-1 від 15.07.2020 року про надання транспортно-експедиторських послуг, укладеним між ТОВ «Танго України» та ТОВ «ВОЛЬПЕ» (відповідно до додаткової угоди №1 до зазначеного договору було внесено зміни у договір у зв'язку з перейменування ТОВ «Танго Україна» на ТОВ «Мебельтрейд») залучати третіх осіб до виконання свого зобов'язання за даним договором, в тому числі перевізників, укладати угоди з третіми особами від свого імені і за рахунок клієнта. Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Вольпе» було укладено з ПП «Транс-атлас» договір, що визнає порядок взаємовідносин перевізника та експедитора, які пов'язані із здійсненням транспортно-експедиційного обслуговування по організації міжнародних та внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, а тому ПП «Транс-атлас» не є польською компанією, а є перевізником, з яким ТОВ «Вольпе» уклало договір в інтересах ТОВ «Мебельтрейд».
Судова колегія відхиляє доводи апелянта стосовно того, що заявка на транспортно-експедиторське обслуговування №5 у графі вартість та порядок розрахунку зазначено 45000 + 80 євро, 80 євро є в заяві, але відсутні в довідці про транспортно-експедиторські витрати від 09.03.2021 року №09.03.2021-4, відсутня калькуляція витрат на транспортування, з огляду на наступне.
Довідкою про транспортно-експедиторські витрати №09.09.2021-4 від 09.03.2021 року підтверджено, що вартість транспортних витрат з доставки вантажу за маршрутом склала 45000,00 грн., страхування вантажу не здійснювалось.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що вказані митним органом 80 євро це вартість експортного оформлення вантажу, яку має оплатити покупець (ТОВ Мебельтрейд), оскільки вантаж поставляється на умовах EXW, що означає, що експортне митне оформлення вантажу належить здійснити саме покупцю за контрактом, тобто саме ТОВ «Мебельтрейд».
Крім того, зазначення у контракті на умови Інкотермс 2010 прямо вказує на те, що покупець зобов'язаний за свій рахунок і на свій ризик отримати будь-яку експортну та імпортну ліцензію або інше офіційне свідоцтво, а також виконати, якщо це буде потрібно, всі митні формальності для експорту товару. У зв'язку з цим позивачем до митного органу та до суду було надано Рахунок на оплату №169 від 11.03.2021 року, в якому окремим рядком вказано: «витрати на замитнення по автомобілю НОМЕР_1 та НОМЕР_2 » та зазначено вартість відповідно до п. 6.2 Договору № Т20-1 від 15.07.2020 року на суму 2646,00 грн..
Судом першої інстанції вірно зазначено стосовно відсутності калькуляції витрат на транспортування, що витребування даних документів є безпідставним, адже транспортування здійснювалось не особистим транспортом позивача, а відповідно до договору.
Щодо доводів апелянта що відповідно до п.1.2 договору від 18.09.2020 року при використанні ТМ Carveli виробник має надати замовнику калькуляцію цін на виготовлення товарів замовнику, проте наданий прайс-лист виробника адресований невизначеному колу покупців, що суперечить п.1.2 договору, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджується, що відповідно до контракту №WP20-1 від 18.09.2020 року покупець дозволяє продавцю використовувати торговельну марку Carveli, на яку він має юридичні права на безоплатній основі. Вказане твердження у контракті свідчить лише проте те, що використання торгової марки є безоплатним правом позивача. А також продавцем надано ТОВ «Мебельтрейд» як прайс-лист, так і комерційну пропозицію, що ніяким чином не суперечить умовам контракту.
Стосовно доводів апелянта про ненадання декларантом висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, то суд вважає їх безпідставними, так як такі документи згідно ч.2 ст.53 МК України не є обов'язковими, а враховуючи, що надані декларантом документи підтверджували всі складові митної вартості, не містили розбіжностей та/або явних ознак підробки, тому у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів, зокрема і перелічених вище
Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст.53 МК України, декларант на вимогу митниці надав всі наявні у нього документи, тому не надання додаткових документів не породжує підстав для коригування заявленої вартості товару.
Відсутність визначених Митницею додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Положеннями п.2.1 розділу ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, чітко встановлено про необхідність у рішенні при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст.59, 60 та 64 МК України, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, робити пояснення щодо зроблених коригувань.
Діюче законодавство з питань державної митної політики не передбачає іншого документа, в якому орган доходів і зборів зобов'язаний давати свої висновки щодо причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, аніж рішення про коригування митної вартості товарів.
У зв'язку з цим, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Однак, рішення про коригування митної вартості товару не містить інформації, який саме товар було використано в якості джерела інформації, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.
При прийнятті рішення про коригування митної вартості товару UA100380/2021/010001/2 від 17.03.2021 року митниця обмежилася лише посиланням на МД №UA100380/2020/723615 від 28.12.2020 року та на МД №UA100380/2020/723182 від 23.12.2020 року в якості інформації щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення митного органу та картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий суддя Кравченко К.В.
Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.