П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 серпня 2022 р. м.ОдесаСправа №420/3034/22
Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Осіпова Ю.В., суддів: Косцової І.П., Скрипченка В.О., розглядаючи в порядку письмового провадження у м.Одесі матеріали апеляційного провадження у справі №420/3034/22 та заяву представника Фермерського господарства «Агрофатторія» про забезпечення адміністративного позову Фермерського господарства «Агрофатторія» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити певні дії
09.02.2022р. ФГ «Агрофатторія» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДПС в Одеській області, в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження від 26.01.2022р. за №15-р, винесене ГУ ДПС в Одеській області, в частині анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 10.07.2020р. №15240414202001561 терміном дії з 10.07.2020р. до 10.07.2025р.;
- зобов'язати ГУ ДПС у Одеській області не пізніше першого робочого дня, наступного за днем набрання рішенням суду законної сили, видалити з Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію (відомості) про анулювання виданої ліцензії №15240414202001561 на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) та поновити інформацію (внести відомості) в Реєстр про таку ліцензію.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ФГ «Агрофатторія» через електронний кабінет отримало витяг з оскаржуваного розпорядження ГУ ДПС у Одеській області від 26.01.2022р. №15-р, яким йому було анульовано діючу ліцензію від 10.07.2020р. №15240414202001561 нібито у зв'язку з несплатою чергового платежу за цю ліцензію. Разом із тим, зважаючи на здійснення ФГ фактичної оплати ліцензії за період 01.07.2020р. по 01.07.2021р. (платіжне доручення від 24.06.2020р. №9), за період 01.07.2021р. по 01.07.2022р. (платіжне доручення від 18.02.2021р. №273) та за період 01.07.2022р. по 01.07.2023р. (платіжне доручення від 27.01.2022р. №369) у встановленому розмірі, позивач вважає спірне розпорядження податкового органу протиправним та таким, що прийняте безпідставно.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) адміністративний позов ФГ «Агрофатторія» - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження ГУ ДПС в Одеській області від 26.01.2022р. №15-р в частині анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 10.07.2020р. за №15240414202001561 терміном дії з 10.07.2020р. до 10.07.2025р. Стягнуто з ГУ ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481 грн.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач 19.07.2022р. подав апеляційну скаргу.
Ухвалою судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2022р. дану апеляційну скаргу відповідача було залишено без руху.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС в Одеській області та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
Проте, в період знаходження апеляційної скарги відповідача без руху, представником позивача 19.08.2022р. було подано до суду апеляційної інстанції заяву про забезпечення даного позову шляхом зупинення дії оскаржуваного розпорядження ГУ ДПС в Одеській області від 26.01.2022р. №15-р в частині анулювання ліцензії на право зберігання пального від 10.07.2020р. №15240414202001561 (терміном дії з 10.07.2020р. до 10.07.2025р.) до набрання законної сили рішенням суду у даній справі №420/3034/22.
В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що запропонований ним захід у вигляді зупинення дії оскаржуваного розпорядження спрямований лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті (набрання рішенням законної сили) та, зокрема, запобігання можливого ускладнення відновити існуюче становище підприємства позивача у разі тривалого апеляційного розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали даної справи, перевіривши доводи та вимоги поданої заяви, судова колегія доходить висновку про відсутність на цей час належних підстав для її задоволення.
До такого висновку судова колегія приходить з огляду на наступне.
Так, приписами ч.1,2 ст.150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Разом із тим, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України).
Як передбачено ч.ч.1,2 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати й кілька заходів забезпечення позову.
Однак, при цьому, слід звернути увагу на те, що заходи забезпечення позову мають бути «співмірними» із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що «забезпечення адміністративного позову» - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову.
Для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має чітко обґрунтувати факт необхідності задоволення такого клопотання та належним чином довести, що незадоволення такого клопотання може призвести хоча б до одного із наслідків, передбачених ч.2 ст.150 КАС України.
Окрім того, необхідно звернути увагу й на висновки постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008р., в п.17 якого визначено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Як вже зазначалося, ст.150 КАС України чітко передбачено, що обов'язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову - є саме обґрунтована заява сторони із зазначенням очевидних ознак можливості заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника (позивача). А під час розгляду клопотання щодо вжиття заходів для забезпечення позову суд, у свою чергу, повинен, виходячи з конкретних доказів, оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Також, варто вказати й про те, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому, інститут забезпечення адміністративного позову, у відповідності до ст.ст.2,150,151 КАС України, повинен відповідати завданню адміністративного судочинства - забезпечувати захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових, чи службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Проте, не зважаючи на вищевикладені норми процесуального законодавства, прийняття такого рішення доцільно та фактично можливе лише у наступних випадках: 1) у разі коли очевидними є ознаки протиправності рішення (дії чи бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, відповідним рішенням (дією або бездіяльністю); 2) у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.
Так, як зазначалося вище та чітко визначено ч.1 ст.152 КАС України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі та повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Отже, обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість вимог особи, яка звернулася до суду, у тому числі із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, чи очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам цієї особи (неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення її прав) та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому, колегія суддів наголошує, що підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, фактично є оціночними, а тому містять певну небезпеку для застосування заходів забезпечення адміністративного позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване ж вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, а відтак суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна із названих обставин, та оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006р. №9 зазначено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з Рекомендацією №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989р., рішення про вжиття заходів захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів стосовно охорони матеріально-правових інтересів позивача у справі від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити особі, яка звернулася до суду, реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на її користь, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Як вже наголошувалося вище, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення його прав, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
А тому, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
«Співмірність» передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття певних заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
«Адекватність» певного заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими, службовими та професійними та іншими наслідками.
Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція з цих спірних питань викладена у постановах Верховного Суду від 21.11.2018р. у справі №826/8556/17, від 25.04.2019р. у справі №826/10936/18, від 29.01.2020р. у справі №640/9167/19, від 13.03.2020р. у справі №1740/2484/18, від 30.09.2020р. у справі №640/1305/20, від 22.10.2020р. у справі №640/1304/20, від 24.11.2020р. у справі №640/9636/20, від 11.03.2021р. у справі №260/1168/19 та від 20.04.2021р. у справі №640/17351/19.
Отже, розглянувши заяву позивача про забезпечення позову та вивчивши надані докази на її підтвердження, судова колегія доходить висновку про відсутність на цей час достатніх та обґрунтованих правових підстав для її задоволення, оскільки у заяві про забезпечення позову ФГ «Агрофатторія» чітко не зазначено та не доведено і документально не підтверджено існування обставин, які б беззаперечно вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також не надано і не наведено жодних доказів на підтвердження того, що невжиття саме цих заходів забезпечення позову може суттєво ускладнити чи взагалі зробити неможливим виконання рішення суду або захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття цих заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Тобто, на переконання судової колегії, представником ФГ «Агрофатторія» наведені виключно лише припущення стосовно можливих наслідків заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ф/господарства, а також жодним чином не доведено існування обставин, передбачених ст.150 КАС України.
Безумовно, рішення суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди та мати наслідки, які позивач й оцінює негативно. Проте, відповідно до вимог ст.150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними і беззаперечними підставами для застосування відповідних заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Судова колегія звертає увагу на те, що особливості забезпечення позову в адміністративному процесі, зокрема, наявність ознак протиправності оскаржуваного рішення, може бути виявлена (встановлена) судом виключно на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Разом із тим, слід зазначити, що метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі. Тобто, забезпечення позову має на меті термінове вжиття відповідних заходів задля ефективного захисту прав позивача по справі у разі, якщо невжиття таких заходів унеможливить або утруднить виконання рішення.
До того ж, суттєвою обставиною, на думку колегії суддів, у даному випадку, є і факт винесення судом першої інстанції 21.06.2022р. судового рішення по суті даного спору (яке наразі оскаржується в апеляційному порядку), яким адміністративний позов ФГ «Агрофатторія» до ГУ ДПС в Одеській області задоволено частково, що, з урахуванням наведених мотивів заяви про забезпечення даного позову, фактично свідчить про неактуальність на цей час (на цій стадії) вжиття заходів забезпечення позову.
Також, слід зауважити й про те, що позивачем, у свою чергу, жодних дій, пов'язаних з вирішенням питання щодо забезпечення адміністративного позову під час його подачі до суду та в ході розгляду даної справи в суді першої інстанції здійснено не було та пояснень з даного приводу не надано (ч.3 ст.150 КАС України).
Отже, враховуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність на цей час належних і достатніх підстав для забезпечення даного позову, передбачених КАС України, а тому, відповідно, вказана заява представника позивача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.150,151,152 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
У задоволенні заяви представника Фермерського господарства «Агрофатторія» про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.
Cуддя-доповідач Осіпов Ю.В.
Судді Косцова І.П.
Скрипченко В.О.